Arret
 
«Слухай, щось картка не спрацьовує. Уявляєш?» Гучний регіт раптово захопив обох співрозмовниць. «Ні, ну це ж треба. Не працює. Треба у банк дзвонити». Дівчат і далі трусило від сміху й зовсім не хвилювало те, що окрім них на платформі є ще кілька охочих купити квиток на трамвай, що вже наближався до зупинки. Коли ж з’ясувалося, що картка все-таки працює й нікуди дзвонити не треба, трамвай вже пішов. Веселі пасажирки всілися на лаву і одразу стала зрозумілою причина їхнього щастя. Поки приїхав наступний трамвай кожна встигла ще кілька разів затягнутися соковитим «косяком».
 
Jardinpublic
 
«Нагадуємо нашим маленьким глядачам, що вистава починається о пів на четверту. Увага, займайте свої місця, починаємо о пів на четверту». Маленьким глядачам не потрібно було нагадувати. Вони вже окупували перші ряди невеличкого лялькового театру. Позаду статечно розсілися їхні дідусі та бабусі. Тихий плин часу знову зібрав у театрі постійних відвідувачів. Вже вкотре з 1853 року, коли пани Геньйоль та Герен зіграли тут першу виставу.
 
Перехрестя RueFondaudegeта CoursdeVerdun
 
Бабуся впевнено рушила вперед. Її зовсім не лякало червоне світло. Цими дрібницями мав перейматися водій. У нього якраз було зелене, але він спокійно пригальмував і з посмішкою стежив за пенсіонеркою. Ніякого істеричного гудіння, ніяких прокльонів услід. Може, він і подумав, що бабця поспішає на власний похорон, але зовні залишався люб’язним.
 
Коли про команду вже склалося певне враження, мимоволі починаєш шукати ті самі риси й у житті міста. Навряд чи це правильно, навряд чи теперішній Бордо абсолютно точно відображає характер міста над Гаронною. Адже ще наприкінці XIXстоліття тодішній мер Лоді-Мартен Дюффур-Дюбержьє проголосив, що «душею Бордо є комерція».
 
Безумовно, і зараз у місті має вирувати ділове життя, хтось має поспішати на невідкладні зустрічі, хтось нетерпляче тиснути на клаксон, хтось істерично верещати на підлеглих. Можливо, так воно і є. Тільки завдяки футбольній команді цього міста від Бордо хотілося чекати іншого. Тож це й траплялося на очі. Наче особливий бордоський стиль життя  не лише існує, а й наклав відбиток на стиль гри Бордо.
 
Із перших турів сезону під час матчів Бордо зринало у думках одне й те саме слово. Причому мовою, якою його і вжив у назві свого першого написаного французькою роману Мілан Кундера. Щоразу, як футболісти Бордо починали ретельно готувати чергову комбінацію, кожен пас ніби каліграфічно виписував слово, здатне налякати усіх, хто не розуміє, що для якісної біганини є  насамперед Усейн Болт.
 
Бордо, до речі, ще й напрочуд адекватна своєму чемпіонату команда. Чимало нульових нічиїх у Лізі 1 залишають багато цікавого матеріалу для спостережень. У маневрах гравців чітко простежуються задуми тренерів, думка пульсує надзвичайно інтенсивно. Не все вдається втілити на полі, але часто принаймні зрозуміло, що саме намагалися зробити суперники.
 
Маневри футболістів Бордо планує Франсіс Жийо. Колись під його керівництвом Ланс фінішував у елітному дивізіоні четвертим та п’ятим. Комусь це навіть здавалося невдачею. Жийо звільнили, бо команда не потрапила до Ліги чемпіонів. Наступного сезону, вже без Жийо, Ланс вилетів до Ліги 2. Сошо він підняв на п’яте місце у третій сезон роботи в клубі й потім перейшов до Бордо.
 
Жийо «винен» у тому відчутті, що виникає під час матчів Бордо. Він нагадує вченого, який настільки занурений у свої досліди, що іноді ніби й не цікавиться переступним результатом заради тільки йому зрозумілої мети. У його лабораторії справді дуже багато цікавинок, але Жийо зовсім не «божевільний професор», що власноруч здатен знищити свій проект. Його рішення досить прагматичні, він реагує не на власні примхи, а на потреби ситуації, у якій опиняється команда перед тим чи іншим матчем.
 
Жийо не приховує, що розмаїття тактичних варіантів пояснюється зокрема характеристиками гравців, а не бажанням самого тренера виглядати «філософом». Також він одразу заявив, що Ліга Європи йому потрібна, й упродовж перших тижнів сезону ротації частіше зачіпали стартовий склад у матчах Ліги 1. У Парижі, наприклад, Бордо зіграв із кількома «резервістами» в основі й спокійно звів матч до нічиєї. Й надалі Жийо намагався знаходити оптимальні варіанти для якомога успішнішого виступу і у чемпіонаті, і у єврокубках.
 
Спостереження за грою Борд» безпосередньо на стадіоні дозволяють відчути суттєву різницю з телевізійними враженнями. Зовнішня «повільність» гри команди приховує неабияку внутрішню енергію. Переміщення без м’яча підпорядковані цілком конкретній меті. Пошук найгострішого пасу до штрафного майданчику може бути ретельним й тривалим і відбуватися по всьому фронту атаки. Бордо спокійно погоджується перевести м’яч з одного флангу на інший, якщо одразу прорватися не вдається.
 
Домашній матч Ліги Європи з португальським Марітіму команда Франсіса Жийо починала за улюбленою (принаймні сам він про це казав) схемою тренера — 4-4-2, з ромбом у центрі поля. Мобільність Ярослава Плашила в атаці дозволила досить швидко отримати бажаний темп та малюнок гри. Після забитого м’яча Бордо знизив інтенсивність колективних дій в атаці, але чітко дотримувався порядку у захисних побудовах.
 
У другому таймі суперник посилив тиск у центрі поля, й Жийо одразу відреагував появою ще одного опорного півзахисника й переходом на 4-2-3-1. Коли ж у португальців вийшов ще один форвард, Бордо почав використовувати іншу добре знайому команді схему (3-5-2). Кожне рішення тренера виглядало логічною реакцією на перебіг подій на полі, ідею, яку він вкладав у кожне з них, можна було зрозуміти.
 
У розпорядженні Жийо немає видатних футболістів. Він працює з добротними гравцями й пропонує їм ті варіанти, що найповніше розкриють їхні здібності, найкраще використають їхні вміння та досвід. Бордо завдяки цьому є міцною, дисциплінованою командою, що не пробачає супернику тактичного нехлюйства чи, оскільки у чемпіонаті Франції тактичних невігласів не зустрінеш, не досить чіткого та вмілого втілення своїх ідей. Але й саме через «всього лише» добротність складу Бордо іноді не може добити суперника (у чотирьох домашніх матчах чемпіонату примудрялися випускати перемогу на останніх хвилинах), не може сягнути трохи вище, за межу, що відділяє добротність від вишуканої досконалості. Задумів та рішень Жийо цілком могло б вистачати для більш бурхливої та масштабної діяльності. Поки ж Бордо продовжує вдосконалювати свою lenteur. А черпає її команда з душі свого міста чи, навпаки, з ним ділиться, це не так вже й принципово.