Після початку повномасштабної війни росії проти України більшість легіонерів УПЛ залишили свої клуби. І на фоні всіх знахідок, працевлаштування "гірника" Маркоса Антоніо виглядає чи не найуспішнішим, адже бразилець гратиме за далеко не останній клуб італійської Серіі А — Лаціо. І у цьому тексті ми розглянемо, що чекає на латиноамериканця у Вічному місті. 

Увірувати у "сарризм"

Одразу скажемо, що Лаціо — це специфічна команда із специфічним тренером — Мауріціо Саррі. Найчастіше, у його командах не буває "частково задоволених" — ти або граєш і виконуєш у його оркестрі важливу роль, або не граєш взагалі. Цей тренер показав ще у Наполі, що ротація — не його козир. 

У футболі Саррі нема чистих опорників. Є "Жоржиньйо" (у Ювентусі, наприклад, його "прототипом" був Міралем П'янич) і двоє тих, хто грає вище за "Жоржиньйо". У перший сезон біля керма орлів на першу роль награвали Лукаса Лейву і Даніло Катальді, але обидвоє — гравці іншого профайлу. 

Лейва, який вже залишив клуб — це класичний "пес" центру поля, гру якого хіба трошки прикрашають нотки Бразилії. Катальді — не відповідає рівню. Його бачення поля, передачі, ведення м'яча не відповідають рівню вимог сеньора Мауріціо. 

Очевидно, що під цю роль римляни взяли Маркоса Антоніо. Без довгих роздумів і торгів, як це любить президент клубу Лотіто, бо ж Шахтарю наразі не до того.   

Робота з Де Дзербі як етап підготовки до італійського вояжу

Цікаво, що першу половину сезону-2021/2022 бразилець працював під керівництвом італійського алленаторе зі схожою філософією. У Де Дзербі Антоніо не був фігурою номер 1, проте мав час майже у кожному матчі. Інша справа, що важливі зустрічі, як-от проти Динамо, Реалу чи Інтеру, найчастіше розпочинав із лави для запасних. І оскільки Роберто теж не сильно шанує чистих "вишибал" і частенько нехтував Степаненком, саме на плечі Маркоса лягала роль "найнижчого" з трійки гравців центру.

Отже, за схожими принципами йому грати доводилось. Можливо, він не виглядав найяскравішим футболістом за наявності великої кількості співвітчизників (часто конкуруючи з тим-таки Майконом), але тут мова про досвід. 

Сильні сторони бразильця: як їх використати у футболі Саррі?

У Антоніо — прекрасний, вивірений пас з обох ніг (хоча краще з правої). Феноменальна точність, здатність покласти м'яча у ногу партнеру, де б він не знаходився. Як верхом, так і низом. Як "стіночкою", так і провівши з м'ячем певну кількість часу. Це все дуже підходить під філософію "сарризму". 

Дриблінг Маркоса — окремий вид мистецтва. Звісно, не "мудриківський", без ривків, а на короткому клаптику поля. Дуже естетично. 

Удар на точність — поставлений. Так, центральні півзахисники подекуди володіють і кращим, проте чи була ця якість сильно розвинена, наприклад, у Хаві та Ін'єсти?

Суть у тому, що Антоніо покликаний закрити ключову позицію у побудові гри Лаціо. На ньому — і величезна відповідальність, але перед ним — величезні горизонти.



До слова, на руку бразильцю грає його універсальність. У центрі поля він може зіграти на будь-якій позиції — від шістки до десятки. Символічно, що в одному з інтерв'ю на клубному YouTube-каналі Шахтаря він назвав найкращими гравцями на своїй позиції Каземіро, Фреда і Кака, кожен з яких грав на різних ділянках центральної осі.

Маркос такі "дрібниці" не розділяє, він у будь-якій зоні показує результат і виконує свою роль плеймейкера якісно. І це орлам особливо стане в нагоді, якщо команду залишить Мілінкович-Савич, за його "замінник" (наприклад, Башич, чи співвітчизник СМС — Іліч із Верони) не розкриє свій потенціал. До того ж, цілком вірогідним є відхід Луіса Альберто, якому роль диригента атак належала у Римі довгі роки.  

Висновок

Отже, перед Антоніо відкриті усі двері. Тренер — під його манеру гри. Чемпіонат — для гравців із головою на плечах. Варіантів "вільного місця" на полі — хоч відбавляй.

Допомога з адаптацією від співвітчизника Феліпе Андерсона теж не має забаритися. До того ж, із бразильців у клубі тренером дітей працює ще й екс-гравець Лаціо Сезар. Щоправда, не Юлій, як і Антоніо — не Марк Антоній.  

Завадити можуть хіба великі очікування. Бо коли настільки великі, то їхнє невиправдання буває болючим. 

Зі світу цікавого 

Маркос Антоніо — другий екс-представник УПЛ в історії "бьянкочелесті". Перший — теж бразилець і теж із досвідом виступів у складі Шахтаря. Та і позиція, скажемо прямо, десь поруч. Принаймні, Антоніо цілком міг би зіграти на місці Матузалема, а от він спуститися так низько — навряд.



Усі молитви вболівальників Лаціо спрямовані на те, щоби слід Маркоса у Римі був зовсім і зовсім іншим. У тебе все для цього є, юний орел!