Під час зимових канікул гравці ПФК Суми підтримують форму в різних турнірах. Місцеві – в зимовій першості Сумської області. А ось досвідчений воротар сумчан Олександр Бабак вирішив взяти участь в Меморіалі Макарова. Сьогодні ми побачили його в складі київської Енергії, котра, не в останню чергу, завдяки грі свого голкіпера, виграла стартовий матч на турнірі. В Олександра ми поцікавились, які завдання він ставить перед собою на турнірі імені великого динамівського воротаря, а також розпитали про його враження від поточного першолігового чемпіонату і плани його команди на другу частину сезону.
– Олександре, на зимовий антракт ваша команда пішла на 9 місці. Можете бути задоволеними півріччям?
– Не можу сказати, що ми задоволені 9 місцем, але, враховуючи той факт, що у нас минулого року команду очолив новий тренер і з’явилися нові гравці – це задовільний показник.
– Те, що команду очолив Кононенко, котрий уже працював у тренерському штабі ПФК Суми, це плюс для колективу?
– Так, однозначно. Він чудово знав можливості колективу і зміг уникнути процесу адаптації. Ті гравці, що залишився, чудово розуміли вимоги Андрія Вікторовича, і нам не довелося міняти практично нічого – ні в грі, ні в тренуваннях.
– Трішки здивувало, що під час контрольних матчів ваша команда не досягала успіхів, але в чемпіонаті стартувала дуже впевнено і вдало…
– Ну, я не знаю, з чим це пов’язано, а можу лише здогадуватися. Є свій план підготовки, є план контрольних – тренувальних – ігор. Нам важливо було у спарингах награти свої зв’язки, а головне – це той результат, котрого ми досягаємо у чемпіонаті. Тому якщо наша команда після невдалих результатів контрольних матчів добре виступила на старті сезону – це значить, що підготовку під час міжсезоння команда провела правильно.
– Перша ліга нового сезону відрізняється від попередніх чемпіонатів?
– Так, ліга змінилася. Немає у ній однозначних фаворитів, але й немає перепадів у класі. Навіть з тими командами, котрі опинилися внизу – Динамо-2, Миколаїв – грати було дуже важко. Тому я не сказав би, що перша ліга стала сильнішою, але вона стала рівнішою. Тож і цікавішою.
– Вас не дивує, що команди, котрі виходять із другої ліги, на новому рівні зовсім не губляться, а навіть часто посідають місця поруч із лідерами?
– Це свідчить про те, що й у другій лізі рівень трішки виріс. Команд нині мало, а от футболістів у багатої на таланти України вистачає. Тому ті гравці, котрі десь не підійшли, приходять у нижчолігові чемпіонати, щоб хоч десь грати. Тож і в другій лізі є непогані виконавці, котрі її підсилили.
– Питання трішки сумне – у зв’язку з тим, що губернатор Сумської області, котрий узяв ПФК Суми під особисту опіку, перейшов на роботу в Київ, багато хто уже встиг «поставити хрест» на амбіціях вашого клубу…
– Ще нічого не відомо – хто займе цю посаду, що і як буде… Можу сказати, що попередній губернатор справді був нашим «хрещеним батьком», опікувався справами команди, всіляко допомагав розвитку футболу в області. Але ми покладаємо надії на те, що його наступник продовжить цю справу.
– Кілька гравців ПФК Суми уже фігурують у таблицях зимових переходів. А ви залишаєтеся в команді?
– Так, у мене контракт діє ще півроку.
– На сьогоднішній день, втрати команди дуже великі?
– Я знаю лише про дві. Це Гегам Кадимян, котрий уже забрав документи й нині перебуває на оглядинах в Ужгороді, а також Анатолій Масалов – я чув, що він уже підписав контракт з Титаном із Армянська.
– Багато фахівців вважають, що Суми за своїм потенціалом, інфраструктурою (передовсім, стадіоном), статусом команди із обласного центру могли б найближчими роками претендувати на Прем’єр-лігу…
– За потенціалом – можливо, так. Трішки треба підсилитися було б. Але за інфраструктурою – важкувато. Тренувальної бази немає – є дитячо-юнацька школа з непоганими умовами, однак бази з прицілом під найвищий рівень поки що немає.
– У вас цього сезону з’явився конкурент – Білошапка, котрий перейшов із Десни. Він уже встиг дебютувати в Сумах, а в матчі з Геліосом навіть зумів відбити два пенальті. Як вам працюється із ним і ще одним голкіпером Дейнекою?
– Ви знаєте, мені скоро виповниться 35, і я зі всіма намагаюся встановлювати хороші робочі стосунки. Це життя – сьогодні ти з гравцем тут перетнешся, завтра – там, і, можливо, уже в інших статусах. Тому ми з нашими колегами працюємо добре, у них – воротарські династії продовжуються, і це – добре.
– Минулого сезону ПФК Суми був лідером першої ліги за відвідуваністю. Чому після дебютного – досить вдалого! – сезону не вдалося утримати планку на тій же висоті?
– Важко знайти одну причину. Може, глядач став більш вибагливий, може, вплинула ціна на квитки. Можу лише здогадуватися. Нам, футболістам, звісно, це дуже прикро.
– Як вам живеться в Сумах? Із фанами знайшли спільну мову?
– Ви знаєте, за три роки полюбив це місто. Воно охайне, спокійне. Вболівальники, звісно, інколи впізнають у повсякденному житті, проте для мене головне, що люди тут хороші незалежно від того, хто ти є.
– Ваші одноклубники підтримують форму в різних турнірах. Чому ви обрали саме Меморіал Макарова?
– Мені зателефонували й запросили до команди Енергія, і я відразу погодився. Чому ні? Це краще, аніж самому підтримувати форму, тому що, окрім фізики, дає ще й цінну ігрову практику. Не останню роль відіграє й рівень організації турніру, і клас суперників.
– Сьогоднішній матч вам сподобався (команда Олександра переграла РВУФК, – прим. Football.ua)?
– Зважаючи на те, що ми тільки сьогодні вперше побачили одне одного й знайомилися уже по ходу гри, то результат вийшов непоганим. До того ж, довелося пристосовуватися до покриття, адже ми грали у манежі на синтетичному газоні.
Артур Валерко, Football.ua
