Оскільки півфінальні матчі чемпіонату світу традиційно проводяться в різні дні, то другій парі команд завжди доводиться витримувати тягар оновленої інформації щодо майбутнього суперника за потенційним вирішальним поєдинком, або, у разі невдачі, за матчем за третє місце. Хорватія напередодні не змогла створити дива в грі проти Аргентини, тоді як сенсаційна збірна Марокко вочевидь прагнула до продовження своєї казки плей-оф ще й у грі проти Франції.

Ось тільки постійні кадрові негаразди в захисті за ходом поточного розіграшу турніру не полишили колектив Валіда Реграгі, і ще до початку протистояння йому таки довелось залишити на лаві для запасних Наєфа Аґерда з лондонського Вест Гема, який був один із потенційно травмованих виконавців напередодні матчу проти французів. На жаль, уже на 21 хвилині довелось замінити ще й досвідченого Ромена Саїсса, тож головному тренеру "атласних левів" довелось влаштовувати перебудову власної оборони вже безпосередньо за ходом матчу.

Певна річ, що проти настільки статусного суперника подібне не могло залишитись без відповідних наслідків та тяжких випробувань для сенсаційної африканської команди. Марокко поклало недостатньо зусиль на початку гри для того, аби убезпечити власні ворота від пропущеного м’яча за вкрай несприятливих умов, тож розпочало дуель із відставанням за рахунком. На п’ятій хвилині м’яч дивовижним чином відскочив до Тео Ернандеса біля лівого кута воротарського від блокованого удару партнера, замість рук голкіпера Буну, і захисник уміло склався під нетривіальний удар.

Марокканці спробували відповісти на результативну дію суперників за допомоги свого провідного футболіста на цьому турнірі — Аззедіна Унахі, а той дальнім пострілом із лівого флангу лише перевірив реакцію Уго Льоріса. А ось відбити згодом постріл Жиру з лівого флангу штрафного під час раптової контратаки в Буну вже шансів би не було, тому штанзі довелось ставати на заваді комфортній перевазі команди Дідьє Дешама ще до відходу на перерву.

Гра складалась за вкрай невдалих умов для африканського колективу, бо суперники перекривали кисень на власній половині поля, а в захисті марокканців постійно виникали прогалини, куди неодмінно намагались продертись Кіліан Мбаппе та Антуан Грізманн. Останній узагалі, як здавалось, перебував у будь-якій ділянці поля у відповідний момент ігрового часу. Однак зарано було ховати шанси команди Реграгі на успіх, що довів диво сейв Льоріса вже перед початком перерви, коли голкіпер у правої стійки власних воріт потягнув несподіваний постріл через себе від Ель Яміка.

Реграгі докинув ще одного виконавця до бою після перерви, проте жодного зиску від того його команда так і не отримала. Марокко в атаці було дуже кволим у другому таймі, та й тиск із боку команди Дешама виключно посилювався аж до того моменту, коли французи на 79 хвилині нарешті перейшли до завершення власних атак. Тут уже й знадобився нещодавній вихід на заміну Рандаля Коло Муані, якого взагалі б не взяли в Катар, якби не травмувався Крістофер Нкунку. Підставити ногу біля правої стійки під блокований удар Мбаппе не було аж надто складним завданням.

ВБОЛІВАЙ РАЗОМ З HELL ENERGY!

І так, лише після того "атласних левів" почали потрохи випускати з клітки, проте часу було обмаль навіть для одного забитого м’яча, хоча й непогані передумови для цього були в Унахі з його дриблінгом та дальніми пострілами, але пробити Льоріса й захисників, що примудрялись його страхувати в останній момент на лінії воріт було занадто складно.

Фінальний свисток мексиканського арбітра Сезара Артуро Рамоса Паласуелоса відправив до фіналу чемпіонату світу-2022 в Катарі збірну Франції. Для Марокко турнір завершиться матчем за третє місце проти Хорватії.

Франція — Марокко 2:0
Голи: Т. Ернандес, 5, Коло Муані, 79

Франція: Льоріс — Кунде, Варан, Конате, Т. Ернандес — Чуамені, Фофана — Дембеле (Коло Муані, 79), Грізманн, Мбаппе — Жиру (Тюрам, 65).

Марокко: Буну — Дарі, Саїсс (Амалла, 21, Еззалзулі, 78), Ель Ямік — Хакімі, Унахі, Амрабат, Мазрауї (Аттіят-Аллах, 46) — Зієш, Ен-Несірі (Хамдалла, 66), Буфаль (Абухляль, 67).

Попередження: Буфаль.