Із кожним новим днем ми все ближче наближаємось до того моменту, коли європейський клубний сезон-2022/23 остаточно буде завершено. Як і зазвичай, це відбудеться разом із фінальним свистком у фіналі Ліги чемпіонів УЄФА, проте й до цієї урочистої події в Стамбулі ми ще мали пройти крізь атмосферу Еден Арени в Празі, де посеред тижня відбувався вирішальний матч третього за рангом міжнародного клубного змагання — Ліги конференцій УЄФА. І як би хто з уболівальників не ставився до цього турніру, проте фінал усе ж таки вартував того, аби його переглянути.

Зрештою, дуже цікаву та де в чому несподівану пару утворили італійська Фіорентина та лондонський Вест Гем, які до цього взагалі ніколи не перетинались поміж собою на міжнародній арені та й цей сезон, якщо чесно, провели на дуже посередньому рівні. Разом із тим, ніхто не знімав відповідальність із команд Вінченцо Італьяно та Девіда Моєса й за великим рахунком було байдуже, як ці колективи показували себе у внутрішніх чемпіонатах, адже переможець забирав із собою не тільки симпатичний кубок, а й перепустку до Ліги Європи УЄФА на наступний рік. А вона зайвою точно не була б.

Коли йдеться про фінал єврокубкових змагань, то тут уже дійсно не до жартів. Проте навряд чи цей вислів футболістам обох команд потрібно було сприймати настільки всерйоз цього вечору, бо настукали вони один одного по ногах, і не тільки, ще в першому таймі добряче. Вест Гем привіз до Праги класичний британський стиль зразка середини минулого століття й просто рубали гравців Фіорентини за першої ліпшої нагоди. Та й фанати в "залізних" далеко не пішли — скупили, мабуть, майже всю пластикову тару в столиці Чехії, заповнили її пивом, а коли набрались до останньої краплі, то почали жбурляти з трибун прямо в гравців.

Певна річ, що й у місцевих пивоварень ресурс був вичерпним, тож, коли закінчився пластик, полетіли монети, запальнички та інше сміття. Але саме пивним кухолем під завісу першого тайму поцілили в голову Крістіану Бірагі, коли той готувався подавати кутовий на правому фланзі атаки перед сектором уболівальників гостей. Кров миттєво покрила левову частину потилиці, шиї та спини гравця "лілій", тож гру довелось зупинити на певний час. Добре, що фанати все ж таки потім прислухались до погроз арбітра зафіксувати технічну поразку, але своє покарання вони, разом із Вест Гемом, ще отримають згодом.

Тим часом, а що в нас узагалі відбувалось на полі? Та, власне, нічого. Райс на початку гри з відскоку в пів колі перед штрафним поцілив повз ліву стійку, а про удари від Фіорентини в площину воріт ми взагалі не говорили до перерви. Були якісь намагання від номінальних господарів загострити під завісу тайму, проте Куаме свій удар головою, після подачі Гонсалеса з правого флангу, виконував із офсайду, тож на подальше добивання Йовича ніхто уваги вже не звертав.

Сербський нападник тоді, до речі, травмував ніс у боротьбі проти суперника, тож його після перерви замінили на Кабрала, а разом із тим цим рішенням Італьяно хотів більш якісно зв’язати гру власної команди в нападі. Виходило на початку так собі, але Фіорентина хоча б потурбувала Ареола дальнім ударом, що створювало певні підстави для сподівань на кращу долю нашої гри. Усе ж таки, однією силовою боротьбою не хотілося б обмежуватись у такий день.

Хоча безпосередньо про ворота одної з команд футболісти згадали лише за найбільш удалої підстави для цього — на 60 хвилині Боуен на правому фланзі штрафного приймав м’яч на груди після вкидання ауту, а Бірагі примудрився просунути свою руку перед ним та зачепити м’яч. VAR цей момент не пропустив, тож після перегляду повтору головний арбітр указав на позначку, а Бенрахма ударом у правий кут переграв Терраччано.

Італійський колектив чимдуж кинувся відіграватись і доволі швидко досяг успіху. На 67 хвилині Гонсалес праворуч у чужих володіннях зачепився за високий м’яч, скинув у боротьбу на Бонавентуру, а той зльоту пробив у дальній від себе кут. Тоді здавалось, що Фіорентина перехопила ініціативу та планує оформити й другий м’яч, проте, окрім момент зі схожим на постріл Райса зразка першого тайму удару Мандрагори, нічого в команди Італьяно не було.

А Вест Гем тим часом вирішив чекати до останнього в сподіванні на поодинокий момент біля чужих воріт наприкінці основного часу. І дочекався. На 90 хвилині Боуен не біг, а просто летів за передачею на хід із власної половини від Пакета аж від самої центральної лінії, після чого переграв воротаря вже в межах штрафного. У "лілій" був час для того, аби відігратись, нехай і небагато, але фінального штурму вже не вийшло.