Подейкують, що цього разу в Лізі конференцій УЄФА буде дуже важко з конкуренцією в битві за головний трофей, бо серед учасників змагань є такий важковаговик, як лондонський Челсі, із трансферної політики якого всі кепкували, а в підсумку Енцо Мареска може виставляти повністю відмінні склади на матчі Прем’єр-ліги та будь-яких кубкових змагань і не відчувати, що його футболісти наїлись футболом.

На жаль чи на щастя, потім дізнаємось, але до "другої" команди "синіх" належить український нападник Михайло Мудрик, який у цій самій Лізі конференцій назбирав уже чимало результативних дій, завдячуючи регулярним виходам на футбольне поле з перших хвилин. Так воно було й у четвертому турі, коли "пенсіонери" приїхали на гостьовий матч проти одного з найбільш статусних своїх опонентів — німецького Гайденгайма.

І це дійсно був той рівень конкуренції, коли команда Марески подекуди відчувала себе некомфортно на футбольному полі. Хоча господарі поля в цьому сезоні й близько не претендують на повторення свого успіху зразка минулої кампанії Бундесліги, однак основні ігрові мотиви в них налагоджені належним чином, тож Челсі повсякчас стикався з випадами через фланги, на завершення яких дуже активно працював Пауль Ваннер.

Проте у воротах гостей цього разу був справжній X-фактор, Філіп Йоргенсен, і які б виклики з ігрових ситуацій йому б не пропонували суперники, він тягнув усе, що летіло в площину. А що пролітало повз нього — то було з порушенням правил. Доходило навіть до комічного, коли наприкінці матчу свіжий нападник Гайденгайма Максіміліан Бройніг тричі успішно атакував чужі ворота, проте жодного разу не оминув офсайдів, тож його команда за сукупністю факторів залишилась без забитих м’ячів у цій грі.

Що ж до виступу Челсі, то він був доволі невиразним. Атакам не вистачало різноманітності, гравці групи попереду частіше за все просто губились поміж захисниками, а коли доходила справа до завершення, то це право передавали Гую, який точно не квапився забивати, бо жодної дуелі з воротарем так і не виграв. Михайло Мудрик теж проводив не надто яскравий матч до певного моменту, хоча перша половина й могла завершитись заробленим ним пенальті, однак арбітр навіть із допомогою VAR не повірив у серйозність фолу Маїнки на правому фланзі штрафного.

Можна сказати, що в першому таймі Челсі розминався, бо в другій половині гри команда з Лондона вже діяла більш рішуче. Причому — одразу. Пішли й забили гол на 51 хвилині, коли простріл Вейги з правого флангу штрафного на ближній завершив Нкунку.

А от далі було чимало запитань о захисту Челсі, який полишав свого воротаря на призволяще, і лише індивідуально якісна гра Йоргенсена в рамці забезпечила команді Марески відсутність проблем. Окрім цього, на 86 хвилині Санчо з правого краю чужих володінь покотив під удар Мудрику, а той у дотик вразив праву дев’ятку, чим змусив критиків трохи переглянути сприйняття його гри цього вечора. Там до всього колективу "синіх" удосталь буде питань.