Сейсмічна активність

Сходження на вершину у спорті неможливе без необхідності зіштовхнути з неї того, хто вже зручненько там розташувався. У частині футбольного світу під назвою КОНКАКАФ є стільки крихітних держав, не здатних навіть на найперший поштовх, що гегемонія гігантів здається непохитною.
 
Один із цих гігантів значно додав "всього лише" за останні двадцять років, але відчутний прогрес команди США ніхто з маленьких держав не може взяти за взірець. Настільки потужних ресурсів у них немає.
 
Міцніти, визрівати, чекати того моменту, коли можна буде без надмірної поваги дивитися в очі американцям та мексиканцям, країни Центральної Америки мають ще й у могутній тіні двох інших видів спорту. Бейсбол та бокс випереджають футбол за популярністю і у Панамі. Коли у січні минулого року Педро Чалуха очолив тамтешню Федерацію футболу, він навіть обмовився, що футбол можна вважати "новим видом спорту" для країни. У чомусь президент мав рацію. Професіональна футбольна Ліга, що зуміла стати на ноги й не зникнути без спогаду, з’явилася у Панамі лише у 1988 році.
 
Сама Федерація була заснована у 1937-му завдяки ентузіазму вихідців із Європи (насамперед з Німеччини), країн Південної Америки та Карибського басейну, котрі ще у 1925 році започаткували Національну футбольну Лігу. Попри гучну назву, Ліга об’єднала здебільшого команди з двох найбільших міст країни, а на решті території Панами проводили місцеві турніри. Усі ці змагання були аматорськими й не викликали широкого інтересу публіки.
 
Не кращою була й ситуація з матчами національної збірної. По-перше, мексиканці будь-які турніри у регіоні просто ігнорували, по-друге, самі ці турніри організовували нерегулярно, а їхній низький рівень не приваблював на стадіони тих, хто не ходив на матчі національних чемпіонатів.
 
Лише поява професіональної Ліги дозволила об’єднати під егідою цієї організації клуби з усіх провінцій. Відтоді вони серйозніше мали опікуватися й вихованням футболістів. До 1988-го перспективна молодь у країні не затримувалася. Одним із таких юних талантів був Хуліо Сесар Делі Вальдес. За рік до заснування ПФЛ він опинився у Аргентині. Звідти перебрався до уругвайського Насьйоналю, а вже потім забивав у різних європейських командах. Делі Вальдес та деякі інші панамці стали першими у "поколінні легіонерів".
 
Із розвитком національного чемпіонату дедалі більше представників Панами роз’їжджалося по лігах Європи та Південної Америки.
 
Результати, розпочатої у 1988-му роботи, Панама отримала сімнадцять років потому. Молодіжна збірна вперше в історії країни пробилася на чемпіонат світу. (Цей успіх не був випадковим. Команда Панами зіграла на ЧС-2007 і зараз готується до участі у молодіжному мундіалі-2011). Головна команда країни, з Делі Вальдесом у складі, вийшла до фіналу Золотого Кубка КОНКАКАФ. У вирішальному матчі панамці поступилися збірній США у серії пенальті. Але перший поштовх було зафіксовано.
 
Минуло шість років, і Делі Вальдес вже приїхав на Голд Кап як тренер панамської збірної. Цікава гра у товариських матчах, хороші відрізки у стартовому поєдинку турніру проти збірної Гваделупи — усе це вже змушувало щонайменше з цікавістю поставитися до роботи тренера-початківця.
 
Матч другого туру зі збірною США додав і зацікавленості, і поваги до того, що намагається зробити Вальдес. Щоб краще зрозуміти значення перемоги панамців, слід згадати, що у груповому турнірі Золотого Кубка американці ніколи не програвали. Never. Двадцять п’ять матчів нараховувала ця серія.
 
А панамці вийшли на поле так, ніби це вони бозна скільки нікому не програвали, ніби це на них суперники мають дивитися з тремтінням. На стартових хвилинах саме вони господарювали на полі. Але це ж тільки стартові хвилини, не відпускали сумніви. МЮ у фіналі ЛЧ теж хвацько відбігав десять хвилин…
 
Рахунок збірна Панами відкрила, коли у грі вже з’явилася обопільність. Пропущений м’яч, послужливо підказував досвід, мобілізує команду Боба Бредлі й вона заграє потужніше. Спробували. І після першої, і після -надцятої спроби встановити контроль над центром поля збірній США не вдалося. Панамці, на перший погляд, нічого "особливого" не робили. Варто ж було придивитися, як одразу впадало в око, наскільки грамотно й точно займають вони позиції без м’яча, як вміло обмежують Майкла Бредлі, як перекривають кисень на флангах Клінту Демпсі та Лендону Доновану.
 
Успішними діями в захисті панамці не обмежувалися. Щоразу у них були варіанти для розвитку власних атак. Вправну роботу з м’ячем, хорошу взаємодію півзахисту та форвардів можна було помітити у грі панамців і у кількох попередніх матчах. Але зараз вони демонстрували це все у протистоянні з "монстром" регіонального футболу. Вони не просто дивилися йому в очі. Вони змушували його відводити погляд.
 
Перевага у рахунку перевіряє характер команди іноді краще, аніж відставання. А у матчі з Гваделупою Панама  у другому таймі пропустила два м?’ячі від суперника, що грав у меншості. Цього разу навпроти було одинадцять розлючених громадян Сполучених Штатів, які не звикли до такого нахабного ставлення й прагнули хоч би по перерві, але все ж поставити вискочнів на місце.
 
І знову не дуже й то виходило. Панамці може трохи менше приділяли уваги контрвипадам, але у захисті зберігали майже зразковий лад. "По-науковому" американці впоратися із суперником не могли. Потрібен був шал. Щось таке, що похитнуло б віру панамців, що змусило б їх зрозуміти, що до цього вони ходили по воді, а такі прогулянки взагалі-то їм не притаманні.
 
Закрутило інтригу, як це не парадоксально, рішення судді на користь збірної Панами. Був пенальті у боротьбі Хайме Пенедо з Алехандро Бедойєю чи ні, значення вже не мало. «Ображені» американці нарешті накопичили достатньо гніву для справжнього штурму. Тоді вже панамцям довелося скупчуватися у штрафному, виносити м’яч світ за очі й терпіти.
 
Вондоловськи та Бредлі могли перетворити цю історію на банальну розповідь про те, як гіганта загнали на слизьке, але він відбувся легким переляком. Відмовитися від такої інтерпретації змушує не лише результат. Зрештою відбиватися на останніх хвилинах іноді доводиться і самим "гігантам", і навіть ще більшим, аніж збірна США.
 
У збірної Панами було майже сімдесят хвилин впевненої гри проти одного з двох потужних суперників у КОНКАКАФ. Це ще не означає, що радикальні зміни стануться вже завтра. Це не означає, що панамці не зашпортаються у матчі з "простішим" опонентом. Але це точно означає, що у регіоні, у якому давно панує двовладдя, зараз відбувається щось варте уваги.
 
P.S. Вісімнадцятого червня у Мексиці стартує чемпіонат світу U-17. Вперше в історії в ньому зіграє збірна Панами. Усі гравці команди виступають у національному чемпіонаті.