Copinha: Портретна галерея

Пресинг, швидкий перехід в атаку. Супернику дали зрозуміти, що буде нелегко. І йому справді було нелегко. Хвилини три. А на четвертій він відкрив рахунок. За дев’ять хвилин рівновагу, щоправда, було відновлено, але закінчився матч із рахунком 1:7. Гучні імена не допомогли. У боротьбі із Фламенго Ґурупі програв вчисту. Адже його Рівалду, Роналду та Ромаріу були звичайними юними футболістами, які у матчі Кубка Сан-Паулу-2011 протистояли молоді одного з грандів бразильського футболу.
 
Копінья відкриває нові імена. Оскільки йдеться про Бразилію, то часто виявляється, що імена «старі», взяті новим поколінням футболістів і на знак захоплення зірками минулого, і з надією на те, що це принесе вдачу. Черговий турнір дав змогу познайомитися з цілим розсипом цікавих гравців. Не всі вони зрештою стануть «зірками». Не всіх занесуть потім до почесного списку «відкриттів» Копіньї, але зафіксувати враження від їхньої гри саме зараз потрібно обов’язково.
 
Серед голкіперів насамперед слід згадати Матеуса Калдейру з Корінтіанса. Помилка у фіналі може й змусила сумніватися (а чи вміє він витримувати тиск відповідальності?), але недовго. Якщо людина до чотирнадцяти років перенесла три операції на серці й все одно професіонально грає у футбол, сумніватися у силі її характеру підстав немає.
 
У фінальному ж матчі Матеус зробив кілька важливих сейвів у першому таймі, а пропускав у другому вже коли далася взнаки отримана в одному з попередніх матчів травма. До неї Матеус Калдейра випромінював спокій, впевненість та вміння вдало керувати діями партнерів. «Суха» серія Корінтіанса перервалася якраз тоді, коли його замінили через травму у матчі з командою Прімейра Каміза.
 
Не менш сильне враження справила гра воротаря Ґреміу. Точніше один її аспект. У деяких ситуаціях здавалося, що ніщо вже не завадить м’ячу опинитися у воротах. Аж раптом, навіть після найпотужніших ударів із близької відстані, вихором пролітав Жота і відбивав м’яч. Не раз і не два він дивував цією феноменальною реакцією. Ніби якась стороння сила в останню секунду жбурляла його куди треба.
 
Голкіперів скромних клубів запам’ятовують після успішних матчів проти грандів. У таких випадках фаворит забезпечує воортареві вдосталь практики та можливостей продемонструвати свою майстерність. Жунінью з клубу Акідауаненсе у протистоянні з Фламенго був уособленням спокою і навіть у найскладніших ситуаціях робив усе надзвичайно технічно.
 
На чемпіонаті світу 1958 року флангові захисники збірної Бразилії дали зразок дій на цій позиції, який і понині залишається актуальним. Одним із найяскравіших представників нової хвилі бразильських латералів є Деннер з Корінтіанса. Його швидкість, чіпкість, техніка, точність передач підпорядковані найголовнішому — вмінню розуміти й напрочуд вдало інтерпретувати свою роль на полі. Тому й рейди Деннера створювали стільки проблем суперникам. Він знав що, коли і як робити, аби вдарити у найвразливіше місце.
Лівий латераль Паулісти Ренан взагалі був найбільш креативним гравцем своєї команди. Його зміщення в центр й вивірені передачі тільки у матчі з Палмейрасом призвели до двох забитих м’ячів.
 
У складі ж самого Палмейраса невтомно ганяв правим флангом Рафаел. Схема з трьома центральними захисниками давала йому достатньо свободи і для дій в центрі, тож загальний «пробіг» у нього міг бути й найбільшим у турнірі. У програному чвертьфіналі з Атлетику Паранаенсе Рафаел не зіграв через дискваліфікацію й це позначилося на якості атак правим флангом.
 
У центрі захисту Віторії височів кремезний Матеус. Окрім традиційних для гравця такої статури чеснот, він привернув увагу ще й здебільшого швидкою та точною оцінкою ситуації, а також м’якою роботою з м’ячем. Його акуратний довгий пас регулярно ставав початком гострих проривів.
 
Герой фіналу, капітан Корінтіанса Антоніу Карлос є одним із тих захисників, які вже у юному віці грають солідно, ґрунтовно й з холодною головою. Його голи у фіналі, безумовно, стануть історією. Не менше заслуговують на місце у літописах перехоплення, повітряні дуелі, виграні у своєму штрафному майданчику, загалом уся корисна робота в обороні.
 
Основні опорні хавбеки Корінтіанса — Андерсон та Ґомес — теж гідні нехай і побіжної згадки, але найяскравіше враження на цій позиції справив Родріґу з Інтернасьйонала. Елегантний, впевнений, із хорошим баченням поля гравець, що однаково якісно руйнував задуми суперників та починав комбінації своєї команди.
 
Серед хавбеків атакувальних виділити можна стількох цікавих виконавців, що Ману Менезесу та майбутнім наставникам збірної Бразилії залишається лише позаздрити. На ідеологічно важливу позицію кандидатів у найближчі роки не бракуватиме.
 
У складі чемпіона зійшла зірочка Матеузінью, який за час турніру відчув, що вже готовий до імені більш дорослого й перед півфіналом попросив журналістів називати його Матеусом. У Флуміненсе вже у матчах плей-офф вийшов на перші ролі Іґор.
 
У Корітібі, хоч він і не грав «десятого номера», ефективно та зріло працював на атаку Тьяґу Прімау. Віторія могла розраховувати на двох хороших плеймейкерів — Віллі та Жозе Велісона.
 
У Палмейрасі між грою у нападі та діями з глибини розподіляв свій час на полі Дієґу Соуза, футболіст з чудовим ударом та вмінням триматися на ногах у найжорсткішій боротьбі. У двох найпопулярніших командах штату Ріу-Гранде-ду-Сул підтвердили свою репутацію Фред (Інтер) та парагваєць Фабіан (Ґреміу).
 
Попри несподівано ранній виліт Сантос встиг подарувати чимало яскравих миттєвостей. І завдяки цілій армії атакувальних хавбеків, серед яких виділявся Педру Кастру, і завдяки форварду Вітору Андраде, який виглядав дуже сильно, варто лише йому було припинити займатися усім одразу й сконцентруватися на своїх основних обов’язках.
 
Чудовий рівень як індивідуальної гри, так і взаємодії з партнерами, продемонстрував Маркус Жуніор з Флуміненсе. Невисокий, рухливий, бойовитий, він іноді примудрявся вигравати повітряні дуелі у гравців, значно вищих на зріст. У схожій манері грав дещо габаритніший за нього Тайберсон з Атлетику Паранаенсе.
 
Серед форвардів фактурних найбільше пощастило Дугласу з Корінтіанса. З такими партнерами йому значно простіше було знайомити світ зі своїми вправними діями у штрафному суперника. Не менш продуктивною та цікавою була й гра Живанілду з Віторії.
 
Хтось із цих футболістів може зіграти у Копіньї і наступного року. Хтось може за цей час опинитися і у першій команді свого клубу. У будь-якому випадку їм та ще багатьом гравцям можна подякувати за хороший футбол у цьогорічному турнірі, що вкотре підтвердив свою репутацію головного огляду талантів Бразилії.