Cristal clear

Адже йдеться про одного з трьох грандів перуанського футболу, команду, що завоювала 15 чемпіонських титулів. Кому як не Крісталю лідирувати та боротися за чемпіонство?

 

Це питання втрачає риторичність, якщо згадати, що востаннє СК вигравав національну першість у 2005 році. І упродовж багатьох сезонів був далеким від боротьби за титул. У 2007-му Спортинг взагалі ледь не вилетів із першого дивізіону. Останнє місце, десять очок відставання — такими були показники після першого кола Клаусури. Все-таки на фініші вдалося здійснити відчайдушний ривок і врятуватися в останньому турі.

 

У 2009-му СК фінішував десятим, наступного року — сьомим, а у минулому сезоні повернувся на десяте місце.

 

Тренерів за ці сім років міняли ніби й не так часто та істерично, як можна було б подумати. Та й працювали не найгріші спеціалісти континенту. Провальний 2007 рік СК починав з Хорхе Сампаолі, творцем розкішного Універсидад де Чилі двох останніх сезонів.

 

Непогані тренери, хороші гравці — і все одно команду нестримно тягнуло вниз. Вона дедалі більше занурювалася у зневіру та апатію. Після завершення минулого сезону на порятунок покликали нового тренера.

 

Якщо вам доведеться подивитися бодай один матч СК у другій половині сезону, не лякайтеся, коли на початку трансляції крупним планом покажуть голомозого громила у сонцезахисних окулярах. Гравці Спортинга ще не настільки просякнуті духом «сучасного» футболу, щоб наймати охоронців. Ця людина «захищає» дещо інше. Коли його кликали на роботу, завдання сформулювали так: «Повернути команді її стиль гри». Голомозого громила звати Роберто Москера. Він — тренер Спортинг Крісталь. Москера був вихованцем клубу, а його дядько грав у чемпіонському складі 1956-го. Сам Роберто Москера як гравець двічі ставав чемпіоном із рідним клубом. Як тренер він вже працював у СК. У 1990-х спочатку був «виконувачем обов’язків», а потім асистентом Серхіо Маркаряна (команда виграла чемпіонат Перу-1996 та дійшла до фіналу Кубка Лібертадорес наступного року).

 

Самостійно Москера працював переважно з провінційними перуанськими клубами. Найгучнішим успіхом було третє місце клубу Спорт Уанкайо у минулому сезоні. І після цього Москеру покликали додому. Славне минуле одразу захистило Роберто від розмов про те, що «може дати «великому» клубу тренер, який до цього з грандами не працював».

 

Але це все, що його «захищало». Та навіть такого захисту Москера не потребував. Він був голодним звіром, який вийшов на полювання. Захищатися мали інші.

 

Із перших матчів нового сезону Спортинг Крісталь став копією свого тренера. Захищатися мали інші. А Спортинг летів вперед проти будь-якого суперника. Загалом команда забила поки що 62 м’ячі. Здається, що їх спокійно могло бути вдвічі більше. Навіть у програних всуху матчах СК не використовував кілька хороших нагод. Звичка грати тільки на перемогу вкорінилася швидко. Важливо було, наскільки витривалою буде команда Москери. Витривалою і фізично, і психологічно. Після тридцяти турів витривалості та цілеспрямованості СК можна лише позаздрити.

 

Мабуть, ніхто інший не уособлював стиль гри команди, як Луїс Адвінкула. Починав він рік на правому фланзі атаки. Після кількох тренувань Москера вирішив використовувати його у центрі нападу. Саме на цій позиції Луїс грав у товариських матчах, на ній починав сезон лише для того, щоб дуже швидко стати основним правим захисником. Інтенсивність, з якою Адвінкула грав, дозволяла йому встигати й у захисті, й в атаці, його жорсткість та непоступливість у боротьбі за м’яч настільки вражали, що в одному з матчів у коментатора вихопилося: «Касуло — уругваєць, але Адвінкула грає як уругваєць».

 

Згаданий у цій фразі уругвайський опорний хавбек Хорхе Касуло змінив вже чимало команд. На Батьківщині він встиг серед інших пограти, хоча й небагато, і за Пеньяроль, і за Насьйональ. Стабільне місце в основі й репутацію одного з ключових виконавців команди він заробив вже у Перу. Спочатку у Сесарі Вальєхо, а зараз у Спортинг Крісталь. Здатність Касуло вигризати кожен м’яч, кожен клаптик поля якнайкраще пасує динамічній та активній грі СК.

 

На правому фланзі атаки зрештою облаштувався Ірвен Авіла, якого Москера привів із собою зі Спорт Уанкайо. У трьох попередніх чемпіонатах Авіла забив 44 м’ячі й насамперед впадало в око його вміння швидко орієнтуватися у штрафному майданчику, добре грати на випередження. У новій команді Авіла продовжує забивати (12 м’ячів у 27 матчах), але й суттєво додає у грі на партнерів. Його дії у штрафному та біля нього стають різноманітнішими. Навіть з хорошої позиції Ірвен іноді намагається віддати партнерові, якому ще зручніше буде вразити ворота.

 

Не менш корисно працюють у нападі досвідчений голеадор Хуан Ренхіфо (12 м’ячів) та Юніор Росс (12), котрий, змарнувавши три сезони у Німеччині та Польщі, повертається в Спортингу до життя.

 

Перемога у першому етапі гарантувала СК путівку до Кубка Лібертадорес, турніру, в якому жодна перуанська команда не грала частіше. На другому етапі 16 учасників чемпіонату Перу з урахуванням набраних очок розбиті на дві групи. Після чотирнадцяти матчів переможці груп розіграють звання чемпіона країни. Лідерство після тридцяти турів ще нічого команді Роберто Москери не гарантує. Але зі Спортингом він вже був чемпіоном як гравець, був чемпіоном як помічник тренера…