Наслаждайтесь своим бредом

Присутні радісно плескали в долоні, кричали переможні вигуки та співали веселих пісень. Президент та головний тренер почергово летіли догори. Шалена, шалена радість. "Динамо" — чемпіон!

Зі стадіону свято перенеслось на вулиці та в різноманітні місця для вживання алкоголю. Незважаючи на те, що наступний день був робочим, гуляння продовжувались до ранку.

Та не всі святкували нарівні з іншими. В той час, коли не табло стадіону "Динамо" показували кадри перемог та моменти радості, у мене в голові крутились спогади найцікавіших пам'ятних моментів двох останніх єврокубкових кампаній киян: відчайдушний стрибок двома ногами Родріго в гравця "Тюна", передача Гавранчіча на хід Рауля, дії Корреа під час голу Рейеса. Насамкінець згадалась (як на мене) геніальна фраза Дмитра Джулая адресована Андрію Несмачному, що характеризує виступ "Динамо" в Лізі чемпіонів цього сезону: "Навіщо просити передачу, якщо ти її не можеш зупинити".

Важко не погоджуватись з тими, що вважають каталізатором перевірки міцності української команди виступ на євроарені, а два сезоні поспіль "Динамо" провалюється в Європі. Ніякими чемпіонствами та кубками України це затьмарити неможливо. Коли вас виганяють з квартири в центрі Києва, будинок на окраїні Житомира виглядає безрадісною компенсацією.

Тим більше, що змагалось "Динамо" в цьому сезоні саме з собою. А також з командою інвалідів. Саме так, Палоп зруйнував психіку команди Луческу, яку вилікувати до цих пір не змогли. А фізичні травми ніщо порівняно з моральними.

Щодо інших команд та начебто зростаючого рівня чемпіонату України, думку про що нам уже кілька років намагаються впхати в голову. Не вірте! Згадайте ситуацію з "Арсеналом" та Заваровим, "Карпатами" та Іщенком, Безсоновим та "Зорею", інші незрозумілі та скандальні речі. Можливо рівень нашого чемпіонату і вирівнявся, але виключно через зниження рівня грандів.

Саме тому, я вважаю перемогу киян в чемпіонаті бенкетом під час епідемії чуми. Я не радію чемпіонству "Динамо", бо воно ні на йоту не виправдовує останніх провалів в Лізі чемпіонів.

Зараз усіх цікавить питання, що буде з командою далі?

Побачити в яких компонентах стало сильніше "Динамо" та по якому-такому правильному шляху за словами Ігоря Суркіса нині рухається команда — неможливо. Мабуть, тому що їх просто немає. Вперше за багато років не стало краще по пропущеним голам в чемпіонаті України. Більше того, кияни за цим показником йдуть лише четвертими. Згадайте скільки динамівці пропускали в Лізі чемпіонів восени. А тепер скажіть, що має статися для покращення гри команди в обороні. Ви вірите, що Гавранчіч, Ващук чи Родріго заграють краще? Навряд...

Будь-який спеціаліст вам доведе, що першочерговим завданням нормального тренера є налагодження гри в обороні. Тому що, навести порядок там набагато легше, ніж в атаці. Для побудови гри біля воріт суперника потрібен деякий хист. Щодо гри в атаці, то спадає на думку матч в Алчевську, коли 90% відсотків атак "Динамо" завершались подачами Марковіча, Гусєва та Корреа з правого флангу. А якби "Сталь" була більш класною командою? Таке враження, що єдиний спосіб покращати гру в атаці  — випустити ще одно футболіста, щоб більше людей боролось після довгих (та) навісних передач. Ви вірите, що "Динамо" за схожим сценарієм буде грати в Лізі чемпіонів? Навряд...

Анатолій Дем'яненко говорив, що вдалось налагодити атмосферу в колективі. Нехай, самі бачили як Родріго та Ребров обіймались після фінального свистка матчу з "Карпатами". Але постійні перемоги сприяють гарному настрою всередині команди, за таких умов значно легше знайти спільні теми для розмов та поєднати групу людей в команду. Але коли повернуться невдачі в Лізі чемпіонів, чи не буде тоді зриву восени? Навряд...

Незрозумілою виглядає і трансферна політика  "Динамо". Це є яким треба бути спеціалістом, щоб запропонувати спробувати в команді Дембу Туре. Інші можливі трансфери — просто-напросто піар (Калініченко, Кержаков, Петріч, Едуардо, Фоджа і т.д.). Ви вірите, що кияни зроблять до кінця міжсезоння хоча б один нормальний трансфер? Навряд...

Чи розуміють все це в "Динамо"? Можливо так, можливо ні. Як можна достукатись до керівництва клуба. Важко розбудити людину, що прикидається сплячою.

Мені здається, з кожним сезоном свідомо чи несвідомо планку "Динамо" знижують. Нині перемога в Кубку України та побудова туалетів вважається неабияким досягненням. Сезон-два і ми вже будемо радіти виходу в груповий раунд Лігі чемпіонів. Для тих, хто бачили півфінал Ліги чемпіонів в 1999 році, можуть сприйнять це за образу. Не говорячи, вже про "ветеранів" 1975 і 1986 років. Після того, як "Динамо" вилетіло в четвертьфіналі від "Ювентуса", я півночі проплакав в подушку. Зараз я не готовий, щоб плакати за цю команду. І не в віці справа...

Знаєте, важко дати відповідь на запитання: "Чому ти любиш своїх батьків?", "Чому ти віриш в Бога" і "Чому ти надієшся на успіх "Динамо" в Лізі чемпіонів?".