Арсенал мінімально обіграв Атлетіко й вийшов у фінал Ліги чемпіонів

Вирішальний місяць сезону тільки-но встиг розпочатись, а вже стільки всього відбулось! Ми впевнено наближались до визначення фіналістів Ліги чемпіонів УЄФА, і ось, цей момент настав, саме за підсумком матчів-відповідей буде остаточно вирішено, хто матиме право вийти на смарагдовий газон головної арени Угорщини вже незабаром.

Лондонський Арсенал чи мадридський Атлетіко? Тиждень тому нічого в цій парі не було вирішено, коли команди зустрічались на Метрополітано в столиці Іспанії. Нічия 1:1 — це взагалі нічого не означає в сучасному футболі та після скасування правила "виїзного гола". Тож уся увага переносилась на Емірейтс, де колектив Дієго Сімеоне вже за жодних обставин не міг би шукати для себе такої ж палкої підтримки, а от підопічні Мікеля Артети на власних фанатів навіть дуже покладались.

Бо всі добре розуміли перспективи визначення переможця в цій парі — буде достатньо єдиної помилки, щоб одна з команд захопила контроль над становищем у двоматчевій дуелі, а потім… Потім вони добре знають, що треба робити. І, звичайно, ніхто й не приховував очікувань не побачити видовищного футболу, оскільки всі розуміли, за рахунок чого добуватимуть своє колективи Артети й Сімеоне.

Саме тому ми й мали обмежувати свій глядацький інтерес незначною кількістю гольових моментів. Тим паче — у першому таймі, де ще й обережна розвідка тривалий час відбувалась з обох сторін, а момент із прострілом Грізманна з правого флангу штрафного під ближню стійку, який перевірив Раю, а Сімеоне не зміг успішно зіграти на добиванні, а також постріл здалеку від Габріела навмання й були тими самими поодинокими моментами, які хоч якось розбавляли атмосферу.

А потім, коли вже всі хотіли йти на перерву, Арсенал відкрив рахунок. Фактично перший удар у площину воріт від господарів, який виконав Троссар на завершення відскоку подачі Йокереса з правого флангу на дальній бік штрафного, став передумовою як для сейву Облака, так і для добивання Саки. І цей гол усе змінював перед другою половиною матчу.

Яка, утім, почалась із одразу двох скандальних епізодів у штрафному Арсеналу. Спочатку всі підстави в арбітра були вилучати Габріела за хапання за корпус Сімеоне, який прокинув м’яч повз Раю на порожні ворота, але намагався дограти до кінця, тож не впав через контакт із суперником, усупереч усім тенденціям сучасного світового футболу. А потім виник епізод із нібито фолом Публія проти того-таки Габріеля на вільному м’ячі під час відскоку від Раї удару Грізманна з правого флангу штрафного в ближній кут, після чого француза відверто збивав Калафіорі, але на це вже не зважали.

І проблема Атлетіко в тому, що ось ці два епізоди, а також дивовижна хиба повз м’яч від Серлота на останніх хвилинах матчу — це й усе, на що спромоглась команда Сімеоне після перерви. Арсенал ж відповів моментом з ударом Йокереса в центрі штрафного на завершення прострілу з лівого флангу від Інкап’є, але швед пробив над поперечиною, після чого господарі вже відверто потягували час.

Фінальний свисток німецького головного арбітра Даніеля Зіберта з Берліна зафіксував вихід лондонського Арсеналу до фіналу Ліги чемпіонів УЄФА, де команда Мікеля Артети зіграє проти сильнішого з пари мюнхенської Баварії та французького Парі Сен-Жермен, тоді як для мадридського Атлетіко турнірний шлях добіг до завершення.

Арсенал — Атлетіко 1:0 (перший матч — 1:1)
Гол: Сака, 45

Арсенал: Рая — Вайт, Саліба, Габріел, Калафіорі (Інкап'є, 58) — Райс, Льюїс-Скеллі (Субіменді, 74) — Сака (Мадуеке, 58), Езе (Едегор, 58), Троссар (Мартінеллі, 83) — Йокерес.

Атлетіко: Облак — Пубіль, Ле Норман (Серлот, 57), Ганцко, Руджері — Сімеоне (Кардосо, 57), Льоренте, Коке, Лукман (Моліна, 57) — Грізманн (Баена, 66), Альварес (Альмада, 66).

Попередження: Аррісабалага (не на полі) — Пубіль, Коке