Гарантовані єврокубки за 200 тисяч на рік: як живе суперник Дніпра-1 — Вадуц

ФК Вадуц – європейський рекордсмен із виграшу національних кубків. Навіть засновані на 40 і більше років раніше Селтік та Рейнджерс тріумфували в національному кубку менше разів, ніж ліхтенштейнський клуб. Перемога в Кубку Ліхтенштейна-2021/22 стала 48-ою в історії "княжого клубу".

Водночас Вадуц – єдиний представник групового етапу єврокубків цього сезону, який не грає у вищій лізі. І ці два факти не те що не суперечать, а скоріше навіть відтіняють один одного.

Ліхтенштейн – дуже багата країна. Точніше, насамперед Ліхтенштейн – це прізвище. Так називають представників дуже стародавнього (відомий з XII століття) княжого роду, якому на різних відрізках історії належали землі в Чехії та Австрії. Нехай до нашого часу володіння Ліхтенштейнів і скоротилися, свою ділянку землі у центрі Європи вони зберегли. На даний момент Ліхтенштейн – єдина країна світу, названа на прізвище людини.

Зараз Ліхтенштейн – процвітаюча офшорна зона. Щоб ліхтенштейнцу бути багатим, йому досить просто народитися – в середньому на одного жителя країни, включаючи немовлят, припадає дві зареєстровані компанії. У місцевих жителів багато грошей та вільного часу – відповідно, у будь-яких контент-мейкерів завдання №1: залучити та утримати аудиторію. Навіть у другій лізі Вадуц збирає в середньому 1,5 тисячі глядачів на домашніх матчах, а під час гри у вищій лізі середня відвідуваність дорівнювала 4 тисячам глядачів. Непогано для міста з населенням у 5668 осіб, яке навіть у Ліхтенштейні не перше за населенням!

При цьому, за всіх зв'язків і грошей країни, про існування професійної ліги Ліхтенштейна навіть мови ніколи не заходило. Населення всієї країни навіть зараз – 38 тисяч жителів, що вдвічі менше, ніж, наприклад, у Андорри, а на початку тридцятих (час зародження тут Гри) не дотягувало й до 10. І столичний футбольний клуб із першого дня свого існування пробував жити на два будинки.

Перший сезон у своїй історії, -1932/33, Вадуц відіграв у австрійській футбольній системі. Мабуть, не сподобалося (причини не пояснюються, але ризикну припустити, що Вадуц орієнтувався на міжнародний порядок денний: у січні 1933-го до влади в Німеччині прийшли нацисти, які говорили про окупацію Австрії як одне з головних завдань зовнішньої політики), і ось уже майже 90 років Вадуц – частина швейцарської футбольної родини. Більше того, за право брати участь у цій лізі "княжий клуб" сплачує гроші, і сума відома: близько 200 тисяч євро на рік.

Довгий час така плата Вадуца виглядала звичайною забаганкою багатіїв: клуб мирно грав у третьому дивізіоні швейцарського футболу, що слабко відрізнялося від звичайного аматорського футболу. Ліхтенштейн до самих сімдесятих років не був включений у ФІФА, збірна не грала офіційні матчі — так що до 90- х років будь-які деталі біографії ФК Вадуц були відомі і цікаві хіба що великим любителям футбольних казусів.

1992-го дещо змінилося. У рамках розширення єврокубків (того самого розширення, яке подарувало нам Лігу чемпіонів) переможця Кубка Ліхтенштейну стали допускати до єврокубків. Зрозуміло, на той момент це був Кубок володарів кубків – і Вадуц прямо з третього дивізіону Швейцарії зміг дебютувати на міжнародній... Хм, напевно, так стосовно саме Вадуца говорити неправильно: адже для нього будь-який матч чемпіонату міжнародний.

Загалом, 1992-го року Вадуц дебютував у єврокубках – і його першим суперником став не хто інший, як одеський Чорноморець. І треба сказати, що одесити за весь переможний розіграш Кубка України забили не набагато менше, ніж за ті два матчі. 5:0 у Вадуці, 7:1 в Одесі – захисник Юрій Нікіфоров оформив єдиний покер у кар'єрі, єдиний гол ліхтенштейцям дали забити лише за сумарного рахунку 0:12. Ці подвиги, щоправда, не допомогли одеситам вже на наступній стадії вилетіти від Олімпіакоса, за який забивали Протасов та Литовченко, а тренував Олег Блохін.

Проте перший успіх у єврокубках “княжий клуб” відсвяткував уже з третьої спроби. 1996-го року Вадуц зміг вибити з Кубка Кубків ризький Університет, який зараз називається Єлгава. Можна сказати, на нагороду за це ліхтенштейнці отримали можливість зіграти із самим ПСЖ. Чинний володар трофею на шляху до нового фіналу двічі розгромив Вадуц, причому в Ліхтенштейні забив не хто інший, як Леонардо.

Минав час, Вадуц регулярно грав у єврокубках – і потроху зростав і на рівні чемпіонату . Команда стабільно виграє Кубок Ліхтенштейну (з останніх 25 розіграшів не виграла лише один), що дозволяє їй мати регулярний єврокубковий досвід – і прогресувати вже й на рівні вищої ліги. 2001-го року “княжий клуб” вийшов у другий дивізіон Швейцарії, а 2008-го – і до вищої ліги. До речі, друга подія відбулася з, м'яко кажучи, відомим персонажем у воротах: той самий Ян Зоммер, який регулярно вражає своєю магією суперників Борусії (М) та збірної Швейцарії, допоміг Вадуцу вийти у вищу лігу та затриматися там.

Якось застрибнувши на професійну висоту, ліхтенштейнці змогли там утриматися та користуватися бонусами від перебування там. Саме сюди , в зовсім ще не старому віці (33 роки), приїхав Марко Девіч — і, наприклад, в Україні клубів, здатних задовольнити його запити, тоді було 2-3. На Євро-2016 було представлено двох гравців Вадуца (обидва грали за Албанію) – і, звичайно, гравців швейцарського покоління, яке так прогресує останніми роками, “княжий клуб” задіює дуже і дуже активно.

Перерахуємо всі єврокубкові скальпи Вадуца?

1996 рік – Університет (Латвія);

2004 – Лонгфорд (Ірландія);

2005 – Дачія (Молдова);

2006 – Уйпешт (Угорщина);

2009 – Фалкірк (Шотландія);

2011 – Войводіна (Сербія);

2014 – Коледж (Гібралтар);

2015 – Ла Фіоріта (Сан-Марино) та Нимме Калью (Естонія). До речі, вилетіли від Туна, і це була найбiльш рання зустріч представників одного чемпіонату в історії єврокубків;

2016 – Сілекс (Македонія);

2017 – Бала Таун (Уельс);

2018 – Левськи (Болгарія);

2019 – Брейдаблік (Ісландія) та Фехервар (Угорщина).

А 2022-го “княжий клуб” виступив взагалі вище за всілякі похвали. Зігравши вдома з усіма суперниками 1:1, ліхтенштейнці на виїзді зуміли послідовно шокувати словенський Копер, турецький Коньяспор та австрійський Рапід! Успіх неймовірного масштабу, якщо згадати, що Вадуц є другим швейцарським дивізіоном. У таблиці коефіцієнтів УЄФА Рапід поступається лише двом швейцарським клубам (Базелю та Янг Бойз), значно переважаючи і Люцерн, і Лугано, і Санкт-Галлен – проте це йому не допомогло.

Склад Вадуца відповідає всім очікуванням та стереотипам. Багато ліхтенштейців (в останній склад збірної викликано цілих сім), але в основі грають лише воротар Бенджамін Бухель і півзахисник, капітан збірної Ніколас Гаслер. Значну частину основи становлять швейцарці – і навіть легіонери з числа тих, хто звик до чемпіонату Швейцарії. І 35-річний серб Мілан Гаїч, і німець Габріель Ісік грають тут давно, і Вадуц не перший їх клуб у місцевій лізі.

Тренує команду швейцарець Алессандро Маньяратті, який майже всю попередню кар'єру провів у молодіжних командах (зокрема національної збірної та Янг Бойз). Історичний ривок, перший в історії вихід до групи єврокубків дорого коштував Вадуцу: команда йде на передостанньому місці у чемпіонаті і досі жодного разу не виграла. Втім, це не завадило “княжому клубу” вже взяти перше очко і на новому рівні, здобувши нічию з Аполлоном – тож Дніпру-1 у жодному разі не варто розслаблятися.