Дніпро-1 із двома вилученнями втримав нічию в першій грі проти Спартака Трнава

Виступи українських клубів у єврокубкових змаганнях можуть тішити нас лише в тому випадку, коли вони здобувають важливі для країни результати, чого в поточній кампанії, на жаль, удається зробити вкрай рідко. Ось і дніпровський Дніпро-1 у статусі володаря "срібних" медалей минулого розіграшу української Прем’єр-ліги розпочинав свій шлях ще кілька тижнів тому в кваліфікації Ліги чемпіонів УЄФА, але за підсумком дуелей проти, спочатку грецького Панатінаїкоса, а потім і празької Славії провалився аж до Ліги конференцій транзитом через Лігу Європи.

І ось, уже в третьому за рангом клубному європейському змаганні команда тепер уже на чолі з Валерієм Городовим намагалась пробитись до групового етапу крізь опір Спартака з Трнави. Єдине що тішило в цій ситуації, так це те, що СК не мало потреби змінювати футбольні поля вже "рідної" для них Словаччини, та й уболівальників на трибунах, які б могли підтримати українську команду, зібралось достатньо.

І навряд чи б вони, та й ми також, хотіли б побачити червоне світло для Едуарда Сарапія від головного арбітра вже на дев’ятій хвилині. Але цей прикрий епізод таки мав місце бути, оскільки центральний захисник пропустив собі за спину вже перше закидання на хід нападнику Джурічину, після чого завалив його на газон перед штрафним. Рефері, до речі, спочатку пробачив гравця оборони Дніпра-1, показавши тільки жовту, але VAR такі моменти розбирає досконально. На те його й вигадали.

Спартак таким чином отримав шалену перевагу не тільки на полі, але й за настроєм уже з перших хвилин, а ми тим часом лише сподівались, що команда Городова не складе зброю без належного бою. Як показав час, вона й не збиралась це робити. Навіть за умов, що на вістрі атаки не було номінального нападника від самого стартового свистка.

Так, Дніпро-1 не грав у ризикованому атакувальному стилі, проте це вже було радше наслідком подій до цього. А ось те, що суперники ледь ворушили ногами на нашій половині поля та сподівались виключно на стрімкі просування від флангового нападника Офорі, — це вже було для нас певною несподіванкою. Ось і отримав Спартак у підсумку тільки дві схожих гольові нагоди за участі Прохазки та Джурічина в центрі нашого штрафного, коли захист Дніпра-1 просто розтягували вширш.

Але Кінарейкін тоді відстояв перший тайм без пропущених голів, після чого Міхал Гашпарик поперерві випустив одразу трьох нових виконавців і його команда зрештою дотиснула. Офорі пробив із правого флангу штрафного на 56 хвилині в ногу Горбунову, рикошет від якої полетів точно під поперечину наших воріт над руками Кінарейкіна.

Але вже невдовзі Гуцуляк просто рухався з м’ячем лівим флангом штрафного, тоді як захисник Коши навіщось двічі поспіль стрибав йому в ноги. Та ще й робив це невдало й із фолом у підсумку. Пенальті, яке призначив арбітр ледь не на рівному місці, але цілком справедливо, ударом у лівий нижній кут реалізував Піхальонок.

А потім, так, Спартак почав тиснути, бо за такої підтримки інакше просто не могло бути. Під завісу гри по наших воротах прилітало й у поперечину від Даніела з лівого флангу з дальньої відстані, а коли він підійшов аж до самої межі воротарського на завершення вже компенсованого часу та поцілив у дотик над воротами, то серце взагалі ледь не зупинилось. Однак обійшлось без стратегічно незручної поразки, тож шанси, як не дивно, ще є.

У другій частині дуелі дніпровський Дніпро-1 та словацький Спартак Трнава зійдуться вже за тиждень, 31 серпня.

Спартак Трнава — Дніпро-1 1:1
Голи: Офорі, 56 — Піхальонок, 67 (пен.)

Спартак Трнава: Такач — Коштрна, Штетіна, Коша, Мікович — Буката (Осені, 46), Зелькович, Прохазка (Штефаник, 46) — Офорі, Джурічин (Рістовські, 46), Даніел.

Дніпро-1: Кінарейкін — Мірошніченко, Сваток, Сарапій, Кравець —— Лєднєв (Філіппов, 71), Піхальонок (Горін, 87), Рубчинський (Когут, 59), Горбунов (Каплієнко, 59) — Гуцуляк.

Попередження: Даніел, Буката, Офорі, Осені — Сваток, Рубчинський, Когут

На 9-й хвилині був вилучений Едуард Сарапій (Дніпро-1) (грубе порушення).