Т.Романчук: "Яґеллонія — мій шанс розвиватися далі"

Зростає кількість українських легіонерів у найвищому польському дивізіоні. Наразі в Екстраклясі нараховується уже четверо наших гравців. Буквально вчора до Олександра Шевелюхіна (Гурнік Забже), Кирила Петрова та Сергія Пилипчука (Корона Кельце) приєднався і Тарас Романчук. 22-річний ковелець підписав контракт із клубом Яґеллонія із Білостока, котрий за результатами минулого сезону посів 11 місце серед 16 учасників Екстракляси.

Однак героя нашого інтерв’ю дещо відрізняє від його земляків. Якщо Шевелюхін, Петров і Пилипчук прибули в польський чемпіонат, уже маючи чималий досвід виступів у вітчизняній і закордонних вищих лігах, то Тарас Романчук, можна сказати, відбувся як футболіст уже в сусідній країні. На батьківщині він встиг пограти лише у міні-футбол (34 матчі і 19 голів за ковельський Аперкот у 2010-2013 роках) та на аматори, а от у чемпіонаті Польщі заслужив реноме перспективного і сумлінного футболіста, пройшовши шлях від низин до найвищого дивізіону.

За два сезони Тарас разом із командою Леґіоновія (Леґіонове) вийшов в другу польську лігу, минулого сезону зігравши 32 матчі (2 голи), а в новому сезоні він виступатиме уже на найвищому рівні. В інтерв’ю Football.ua Романчук розказав про те, як йому вдалося проявити себе у зарубіжному чемпіонаті, чому не виходило заявити про себе на батьківщині і які цілі він переслідуватиме в своїй новій команді.

– Тарасе, ще недавно ти виступав у польській другій лізі, а нині підписав контракт із клубом Екстракляси – Яґеллонією. Скажи, де тебе помітили представники цього клубу?

– Представники Яґеллонії помітили мене, коли я ще грав в Леґіоновії (у Польщі часто представники команд вищої ліги бувають на матчах нижчих ліг). До речі, тоді Яґеллонія придивлялась не до мене, а до іспанця, мого колеги по команді, який зараз буде виступати за іншу команду – Арка (Гдиня). Але так вийшло, що я зіграв тоді хороший матч, і Яґеллонія запросила мене на оглядини.

– У тебе досить нетипова кар’єра – до найвищої ліги Польщі ти потрапив не із професіонального українського футболу, а з аматорського, навіть після міні-футболу. Як так вийшло? Пробував влаштуватися в українських професіональних клубах?

– Мені завжди хотілось грати в Україні. У 2011 році я працював на зборах з дублем Волині (Луцьк), але їм не підійшов. Пізніше, у 2012 році, я пробував сили на зимових зборах Кримтеплиці, а літом – в Арсеналі (Біла Церква), але з цього нічого не вийшло. А тут якраз мій тренер Роман Лис, який тісно співпрацює з польськими колегами, запропонував мені переїхати до Польщі.

– Вочевидь, у твоїй кар’єрі дуже важливу роль відіграв клуб Леґіоновія, за який ти відіграв два сезони і піднявся із ним до другої польської ліги. Як ти туди потрапив, який шлях із цим клубом пройшов?

– Справді, Леґіоновія назавжди залишиться в моєму серці. Я приїхав туди в 2013 році, на зимові збори, сподобався тренеру, який запропонував залишитись на півроку в третій лізі. За цих півроку Леґіоновія вийшла в 2 лігу, і після цього я підписав контракт з ними до червня 2014 року. Визначним для нашої дружини стало друге коло минулого чемпіонату, ми зайняли перше місце за результатами весняної частини, піднявшись з 12 на 4 місце в турнірній таблиці.

– Що скажеш про польський стиль гри? Чим відрізняється від українського?

– Мені тяжко порівнювати український і польський футбол, адже я майже й не грав в українських лігах. Одне можу сказати напевне: польський футбол – силовий, атлетичний, хоча деякі команди дуже добре тримають м’яч, а не б’ють його вперед на нападників.

– Як до тебе ставляться у цій країні? Уже володієш польською мовою? Були труднощі в адаптації?

– Стосовно ставлення, то воно дуже добре. Мене тут завжди підтримують, я знайшов тут собі багато друзів. А найголовніше – у Польщі мене завжди запитували про ситуацію в Україні, також, як і я, переживали, вірили в краще!

Відносно польської мови, то це не було для мене проблемою. За півтора роки в Польщі я вже вільно говорю польською та потрохи навчаюсь писати.

– Що являють собою польські нижчі ліги, у яких ти встиг пограти? За організацією та рівнем, вони можуть зрівнятися з українськими?

– По організації в нижчих рівнях можна сказати тільки хороші слова. Адже в другій чи навіть в третій лігах тут можна було грати з при 4-6 тисяч глядачів. Багато матчів ми грали при освітленні о 19 чи 20 годині вечора. Біля багатьох стадіон знаходяться, як мінімум, одне штучне чи трав’яне поле, а в деяких – і те і інше. Хотілося б, щоб у нас на батьківщині було так само із інфраструктурою…

– На якій позиції на тебе розраховують в Яґеллонії?

– Я завжди грав опорного напівоборонця, хоча тренери час від часу й ставили мене на місце лівого захисника, та все ж майже завжди граю в середині поля.

– Взагалі, в Польщі тобі довелося перелаштовувати свою гру?

– Однозначно. Перелаштував гру на відсотків 60-70. Тут дуже багато уваги приділяють тактичним заняттям, переглядів матчів європейських команд.

– Що скажеш про клуб Яґеллонія?

– Яґеллонія – це клуб із багатими футбольними традиціями та історією. В цілому, мені все тут подобається: і атмосфера в команді, і тренери, і керівництво.

– На які завдання вас націлює керівництво в новому сезоні?

– Керівництво націлює на першу вісімку (чемпіонат Польщі проводиться за двохетапною системою із плей-оф).

– Який номер обереш собі в новому клубі?

– Взяв собі №6.

– Хто стане твоїми конкурентами в клубі? Що сказав тренер, коли ти прибув?

– Конкуренція серйозна: мій колега з Литви є капітаном команди, тому мушу докласти максимум зусиль, аби зарекомендувати себе і завоювати місце в основному складі.

– Уже освоївся у Білостоку? Які найвизначніші місця, уродженці, підприємства цього міста? Можна порівняти із тим містом, де ти жив раніше?

– Якщо чесно, то мало ще знаю про Білосток. Я живу тут тільки два тижні, і не встиг ще зі всім познайомитись. Хоча місто справляє суперове враження. Особливо, центр, котрий, традиційно для польських міст, облаштований старими будівлями.

– До слова, де будеш жити – винайматимеш квартиру, чи в Польщі також існує поняття проживання на базі?

– На базах ніколи тут не жив.

– Бував уже на міському стадіоні?

– Звісно, ми на ньому один раз на тиждень маємо тренування, і він справляє найяскравіші враження.

– У Польщі зараз багато українських легіонерів. З ким із земляків доводилося перетинатися у їхньому чемпіонаті? З кимось із українців Екстракляси ти знайомий?

– Як грав у другій лізі, то там зустрічав багато земляків. Завжди старався з ними порозмовляти після матчу. В Екстаклясі бачив, що грають кілька українців, але, на жаль, ще ніколи з ними не зустрічався на футбольному полі.

– Яку мету ставиш перед собою в Яґеллонії?

– Яґеллонія для мене – шанс розвиватися далі. Мушу працювати, аби досягти успіхів на футбольному полі.

Артур Валерко, Football.ua