Заяев: "Воронин не может быть полезным сборной"
Уболівальники бачать голи форварда в німецькій Герті, тому у протистоянні гравець – тренер стають на бік першого.
А що з цього приводу думають фахівці? Кореспондент ВЗ порозмовляв за Вороніна з найдосвідченішим тренером України 77-річним Анатолієм Заяєвим. Він і донині плідно працює в Таврії, з якою переміг київське Динамо у Львові (1992 р.) і став першим чемпіоном України.
- Не вважаю, що Андрій Воронін може бути корисним збірній України, - відразу дивує Анатолій Заяєв. - Він забиває у німецьких клубах, але у збірній - зовсім інша річ. Андрій Шевченко, скажімо, вже кілька сезонів не дуже відзначається у своїх клубах. Проте з дивовижною стабільністю забиває важливі голи за збірну. У Загребі знову відзначився у потрібний момент… На корисність гравця для національної збірної потрібно дивитися з точки зору його бажання віддати синьо-жовтій команді усе. А тут в Андрія є проблеми. І конфлікти з наставниками це доводять. Усі пам’ятають приклад у Львові. Про яке справжнє бажання можна казати, якщо гравець вступає у суперечку з тренером під час гри і покидає поле, жбурляючи футболку з національною символікою?! Олег Блохін сказав, що потрапить на чемпіонат світу з першого місця, і зробив це. Наставник мав право на будь-які рішення для досягнення цієї мети. У команді тренер – це батько, вчитель, психолог і найвідповідальніша персона. І крапка. Вони після того інциденту ніби потиснули руки один одному. Але я засумнівався у тому, що Андрій змінив своє ставлення до національної збірної, коли почув його слова в одному з інтерв’ю: Під час чемпіонату світу двічі хотів покинути збірну, настільки діставав мене Блохін. Найголовнішого гравець так і не зрозумів… Я дуже прихильно ставлюся до інтелігентного Михайличенка. Він як гравець був чемпіоном трьох країн. Тренером має досягнення у молодіжній збірній. Наставнику було видніше, в якому психологічному стані перебував гравець, адже Михайличенко не мав права на ризик у обох матчах з хорватами. У такі моменти фахівцю ближче дисциплінований гравець, а не зірка.
- Але далеко не усі зрозуміли рішення Михайличенка у Загребі. Хіба було б гірше, якби замість Шевченка вийшов не Селезньов, а Воронін?
- Гірше, можливо, не було б, але й краще – також! У нас взагалі з форвардами велика проблема. Селезньов і Гладкий грають у клубі, що здобув Кубок УЄФА , але до рівня збірної не дотягують. Мілевський проводить чудовий сезон у Динамо, а у збірній ми наразі бачимо його бліду тінь… Тренер збірної за кілька днів зборів має роздивитися, хто з виконавців підготовлений не лише фізично, а й психологічно, патріотично. Тому я був на боці Блохіна, а тепер підтримую й Михайличенка.
- Можливо, з Вороніним тренери конфліктують тому, що він виховувався не тут, а у Німеччині?
- Це мій правнук з трьох років виховується у Німеччині (сміється. – Авт.). Він з прадідом ламаною російською спілкується… Воронін же виховувався в Україні, а у Німеччину поїхав ставати футболістом вже у зрілому віці. Суть не у цьому. В Андрія не було б жодних проблем, якби він визнав від самого початку право тренера збірної визначати стартовий склад не за клубними заслугами. Ми бачили чимало прикладів, коли збірні без зірок били фаворитів - завдяки готовності віддати усе за країну. У клубі тренер має час, а у національній збірній – ні. Тому й має право вимагати дисципліни, повного і спокійного сприйняття своїх рішень. До речі, мас-медіа виявили б неабиякий патріотизм, якби напередодні матчів збірної не мусували тему Вороніна. В Андрія від цього з’являється внутрішнє переконання: преса і вболівальники бачать мене у складі, лише тренер не бачить.