Route One. Howe Old Are You?

Одним з найголовніших досягнень людини розумної вважається можливість вирішувати. Звірині рефлекси та природні бажання з розвитком людства зникають (чи просто забиваються палицею у закутки підсвідомості). Кожен вважає, що в житті не тільки має право вибору, але й постійно ним користується. Вони помиляються. Можна просто пригадати деякі важливі події свого минулого, і відповісти на питання, чи справді ви мали різні варіанті вирішення ситуації.

Коли 31-річному Едді Хау під час новорічної вечірки зателефонував керівник Борнмута Адам Маррі з пропозицією очолити команду, він ніби й мав вибір. Він міг відмовитись. Говорити "ні" завжди легко, адже після позитивної відповіді завжди треба щось робити, тоді як відмова від цього рятує. Якби зараз Хау запитали, чи могла тоді відповідь бути іншою, він би не зміг знайти слова, аби щось сказати.

Ні, це не доля з її горезвісними примхами. Історія має властивість повторюватись, але ніколи не змінюється.

Хау, який тільки недавно закінчив кар'єру через травму та почав працювати з дітьми, не був готовий очолити команду. Це його слова. "I wasn't the right man". Але правильних людей для роботи головним тренером тодішнього Борнмута просто не було. Негласні правила говорять, що в таких ситуаціях потрібно довіритись досвідченим гравцям та тренерам. На початку 2008 року наймолодшим менеджером Футбольної ліги став 31-річний Едді Хау. Своїм першим помічником він запросив багаторічного партнера по команді та свого однолітка Джейсона Тіндалла.

Аби довго не перераховувати всі фінансові негаразди клубу, треба відзначити лише слова, які Маррі сказав перед розмовою з Хау: "Якщо ми вилетимо – клуб припинить своє існування". А прийняв Хау команду в зоні вильоту Ліги 2. Через місяць отримав ще десять очок штрафу. Грошей настільки не вистачало, що інколи менеджеру доводилось знімати кошти з власного рахунку на зарплатню лікарю команди.

У одному з інтерв'ю Хау жартував щодо фільму про свою роботу. Але одного фільму просто не вистачить, аби все показати. Як мінімум трилогія.

Перший фільм буде про перший сезон команди під керівництвом Хау. За десять хвилин до завершення матчу передостаннього туру проти Грімсбі улюбленець публіки Стів Флетчер забив переможний м'яч, що дозволило Борнмуту обійти суперника. Вийти з такої тяжкої ситуації переможцем – вже величезний успіх.

Квітень 2009 року. Борнмут рятується від вильоту з Футбольної Ліги. Едді Хау: "Це не моя заслуга, це все гравці, працівники клубу, вболівальники, мешканці міста"

Наступного року Борнмут фінішував на другому місці та вийшов в Лігу 1. У самому факті нічого особливого немає, дивує інше – в тому сезоні клуб не мав права запрошувати нових гравців через трансферне ембарго. З тим же складом, що за рік до того вилітав, команда здійснила промоушн.

Навіть Вікіпедія на потрібному примітивному рівні розповідає красиву історію того, як Борнмут пройшов шлях від одного з найгірших до одного з найкращих клубів Футбольної Ліги. Сам Хау на деякий час ненадовго від'їжджав працювати до Бьорнлі, але потім повернувся на запрошення вже нових господарів клубу, які прийшли з грішми та бажанням розвивати клуб.

Великі фінансові можливості інколи заважають реально оцінювати ситуацію. Сам Хау став заручником цього, коли погодився заплатити 2,5 мільйони фунтів за форварда з Південної Африки Такело Рант'є. За два роки можна сказати, що ці досить великі гроші він витратив невміло. Тому, коли на перше місце серед причин успіху Борнмута ставлять фінанси Максіма Дьоміна – є вагомі причини не погоджуватись.

Хау вирізняється своїм віком серед інших навіть зараз, коли за його плечима шість успішних років кар'єри. Усі люблять молодих, адже вони несуть нові думки та ідеї. Молоді змінюють світ. Чи так просто пишуть в книжках?.. Зрозуміло, що не кожен юнак прагне створити щось радикально нове. Не всі отримують природний дар. Едді Хау так і хочеться назвати саме іншим. І це насправді не так вже й погано.

Дехто хоче називати футбол мистецтвом, інші – бізнесом. Головне, щоб було красиво та велично. Таким чином журналісти, експерти та інші автори подібних слів хочуть ще й надати своїй роботі якусь важливість. Найкращим порівнянням буде поп-культура. Там також багатіють завдяки квиткам, продажу різної атрибутики та величезних гонорарів тим, хто цього не заслуговує. Хоча це розмова для іншого матеріалу.

Так от і від молодих тренерів очікують ідей. Зараз модно придумувати нові схеми, постійно говорити про якусь філософію та пронизливим поглядом дивитись в майбутнє. Цього сезону Хау став популярною людиною серед футбольних журналістів, кожна газета в Англії встигла взяти у нього велике інтерв'ю. В них він ніколи не говорить про тактику гри, про майбутнє, яке він обов'язково має змінити. 37-річній Хау – старомодний менеджер.

Цей приклад ще раз доводить, що мудрість – це чеснота не тільки вікових людей. Він надто молодий, щоб бути тренером. Він надто молодий, щоб бути таким мудрим.

Коли його вже дістали однотипними питаннями про секрет успіху, наставник Борнмута все ж сказав: ніяких секретів – просто важка праця. Звичайний робочий день Хау триває 12 годин. О шостій ранку він першим відмикає офіс на тренувальний базі, а йде останнім. Він би й довше працював, але бажає проводити час з малими дітьми.

Головними досягненнями Хау варто називати створення неймовірного мікроклімату в команді. Кенвін Джонс всього через два дні перебування в Борнмуті сказав, що тепер абсолютно не дивується успіхами команди. Тренерський штаб та гравці дивляться в одному напрямку, вони прекрасно розуміють проблеми один одного. Це все не просто випадкові надбання, Хау багато працював над створенням такої атмосфери.

У коридорах бази Борнмута висять різноманітні плакати з минулими досягненнями команди. Також там є цитати великих людей від Вінса Ломбарді до Еріка Кантона. Постійно тримати гравців в тонусі, відкривати їх найкращі якості, об'єднувати однією метою. Не дарма в місті Хау порівнюють з Гаррі Реднапом, який свого часу майже десять років працював менеджером Борнмута. Він також не любить перетворювати футбол на культ.

Йти в ногу з часом важливо не тільки молодому тренеру, але й досвідченому. Безперечно в Борнмуті ніхто не пише склад команди на звороті пачки з-під цигарок. Науковий відділ клубу працює дуже серйозно, але на відміну від багатьох модних сучасників Хау вважає цифри допоміжними матеріалами. Найбільшою своєю святинею на робочому місці він називає записник тренувань. Там занотовані всі відомості про тренування команд Хау протягом п'яти років.

Коли до Прем'єр-ліги виходила команда іншого молодого британського наставника Брендана Роджерса Свонсі, багато говорили про гру, схему та філософію. Борнмут грає 4-4-2. Хау велике значення в грі надає форвардам, вміє шукати та працювати з ними. Свого часу він запрошував до Бьорнлі Чарлі Остіна, а також купував свого колишнього підопічного Данні Інгза з Борнмута. Зараз провідним нападником команди є Калум Вілсон, якого минулого літа придбали у Ковентрі.

В центрі поля вистачає двох гравців, флангові півзахисники вміють виконувати передачі до штрафного майданчика. Команда любить довго грати з м'ячем, атакувати та забивати голи. Все до звичайного природно: Борнмут просто грає в футбол. Без всілякого пафосу. Як той, що ми грали в дитинстві.

Квітень 2015 року. Борнмут виходить до Прем’єр-ліги

Вперше текст було опубліковано в блозі автора.

P.S. Оксфордский словарь современного английского языка: Route One – тактика игры в атаке, основанная на использовании длинного паса.