Гармата без набоїв

На початку сезону Арсен Венгер не приховував чемпіонських амбіцій, втім зараз у стані Канонірів помітно принишкли. Не так давно – місяць тому назад — Арсенал перебував у відмінній формі. Провівши серію вельми переконливих поєдинків, лондонці вискочили на другу сходинку англійської Прем’єр-ліги. Після успіху з Манчестер Юнайтед, Вотфордом, Евертоном та Свонсі, у зустрічах з якими команда здобула дванадцять пунктів із дванадцяти можливих, у плани французького спеціаліста хотілося вірити, а вболівальники – і поготів – дивилися, так би мовити, із оптимізмом  у завтрашній день. Тож не дивно, що за підсумками жовтня Венгер отримав звання найкращого тренера.

У листопаді, хоч і поступово, справи погіршилися і хейтери не прогавили шанс, аби не нагадати прихильникам Арсеналу про їх давній «синдром» – колектив опинився на звичній четвертій позиції. Чому ж так сталося? Відповідь банальна – регулярні травми та їхні наслідки сильно вдарили по спроможності Венгера і компанії конкурувати із більш «свіжими» суперниками.

Хоча всі давно вже змирилися з відсутністю Вілшира, Волкотта, Росицькі та Велбека, все одно, до гри з Тоттенхемом команда підійшла з серйозними кадровими прогалинами – реабілітацію проходили Окслейд-Чемберлен та Ремзі, не на всі сто відсотків були готові Артета, Косельні, Санті Касорла і Фламіні. Що тут ще казати, якщо рятівником – Харрі Кейн вивів Шпор вперед на 32-ій хвилині — став номінальний захисник Кіран Гіббз, котрому випала честь випробувати себе у якості вінгера після фейлів Кемпбела.

Лише втрата Ремзі після виграшного матчу з Баварією змусила залучити Жоеля до старту. Костариканець приєднався до розгрому Лебедів, однак в наступних появах виглядав так само непереконливо. В індивідуальному плані, цьому хлопцеві є над чим працювати, оскільки функцію вінгера на власних плечах, чи то пак, ногах він абсолютно не витягнув. Показовими є повторне протистояння з мюнхенцями та, власне, кілька загублених у перспективі атак у північнолондонському дербі. Тим не менш, Венгер підкреслив, що розраховує на Жоеля і не збирається відпускати футболіста впродовж найближчого трансферного вікна. Причини на те цілком адекватні.

Вест Бромвіч Альбіон скористався становищем Арсенала і дав справжній бій на Готорнсі. Незважаючи на те, що Каноніри першими відкрили рахунок, Тоні П'юліс швидко зметикував і зусиллями Моріссона та Рондона просто зжер і без того слабкі фланги опонента. Відкрита тактика Венгера – 4-2-3-1, термінова заміна Кокелена майже у дебюті зустрічі на Артету, внесли корективи у плани керманича столичного гранду. Яке ж було розчарування Арсена, коли Мікеля спіткав фатум Франсіса і його довелося замінювати замученим Фламіні! Словом, вся центральна вісь виявилася дестабілізованою.

Промах з пенальті, ряд змарнованих моментів та, у деяких епізодах, дивовижний фарт Дроздів зафіксували поразку 2:1.

 Як і прогнозували у тренерському штабі Арсенала, Ремзі оклигав до лігочемпіонівської дуелі з загребським Динамо і вже проти Норвіча з’явився зі стартових хвилин. Канарки відквитали пропущений гол, забитий Озілом, ще у першому таймі і спромоглися втримати нічийний рахунок до фінального свистка. На жаль, це не єдиний неприємний «сюрприз» — гру вимушено припинили Санчес та Косельні. Динамічний та напружений графік дався взнаки і відправив цю парочку до госпіталя. Більш, ніж переконаний, що за їхньої присутності доля матчу могла скластися по-іншому – Габріель Пауліста, що і замінив французького оборонця, «привіз» гол, програвши позиційну боротьбу Льюїсу Граббану.

Венгеру давно пора бити на сполох, а тепер особливо — пошкодження Лорана та Алексіса, лідерів захисту та атаки відповідно гарантують дірки у кожній із цих зон, які залатати насправді буде дуже важко. Підкреслю, що з останніх шести матчів Косельні зіграв п’ять, а Санчес взагалі прийняв участь у всіх, відзначившись двічі у воротах хорватів. З цього приводу жорстко відреагував колишній підопічний Професора, Тьєрі Анрі: "Звичайно, важко давати Алексісу відпочивати, коли ти хочеш вигравати. Але коли ти ведеш в рахунку 3:0, як це було в матчі із загребським Динамо, можна дати йому трохи відпочити".

Як повідомляє ряд авторитетних британських видань, у зв’язку із травмою стегна, ми швидше за все у цьому році чилійця вже не побачимо.  Не зрозуміла також, принаймні, зараз ситуація з Санті, якому травма колiна взагали може перекреслити всю решту сезону.

За таких умов, грудень стане справжнім випробуванням на стійкість – календар підготував непрості зустрічі з Манчестер Сіті та Саутгемптоном. Сандерленд, Астон Вілла та Борнмут, якщо й аутсайдери, то теж можуть запросто «підсунути свиню».  Єдиною втіхою є імовірність повернення Гіббза, Волкотта та Косельні у найближчій грі проти Котів. Сумнівно, що такий Арсенал здивує чимось екстравагантним – Сем Аллардайс у нещодавніх і, головне, переможних матчах зі Сток Сіті та Крістал Пелес награвав схему 3-5-2. Не факт, що з таким насиченим півзахистом Венгер впорається, якщо і далі використовуватиме улюблені  4-2-3-1, оскільки створюватиме вільні зони для швидкого переміщення крайніх півзахисників суперника.

На мою думку, краще вдатися до 4-3-3, і це доволі таки реально. Важливо те, що у цьому випадку Арсенал збереже атакувальний малюнок гри та зможе, більш-менш, органічно рухатися як вперед, так і оперативно оборонятися. У ролі лівого вінгера може виступити Озіл (німець пробувався і тут) та Ремзі, правого – бідолашний Кемпбел чи Волкотт, на вістрі нападу – Жиру. У півзахисті можна ризикнути Каллумом Чемберсом, що має навички опорного хава, Окслейдом-Чемберлендом та Фламіні. Наскiльки це правильні здогадки — покаже час. Та все ж слiд розумiти, що все це – вимушені заходи, i, насправдi, нiякий Озiл не в змозі повноцiнно компенсувати вiдсутнiсть Санчеса, так само, як Чемберс у центрi поля – це майже крик вiдчаю.

Прогнозувати матчі з Астон Віллою, МС та Борнмутом навіть не слiд братися – мало які ще звістки надійдуть з Лондону.  Та вже зараз на нинішній Арсенал дивитися насправді боляче.

До трансферного вікна подати рукою, тому Венгер просто зобов’язаний активно попрацювати у це міжсезоння та терміново придбати півзахисника, за стилем схожого на Артету чи Кокелена. І молитися, щоб більше ніхто не травмувався, бо тоді не те що чемпіонство, а місце у топ-четвірці стане примарою.