Престиж Раньєрі

Напередодні старту сезону Клаудіо Раньєрі досить скептично оцінив шанси своїх підопічних, підкресливши, що "готовий до боротьби за виживання". І справді — завжди варто об'єктивно та реально дивитися на речі, хоча минулий рік Лисиці заслуговують швидше занести собі у "плюс", ніж у "мінус".

Чотирнадцяте місце за підсумками чемпіонату для дебютанта — теж непогане досягнення. Тому і не факт, що італійця б взагалі запросили — Найджел Пірсон, звісно, зіткнувся із чималою критикою по ходу розіграшу турніру, втім йому вдалося провести більш-менш рівну кінцівку, отримавши, у підсумку, схвальні відгуки. Із десяти останніх матчів він переміг у вісьмох та зазнав двох поразок від неймовірного на той час Челсі та Шпор, поступившись у драматичному поєдинку 3:4. 

Секс-скандал із трьома вихованцями команди (причому, одним із злощасної трійці був син тренера) змусив Пірсона скласти вповноваження. Раньєрі, приймаючи новий виклик, побоювався синдрому другого сезону – про це коуч неодноразово розповідав представникам засобів масової інформації, свідомо записуючи Лестер до аутсайдерів. Проте, зараз на дворі середина грудня, а колектив закономірно лідирує на Туманному Альбіоні. Не дивно, що після нещодавньої дуелі з Моурінью Клаудіо сказав наступне: "Я хочу продовжувати мріяти". І поки Сині закохують у себе серця уболівальників, що вірять у казку – по-інакшому й не скажеш – ми спробуємо прослідкувати, чому так сталося і які фактори вплинули на результати чинного лідера АПЛ.     

Що змінив Раньєрі? Розпочнемо, мабуть, з тактики. Пірсон, в основному, використовував тактичну схему 3-5-2, але так і не зумів цілком налагодити справи у захисті. Дане розташування корисне, однак більш прийнятне і ефективніше у певні відрізки гри чи сезону — наприклад, коли потрібно за короткий термін набрати можливий максимум очок.

Так, в першу чергу, вчинив Аллардайс, як тільки прийняв Сандерленд, оскільки чудово усвідомлював складність ситуації. Колектив у зоні вильоту і виникла нагальність йти мало чи не у ва-банк — і як бачимо гра у три захисники з двома центральними нападниками та насиченим півзахистом помалу дала плоди. Але проводити у такій манері весь сезон – фактично вирок. Показово, що у останній дуелі з Вотфордом Коти розмістилися 5-4-1 – чим дуже здивували – але з цього можна зрозуміти, що Сем активно міркує над щільністю захисту, аби уникнути необов’язкових голів.  

За керівництва Пірсона у 2014/15 було пропущено 44 голи — у порівнянні з рештою команд цифри аж ніяк не катастрофічні.

Клаудіо вирішив перейти на 4-4-2, періодично комбінуючи з 4-3-2-1. Незмінна риса – присутність чотирьох захисників. Простежується акцент на фланги — на правому стабільністю відзначаються Олбрайтон та Фукс, на лівому — креативить Марез. У опорний зоні треба похвалити Канте, який представляє не меншу цінність для Раньєрі, ніж той же Варді. Нголо регулярно розпочинає атаки, нерідко виконуючи функції плеймейкера. Вся лінія півзахисту достатньо грамотно нав'язує боротьбу і рідко коли програє позиційно — голи у ворота Шмейхеля, здебільшого, забиваються під час невдалого пресингу та послідуючих контратаках суперника. В цілому, м'яч у ногах довго не затримується і при першій реальній можливості адресується форварду.

Пригадайте вже легендарний гол Джеймі у ворота МЮ — Крістан Фукс пробіг до центра поля і миттєво, але точно передав круглого товаришу по команді. Стосовно точності ударів — 52 відсотки у нинішньому та 46 у минулому сезонах, реалізація яких складає нині 19 % проти 13%. Володіння м'ячем становить 47 %, але помітно, що головним козирем Лестера все таки є контратаки і швидка комбінаційна гра. Кожний із гравців готовий як страхувати у відповідальних епізодах, так і в єдиному пориві йти в атаку. Фол Варді проти Дієго Кости підтверджує цей тезис — ніхто не лінується повертатися назад, якщо такі дії принесуть користь. Можна сказати, що ключовим є принцип "найкращий захист – це напад".  

Багато хто вважає, що Варді втратить мотивацію, мовляв рекорд ван Ністелроя побито. Та хіба Джеймі, як і усьому Лестеру немає за що боротися? Сумнівно, що вже наступного року команда "видасть" бодай щось подібне. Боротися, битися, вигризати м'ячі насправді є за що, адже таких митей в історії може й більше не бути.

Раньєрі — чудовий мотиватор, він добре попрацював над атмосферою у роздягальні і видно, що його хлопці насолоджуються кожним вдалим моментом та справді отримують від своєї роботи неймовірне задоволення. Навіть примітивний жарт про піцу показував, що Клаудіо шукає підхід до кожного футболіста і прагне, аби колектив був єдиним, своєрідною сім'єю. Приміром, як Лідс Юнайтед Дона Рiві та Девіда О'Лірі чи великий Ноттінгем Форест епохи Брайана Клафа. Чому б ні? Такі ж команди, до яких доля усміхнулася, але примхливо відвернулася. Чи буде так у цьому випадку — залишається чекати. Все будується із найменших дрібниць — цеглинка за цеглинкою — і для тренера це вкрай актуально.

Психологія — не остання штукенція у футболі – ба, більше — і вона може вирішувати долю не те що матчу, а й усього сезону. Про це б було непогано замислитися сеу Жозе, що своїми витівками та скандалами підірвав внутрішню "кухню" у Лондоні. 

Немалу роль зіграв календар. Якщо поглянути на тогорічний графік, то із дійсно серйозними претендентами Лестер зіткнувся уже з перших турів. Евертон, Челсі, Арсенал, Сток Сіті та МЮ – ось так виглядали п’ять стартових матчів. Та і це не завадило Пірсону пошити в дурні ван Гаала – пам’ятаєте 5:3 на Кінг Павер Стедіум? Наступного виграшу фанати чекали аж до грудня – до протистояння з Халл Сіті, яке завершилося із мінімальними 0:1.Тож старт виявився "змазаним", середина провальною, зважаючи на те, що команда так і не набрала ходу, а от з квітня і впритул до кінцівки Лестер перебував у пристойній формі. Кажуть, що добрий початок – половина успіху, та, схоже, Найджел познайомився із цією мудрістю пізнувато.

Наразі Лисиці показують блискучу гру, втім сьогоднішня англійська Прем'єр-ліга відверто розчаровує — на цій думці збігається більшість аналітиків та експертів. Слабкість та неспроможність Челсі, незрозумілі маніпуляції філософією в Манчестері, неочікувані підніжки Пеллегріні навіюють сумнів — чи це АПЛ втрачає позиції, чи це Лестер і справді такий потужний?

Словом, найгарячіша пора — період Boxing Day — все розставить на свої місця. Евертон, Ліверпуль, Манчестер Сіті та Борнмут передають палкі привіти, і якщо команда впорається і з таким тиском, то я навіть не уявляю, що тоді коїтиметься в Англії. Гарі Лінекер пообіцяв що, у разі чемпіонства Лестера, проведе ефір у одних трусах. Типу, це велика ціна? Он Лобода заради Говерли влаштовувала фото-сесію, а тут?...  

P.S. Престиж – трюк, який неможливо повторити, щось неймовірне, чого ви раніше не бачили.