Поразка у пошуках перемоги
"Жозе Моуріньо звільнено", — рясніє мережа подібними заголовками. Так, так, португальця нарешті витурили з Челсі – відсутність результатів та хоча б якоїсь гри змусила Абрамовича піти на такий крок. Коли ж все розпочалося і що стало поштовхом для радикальних рiшень?
Все розпочалося з критики. Критикувати, після чемпіонства та тріумфу, ексцентричний коуч взявся ще влітку. Жозе, судячи з його коментарів, особливо й не міг похизуватися гучними придбаннями під час літнього трансферного вікна – а до стану Пенсіонерів приєдналися Абдул Баба, Педро, Кеннеді, Беговіч та Фалькао. Найбільше здивувала поява останнього, зважаючи на те як "феєрично" та продуктивно Радамель провів час у Манчестері. Склалося враження, що колумбійця орендували тільки для того, аби Моур, у випадку футбольної реанімації гравця, міг задовольнити своє его відносно Луї ван Гаала.
Special One не соромився скиглити з приводу фінансової політики, мовляв, Абрамович не горить бажанням купувати нових виконавців, нібито таких необхідних для підсилення колективу. Хоча, не завжди забаганки сеу є вдалими та влучними — до цього часу, приміром, незрозуміле підписання Куардадо. Куди пішли кошти і на що? Російський президент прекрасно рахує гроші і цілком закономірно міг перейматися подібними запитаннями. Жодного із новачків португалець повноцінно так і не вписав у тактичні схеми — Жозе пожертвував лівим флангом на користь Азара і перекинув Педро на незручний правий, зменшивши потенційні можливості іспанця, а Рахман передбачався як наступник Івановича, брався на перспективу і виявився у не найкращих кондиціях, коли у обороні по-справжньому стало гаряче.
Челсі достатньо пізно провів передсезонну підготовку, і сподівання Моуріньо, що команда підійде до старту сезону в ігровому тонусі розвіялися вмить. Насправді, все виглядало куди гірше та прозаїчніше — змучена опорна зона у особах Матіча та Раміреса подавала перші тривожні сигнали вже у дебютному матчі проти Свонсі.
Звісно, Моуріньо, як і належить популісту з манією величі, почав шукати крайніх і звинуватив лікаря Єву Карнейро, коли та безпосередньо виконувала свої обов'язки. Гра зі Свонсі складалася для Жозе за не найкращим розкладом — Куртуа отримав вилучення, Азару була необхідна допомога, яку медики надавали лідеру за межами поля. Ясна річ, що команда виявилася вдев’ятьох і, попри повернення Едена, таки умудрилася не втримати перемогу – 2:2.
"Я незадоволений моєю медичною командою. Будь ти екіпірувальником, доктором, начальником команди, сидячи на лавці запасних, ти зобов'язаний розуміти гру. Ти повинен знати, що, якщо твоя команда в меншості і хтось отримав травму, прибирати його з поля можна тільки в тому випадку, якщо травма дійсно серйозна. Я впевнений, що травма була несерйозною. Азар просто отримав удар, він був втомленим" — обурювався менеджер.
Потім журналісти Sky Sports довідалися, що Жозе обізвав улюбленицю фанатів "донькою шльондри". Єва зажадала публічних вибачень та подала позов до суду.
Вибухнув конфлікт, який, по ідеї, був спричинений однією людиною і нагадував цирк. На наступну гру Карнейро була відсторонена, що викликало невдоволення як серед гравців, так і численних прихильників лікарки. Азар виправдовувався, що він сам прийняв рішення тимчасово покинути гру, але для Моуріньо це не мало ніякого сенсу. Жозе зробив другу серйозну помилку — своїми витівками перекреслив позитивну атмосферу у роздягальні та клубі. Єва довела профпридатність і цінність навіть тим фактом, що не встиг португалець попрощатися із столицею, як в Інтернеті регулярно з'являється інформація, що її знову запрошують до лав Пенсіонерів. Чотирнадцять гравців, за відсутності Карнейро, опинялися поза грою внаслідок різної важкості травм.
Як приклад хибності вчинків Моуріньо, виснажений Неманья Матiч регулярно не встигатиме за опонентами. Це красномовно підкреслить екс-захисник Манчестер Юнайтед Ріо Фердінанд: "В Челсі завжди була оборона, яку важко зламати. Четвірка захисників надійно прикривалася гравцями із опорної зони, такими, як Клод Макелеле чи в минулому сезоні Неманья Матіч. Але зараз Матіч виглядає втомленим, це відображається на обороні, і виникають проблеми".
Показово, що у дуелі із Саутгемптоном серб долучився до партнерів після перерви, але вже на 74 хвилині був змушений повернутися на лаву запасних. Торік півзахисник був чи не найголовнішим козирем у планах тренера, відіграючи роль "хвилеріза" — як тільки Матіч відбирав м’яч, то одразу шукав на фланзі Едена чи Вілліана для продовження боротьби. На даний момент акцент атаки дещо змінився – вінгери змушені зміщуватися в центр, адже немає стовідсоткової взаємодії з опорниками. Довелося, словом, якось виходити із скрутного становища й залучати Лофтус-Чіка.
Додам, що вищезгадані фактори продемонстрували у всій красі прогалини захисту – неквапливість Террі, непорозуміння із Гарі Кехіллом та жахливу форму Броніслава Івановича. Джон, під час матчу із Лестером, у епізоді з голом Джеймі Варді буквально стовбичив. Треба визнати, що ветеран Синіх помітно здав у швидкості та – подекуди – реакції. Моуріньо, замінивши його у протистоянні з Манчестер Сіті, виправдовувався за свій хід, мотивуючи тим, що йому був потрібен швидкий захисник. Курт Зума спробував пожвавити гру, втім це не допомогло, і Беговіч ще двічі діставав сферу із сітки.
За ввесь сезон 2014/15 команда пропустила 32 м’ячі, а от станом на грудень цього розіграшу – 26. І десь у світі радіє один Петр Чех, якого Жозе фактично вижбурнув із команди. Беговіч розглядався як підмога Тібо Куртуа, але, з травмою бельгійця, Моуріньо зіткнувся з дилемою — у разі пошкодження боснійця у розпорядженні буде лише Джамал Блекмен, на якого ніколи не робилися особливі ставки. І Марк Шварцер, хоч і в роках, але з досвідом, міг видати хороший матч, але він, свідомо в тіні Каспера Шмейхеля, наразі очолює першу сходинку Прем'єр-ліги. Беговіч — без сумніву, хороший голкіпер, та в умовах кризи, нічим не міг допомогти, пропустивши у дванадцяти матчах 18 голів. Не дивно, що штаб лондонців похапцем запросив Марко Амелiю.
Найчастіше ворота Челсі вражали у останню п’ятнадцятихвилинку – сім разів. Можна констатувати, що команда банально не витримує темпу і, якщо прослідкувати за грою, то спроможна вмикатися на якихось двадцять п’ять хвилин. Проблеми в лінії нападу — Азар, Коста та Фабрегас не загострюють гру та не відзначаються особливою креативністю. Жозе мало довіряв Лоїку Ремі — що теж не надто вірно, дивлячись на невтішні результати нападників. Минулоріч реалізація складала сімнадцять відсотків, нині – ледве десять.
Але головне те, що не відчувалося запалу та бажання у всього колективу битися та добиватися результатів. Подейкують, що дехто із гравців не хотів "вмирати за цього тренера", дехто не приховував розчарування, а хтось – і поготів — кидався манішками. Швидке призначення Гууса Хіддінка зайвий раз доказує, що Абрамович передбачав відставку Моуріньо і був готовий до змін.
У 2007 році Жозе, покидаючи Лондон, залишив не найкращий мікроклімат у команді. Так, власне, трапилось і зараз. Це карма чи закономірність – на третій сезон коїти казна-що? У Реалі – перепалки з Касільясом, у Челсі – Карнейро та нестаток мотивації футболістів. Можливо, так завуальовується, у розумінні тренера, справжня істина – Моуріньо прагне перемагати, але з часом його методи стають неефективними. І не факт, що Інтер епохи Особливого втримувався б на п’єдесталі і далі – Жозе витискує максимум, досягає висот і йде. Думаю, що з Челсі він не поспішав – солідна зарплатня та фантастичні відступні – писали про 50,5 мільйонів євро — йому гарантувалися. Роман Аркадійович виплатив значно менше.
"Я думаю, що вони повинні співпрацювати зі мною. Я думаю, що вони повинні зрозуміти, що я найкращий менеджер, з яким вони можуть працювати. І це дуже важливо. Я завжди встановлюю нездійсненне завдання і кажу, що це неможлива мета, але мета — перемагати в кожному матчі", — ось такі перші слова Моура після офіційної звістки.
Нам залишається чекати і уважно спостерігати за майбутнім Жозе та розвитком Челсі. Час все розставить на свої місця.
Павел Кушнерук