Джордж Бест. Частина І. П’ятий Бітл
1961 рік. На одній з вулиць Белфаста ватага хлопців грає в футбол. Раптом двері одного з будинків відчиняються і звідти вибігає худий юнак, який кричить до своїх друзів: «Я буду грати за Манчестер Юнайтед! Я буду грати за Манчестер Юнайтед!» Хлопці розсміялися та відповіли: «Ну так, звісно. Червоні дияволи однозначно не зможуть без тебе обійтися». Однак цього разу саме юнак сміявся останнім. Цим хлопцем був Джордж Бест і він став одним з кращих, якщо не кращим гравцем в історії МЮ.
Першим, кого захопив майбутній П’ятий Бітл, був Боб Бішоп. Він тренував юнацький клуб Бойланд, який домінував в Північній Ірландії. Також ця команда стала справжньою скарбницею талантів для Червоних дияволів. Тому тренер Манчестер Юнайтед Метт Басбі запропонував Бішопу стати мисливцем за ольстерськими зірочками, які згодом могли б засяяти на «Олд Траффорд». Боб, звичайно ж, не зміг відмовитись від пропозиції Басбі-Корлеоне. Якось Бішоп побачив в грі худенького хлопчину, який робив дурнів з суперників, а потім забивав з правої, з лівої, головою. Боб одразу хотів написати Басбі, що знайшов йому того, кого він так давно шукав. Але вирішив не лізти поперед батька в пекло. Він запросив хлопця на кілька тренувань з Бойландом, а тоді влаштував Бесту серйозний екзамен. 15-річний хлопець разом з однолітками мав протистояти 17-18-річним футболістам одного з місцевих клубів.
Як згадував Джордж: «Тоді суперники на нашому фоні видавалися велетнями. Але це мене не зупинило. Бішоп зробив хід конем, я не знав, що цей спаринг організували спеціально для того, щоб Боб подивився, чи я зможу впоратись з набагато старшими суперниками. Якби я знав, що зараз складаю іспит, то міг би і не впоратися з нервами. А так я став MVP поєдинку та дописав на своїх бутсах два голи (тоді Джордж мав звичку записувати на бутсах назви команд, яким він забив та число м’ячів, які він відправив в ворота цих суперників)». Потім Бішоп задав мені дурне питання: «Ти б хотів поїхати на кастинг в МЮ?» Хіба я міг відмовитись?»
Одразу після зданого Бестом іспиту, Бішоп відправив Басбі телеграму, в якій було лише три слова: «Я знайшов генія!» Метт не розділяв оптимізм Боба. Вже неодноразово скаути писали, що скоро привезуть йому нового Едвардса. Проте ніхто з них навіть не наблизився до тих, хто в 1958-му загинув в полум’ї Мюнхена. Батько Беста теж не вірив в його безхмарне манчестерське майбутнє. Тато про всяк випадок тримав для сина місце в друкарні. Бест в своєму стилі прокоментував цю історію: «Сподіваюся, що друкарі пробачать мені, те що я не став їхнім колегою. Адже я дав їм стільки роботи. До того ж, мені цікаво, що б вибрали вони, коли б в них запитали: ти хочеш щодня друкувати газети чи грати в футбол за МЮ?».
Коли Басбі побачив Беста, то махнув на нього рукою: які шанси заграти на серйозному рівні в Англії в худого, наче тріска хлопця. Однак коли м’яч потрапив до Беста, то Метт зрозумів, що юнак має талант від бога. А тому варто спробувати. Метт віддав його в руки наставника молодіжної команди Джиммі Мерфі зі словами: «Ти мусиш зробити з нього мужчину». Тренер поселив ольстерця на квартирі в місіс Фалавей, яка отримала від нього розпорядження: «Ти маєш годувати його м’ясом. І це мають бути величезні порції». Місіс Фалавей стала першою жінкою, яка втратила голову від витівок цього блакитноокого хлопця з тихим голосом. Але це все буде пізніше. В місіс Фалавей він активно працював ложкою, а на полі Мерфі спускав з нього літри поту. На одному з перших тренувань Джиммі влаштував новачку курс молодого бійця. Він хотів, щоб Бест понюхав пороху Першого дивізіону й попросив захисників МЮ, щоб вони зіграли з ним так, якби це був справжній матч. І тут події почали розвиватися зовсім не так, як розраховував Мерфі. Попри всі зусилля Фоулкса і Ко вони ніяк не могли забрати м’яч в крихітного Джорджа, юнак просто танцював з м’ячем. Джиммі вирішив припинити ці фокуси та почав вчити Беста грати в футбол: «Ти не в себе на вулиці. Джордж, ти все робиш не так як слід. Ти ж не один на полі. Просто віддай комусь пас». Бест кивнув головою. Замість того, щоб віддати передачу, він кинув сферу між ніг Фоулксу та вгатив її в сітку воріт. В Мерфі від подиву ледь не відпала щелепа. Хлопець дійсно вмів грати. Після цього жарту від Беста, Джиммі дав йому вказівку тренуватися індивідуально.
Тоді Джордж працював, мов проклятий. В першу чергу він відпрацьовував удари з лівої, щоб вона стала в нього така ж вбивча, як права. Джордж причепив до дверної коробки тенісний м’ячик на такій висоті, до якої він не міг дострибнути. І стрибав до тих пір, поки не діставав його. Потім він підвішував м’ячик ще вище. Басбі не спускав очей з юнака. Коли він засумував за домом та накивав п’ятами до Белфаста, Метт переконав його повернутись. Під час дебюту Джорджа в Молодіжному кубку Басбі сидів поруч з Мерфі. «Метт бачив, який алмаз потрапив йому до рук. І він не хотів його втратити. Після Мюнхена він не міг собі дозволити більше нікого втратити», – пише Джим Уайт в книзі «Манчестер Юнайтед: диявольська біографія». Ця симпатія виявилась взаємною. «Коли я грав в Молодіжному Кубку, Басбі був зі мною. Я відчував його присутність на трибунах. Я грав для нього», – згадував Джордж.
Бест дебютував в першій команді восени 1963 році проти Вест Бромвіча. Незважаючи на те, що преса хвалила новачка, юнак усвідомлював, що він провалив матч. Метт теж чудово розумів, що Джордж наразі не готовий до Першого дивізіону. Наприкінці 1963 року Беста відпустили додому на різдвяні свята. Але невдовзі йому довелося повертатися. Червоні дияволи згоріли Бернлі 1:6, а тому розлючений Басбі вирішив зробити кардинальні зміни в складі.
Отримавши телеграму, в якій Метт просив Беста з’явитися в Манчестері, Джордж зовсім не світився від щастя. Він хотів відсвяткувати з родиною свята, а не сидіти на банці в матчі з Бернлі (волею календарю Червоні дияволи грали протягом кількох днів два матчі з бордовими). Бест не вірив в те, що Метт випустить його в старті. А тому вирішив дещо підстрахуватися. «Я поїду, якщо Ви забронюєте мені зворотній квиток до Белфаста. Я хочу повернутися додому одразу після матчу». Червоні дияволи погодились. І Бест в цьому матчі не лише з’явився на полі, а й став кращим гравцем поєдинку. Так він вперше на найвищому рівні виправдав своє прізвище. Головним невдахою матчу став персональний сторож Беста Джон Ангус, в якого, за словами гравця МЮ Пета Креранда, в цьому матчі голова йшла обертом від Джорджа. «Ця гра дала мені такі крила, що навіть літак був мені більше не потрібен. Зранку я купив Belfast Telegraph та не повірив своїм очам. Вони помістили фото мого гола на останній сторінці. Неймовірно. Нещодавно я грав в футбол з друзями на вулиці. Ми мріяли, що будемо забивати голи за великі англійські клуби і ось тепер мені це вдалося», – розповідав П’ятий Бітл.
Тепер Метт розумів, що він може повністю покластися на Беста, який на фланзі знищував своїх опонентів. Басбі трішки відтягнув вглиб поля Чарльтона, а Лоу натомість висунув ще більше вперед. Так утворилася одна з найбільш смертоносних атак світового футболу – Свята Трійця МЮ. Після срібла сезону 1963/64 Червоні дияволи в наступному чемпіонаті взяли титул. Лоу так пояснив рецепт успіху: «Жили-були англієць, ольстерець та шотландець. Часто ці троє людей грали, наче одне ціле». Попри фантастичний футбол в житті Беста тоді ж з’явився Зелений Змій. Він вперше напився, коли виступав на молодіжному турнірі в Цюріху. Дебютний виїзд за кордон закінчився дебютним похміллям.
«Коли ввечері кілька товаришів запропонували мені піти до бару, я не зміг опиратися спокусі. На жаль, це виявилось великою помилкою, адже я вирушив туди з Едді Харропом та Девідом Фарраром. Вони були величезними хлопцями, які пили з 8-ми років. Ми пустилися берега так, наче завтра в нас не було матчу. Після третього пива, я подумав, що його дійсно не буде. По дорозі до готелю я блював просто через віконце таксі. Коли ми дісталися готелю, на цьому мої пригоди не закінчились. Раптом подув сильний вітер й я заточився в напрямку скляних вхідних дверей. Добре, що товариші не ловили ґав та підхопили мене під руки. Вони знали, що в барі навпроти сидів Басбі з членами штабу, а тому оточили мене зі всіх сторін, щоб Метт не побачив, що я ледь стою на ногах. Спочатку ця пригода відбила в мене бажання зазирати до чарки. Однак, на жаль, ненадовго. Я почав пити регулярно.
Після матчу я випивав гальбу пива для того, щоб набратися хоробрості, адже через свій жахливий ольстерський акцент я не міг підійти до дівчини, яка впала мені в око. Раніше я просто підпирав стіну, сподіваючись, що жертва сама зробить перший крок. А тепер, випивши кілька пив, мисливець сам виходив на полювання. Проте тоді я мав одне важливе правило. Я ніколи не пив перед матчем і лише сміявся, коли Малкольм Еллісон розповідав мені, що в ніч перед грою він випивав кілька пляшок шампанського, а потім виходив на поле та грав так, наче вчора ліг о 21-й. Я думав, що він вішає мені лапшу на вуха, але згодом переконався, що це була правда, адже сам пішов стопами Малкольма». Юний Бест почав задавати тон й в роздягальні Червоних дияволів. Саме він першим приніс туди шампунь для волосся. Партнери брати з нього приклад й вимагати, щоб їм тепер давали шампунь, замість господарського мила. Це мило стало однією з головних причин того, що волосся швидко покинуло голову Боббі Чарльтона.
В перших двох раундах КЄЧ 1965/66 Червоні дияволи не помітили фінський ХІК та східнонімецький Форвертс, а ось в чвертьфіналі на них чекала грізна Бенфіка. Домашній матч не додав оптимізму Басбі. Перемога 3:2 виглядала недостатньою для того, щоб спокійно спати перед матчем-відповіддю. The Times так і написала «небезпечна перевага». До того ж, Басбі пам’ятав, що перед виїздом в Португалію може не вистачити навіть запасу в три м’ячі. В 1964 році МЮ після домашньої перемоги над Спортінгом з рахунком 4:1 був розтрощений на «Жозе Алваладе» 0:5. Зважаючи на такий досвід, недивно, що Басбі напередодні матчу на «Да Луш» говорив, що головне витримати стартовий натиск Бенфіки та віддав наказ, щоб всі відпрацьовували в захисті і, щоб в перші 15 хвилин ніхто навіть не думав переходити центр поля. «Так, Метт дійсно говорив нам грати на відбій. Але я цього не чув, тому що запхав вату до вух. Тодішні португальські фанати могли налякати будь-кого. «Да Луш» вміщував 75 000 фанатів й вони приходили на матч зовсім не для того, щоб відбувати номер. На фоні концертів, які вони видавали, фінал Кубка Англії на «Вемблі» нагадував шелест трави. Португальці безперервно стріляли петардами, кидали фаєри, та не замовкали, сподіваючись залякати нас. Але я їх зовсім не боявся. Перед цією грою в мене не було ніяких передчуттів. Я просто знав, що готовий на всі 100 %. «Да Луш» був прекрасною сценою, на якій мав зіграти свою чергову велику виставу кращий гравець світу попереднього сезону Ейсебіо. Однак тоді я зміг його перевершити», – згадував Джордж.
Вже до 13-ї хвилини Бест зробив дубль. А фінальний свисток зафіксував перемогу Червоних дияволів 5:1. Це була перша домашня єврокубкова поразка в історії Орлів. Того весняного вечора Бест грав так, наче йому протистояли не кращі захисники світу, а його друзі на вулицях Белфаста. Другий гол Джорджа особливо вразив публіку, по дорозі до воріт він помножив на нуль 5-х португальців та вгатив круглого в сітку. Під час цього рейду Чарльтон неодноразово кричав: Джордж, віддай пас, але Бест вдавав, ніби не чує. Один з англійських коментаторів так відреагував на цей шедевр: «Що ще можна сказати про цього хлопця?» The Times теж не шкодувала компліменті на адресу юного чарівника: «Бест в цьому матчі закохався в м’яч і вся команда взяла з нього приклад».
Наступного ранку Бест пішов на прогулянку пляжем Ешторіла неподалік від готелю, в якому зупинилися Червоні дияволи. «Кожна жінка в бікіні хотіла мій автограф, деякі навіть просили відрізати їм кілька моїх локонів. Так я вперше скуштував смаку власної слави і я б збрехав, якби сказав, що це мені не сподобалось», – писав Бест в автобіографії. На тому ж пляжі Джордж купив собі величезне сомбреро, в якому й вийшов з літака в манчестерському аеропорту. Невдовзі Daily Mirror помістила фото Джорджа в сомбреро та посмішкою на усі 32 зуби. Підпис під світлиною містив лише два слова El Beatle. В Англії поряд з бітломанією розпочалася бестоманія. Його ім’я було всюди. Бесту пропонували кар’єру моделі, фото Джорджа з’являлися на сторінках журналів для жінок, виробники сосиcок платили йому захмарні гонорари за рекламу їхньої продукції. Бест рекламував навіть бюстгальтери. На честь Джорджа назвали чіпси та парфуми, а про колекцію бутсів від нього мріяли всі хлопці, які хотіли стати футболістами. Щоправда, П’ятий Бітл продовжував мешкати під наглядом місіс Фалавей. «Я отримував 10 000 листів щотижня, а тому мусив взяти на роботу трьох дівчат, які на них відписували. Я їздив на Rolls-Royce, зустрічався з міс Англії, але жив в орендованій квартирі. Ось такий парадокс», – бідкався Бест на своє важке життя.
Незважаючи на фантастичну перемогу над Бенфікою, Червоні дияволи в півфіналі спіткнулися на Партизані. Розчарований Басбі вже не вірив, що зможе реалізувати свою мрію – виграти КЄЧ. Але доля подарувала йому ще один шанс. В перших раундах КЄЧ 1967/68 МЮ щастило з жеребом. Мальтійський Гіберніанс, Сараєво та Гурнік зовсім не ті команди, які могли щось протиставити Червоним дияволам. Але в півфіналі халява закінчилась. Там на МЮ чекав великий та жахливий мадридський Реал. На «Олд Траффорд» Бест забив переможний гол. Однак Басбі розумів, що вдома була зроблена навіть не половина справи. На «Сантьяго Бернабеу» Червоні дияволи потрапили в справжнє пекло. Після першої половини гри вони безнадійно програвали 1:3.
В перерві розгублений Басбі не знав, що має сказати та просто мовчав. Аж раптом хтось промовив: «Все не зовсім безнадійно. За підсумками 2-х матчів ми програємо лише в один м’яч». Ця іскра запалила вогонь в душі Басбі. Він попросив Беста та Астона грати ширше, а Седлеру наказав йти вперед. Останні напутні слова, які Червоні дияволи почули від Метта, перед виходом на другий тайм: «Ми це можемо зробити». І вони це зробили. Седлер послухав Басбі та забив другий гол. А за 12 хвилин до кінця МЮ поставив ефектний знак оклику в цьому матчі. Бест на мить звільнився з-під опіки захисника та вирізав чудовий пас в напрямку штрафного майданчика Реала. «В такий момент, я б хотів, щоб там опинився Боббі чи Деніс. Але раптом я побачив, що на цю передачу йде Білл Фоулкс. Ви, мабуть, мені не повірите, але це щира правда. Якби я знав, що під передачу відкривається Білл, то не віддав би йому пас. Але, на щастя, я цього не знав. І цього разу Білл, який завжди бив вище поперечини, спокійно відправив м’яча в сітку воріт». В тому, що цей гол забив саме Фоулкс Басбі побачив щось сакральне, адже Білл був одним з небагатьох, хто не просто пережив Мюнхенську катастрофу, а й зміг продовжити футбольну кар’єру на найвищому рівні.
29 травня 1968 року Червоні дияволи зустрілися в фіналі КЄЧ зі своїми старими друзями з Бенфіки. Під завісу 90-ї хвилини гри Ейсебіо ледь не шокував «Вемблі». Він вперше в матчі вирвався зі сталевих лещат Ноббі Стайлза та з 5-ми метрів розстрілював Степні. Однак Алекс якимось дивом парирував цей мертвий м’яч. А в овертаймі гол Беста добив орлів. Й тут знову не обійшлося без чарівної палички. Джордж прокинув м’яча між ніг захиснику, випередив голкіпера Енріке, який вийшов з воріт та відправив сферу в сітку. Здеморалізована Бенфіка пропустила ще два, а Басбі сяяв від щастя. Тепер він вшанував пам’ять футболістів, які в 1958 році відали життя за його мрію. Останнє, що пам’ятав Бест після фінального свистка – те, як він обмінявся футболками з кимось з гравців Бенфіки, а далі він святкував. «Я не можу пригадати як покинув стадіон. Я навіть не пам’ятаю офіційної вечері в Russell Hotel, хоча партнери говорили, що я там був». В 1968 році Беста визнали не лише кращим гравцем Англії, а й всього Старого Світу. Джордж згадував: «Мені було лише 22. Я був одним з кращих футболістів світу, я заробляв такі гроші, які мені й не снилися, я міг мати все, що хотів. Я був на 7-небі від щастя і думав, що маю перед собою довгу і прекрасну кар’єру».
Але не так сталося, як гадалося. Футбольний Ікар занадто близько підлетів до сонця. Його крила розтанули й розпочалося стрімке падіння.
Закінчення буде…