Сумнівний тренер, відхiд лідера та повторення помилок: з чим клуб Миколенка зустрічає черговий сезон

Віталій Миколенко чудово розпочав свою кар'єру в англійській Прем'єр-лізі. Після переходу в січні він зіграв в основі 12 матчів Прем'єр-ліги проти п'яти, які він почав на лавці. Його підключення до атаки стали однією з основних атакуючих опцій Евертона, а чудовий гол Лестеру дуже допоміг у боротьбі за виживання.

Зараз, коли Евертон готується до чергового сезону, саме час спробувати вникнути у справи команди та клубу.

Евертон довірився Лемпарду за ефектний порятунок. Це виглядає сумнівно

Френк Лемпард прийняв Евертон наприкінці січня на 16-му місці у турнірній таблиці. На 16-му команда сезон і закінчила. Нормальна робота? Хіба якщо зовсім ігнорувати контекст.

Насамперед, треба згадати, що за останні до закриття трансферного вікна годинник СуперФренкі підписали двох гравців, які за мірками Евертона були просто топовими. Донні ван де Бек і Деле Аллі – футболісти, безумовно, не для боротьби за виживання, за допомогою яких спочатку потрібно було вирішити найпростіше завдання – залишити Ірисок у топ-17 ліги.

На жаль, результати команди при Лемпарді стали такими, що незабаром місце в топ-17 стали не завданням-мінімум, а мрією. Програші Саутгемптону, Вулверхемптону , Вест Хему, Бернлі, 0:5 від Тоттенхема не просто поставили Ірисок не межу катастрофи, а зробили "фаворитом" на вихід у Чемпіоншип – з огляду на жахливий календар з низкою топ-клубів на фініші.

Лемпард, треба віддати йому належне, чудово впорався з тим, що вмів. З шести перемог, здобутих під його керівництвом, як мінімум три здобуті з позиції андердогу. Домашні перемоги над Челсі та МЮ, виїзний успіх із Лестером – у цих ситуаціях СуперФренкі здобув результат всупереч усьому. Ні травми, ні примітивний малюнок гри не заважали Евертону впевнено обмежити суперника, нейтралізувати його сильні сторони та досягати результату.

За підсумками якраз вирішальний матч став квінтесенцією найсильніших сторін цієї команди: "іриски" спочатку привели себе до 0:2 від невмотивованого Кристал Пелас, а потім героїчно вирвали перемогу. Лемпард – безумовний авторитет для всіх гравців у цьому ростері Евертона, його команда готова дуже самовіддано діяти другим номером на одне його прохання. Все це, втім, не скасовує факту, що створення скільки-небудь виразного атакуючого малюнка гри – буквально протилежна робота.

Як провели ці півсезону зірки, яких Евертон підписав під Лемпарда? Ван де Бек зіграв п'ять турів в основі проти чотирьох на лаві. Звично багато мучився із травмами, повернувся до МЮ, де з новим тренером має шанси грати навіть більше. Ще гіршим цей відрізок вийшов для Делі Аллі: одна-єдина гра в основі проти 17 (!) турів у запасі. Аллі повинно бути образливіше через те, що він перейшов із Тоттенхема вільним агентом. Тренер зовсім йому не довіряв, тренер не помінявся – тож великі шанси, що Аллі не гратиме і в новому клубі, і в новому сезоні.

Лемпард навіть не намагається поставити своїй команді позиційну атаку. Майже всі його доробки пов'язані з грою без м'яча, спробами діяти другим номером. Коли гра не вимагає нічого іншого (як у матчах з Челсі, МЮ, та й ігри з Ліверпулем та Ман Сіті були дуже хорошими), Евертон виглядає добре. Щойно потрібно грати від себе, починаються великі проблеми.

Рішарлісон — непоправна втрата Евертона. Клуб змушений відпустити його дешевше за ринкову ціну – через минулі помилки

Лемпард може бути хорошим тренером, може – поганим, але є люди, які спочатку призначили його посеред сезону, а потім взяли двох непотрібних (і, до речі, один одного дублюючих) йому гравців. І тут ми приходимо до головної проблеми клубу: м'яко кажучи, сумнівного менеджменту.

І Аллі, і ван де Бек могли б набагато краще проявити себе у Рафаеля Бенітеса, але їх обох запросили лише після призначення Лемпарда – набагато обмеженішого фахівця. Подібних дрібних та великих помилок клуб останніми роками зробив десятки, і за одну з них Україна, чесно кажучи,має бути йому вдячна. Віталій Миколенко опинився в Евертоні лише тому, що Бенітес посварився із Люкою Дінем. Клуб оперативно відреагував на цей конфлікт, у січні відпустив Діня в Астон Віллу... а за кілька тижнів звільнив і Бенітеса.

Безліч помилок поставили Евертон на межу порушення фінансового фейр-плей . Якби клуб до 30 червня (закінчення фінансового року в АПЛ) не здійснив продаж за суттєву суму, він не міг би комплектуватись гравцями за гроші. Саме через це “іриски” продали свій найкращий актив: форварда збірної Бразилії Рішарлісона.

Біда в тому, що про проблеми Евертона знали усі потенційні покупці – і тому клуб навіть не претендував на продаж Рішарлісона за ринкову ціну. Даніель Леві чудово зпрацював, посиливши Тоттенхем різноманітним і статусним гравцем, а ось Евертону буде вкрай складно знайти форварда того ж рівня.

Таким чином, до початку сезону Евертон практично гарантовано послабшає.

Перше літнє придбання Евертона — захисник з Бернлі. Клуб не збентежив навіть провал попереднього такого ж гравця

Перший трансфер “на вхід” від Ірисок – Джеймс Тарковські. На перший погляд хід виглядає чудовим: захисник зі 194 матчами в АПЛ, при цьому в розквіті сил (29 років), який прийшов з Бернлі вільним агентом і з цілим рядом статистичних успіхів минулого сезону. Евертон мав очевидні проблеми з обороною минулого сезону: Єррі Міна багато травмувався, Майкл Кін просто дуже погано грав, так що часом тренерам доводилося давати шанс навіть Джарреду. Брантуейту, якому лише у червні виповнилося 20.

Але, якщо заглибитись у деталі, угода виглядає вже не так чудово. Система гри Бернлі – а якщо точніше, то Шона Дайча – маскує слабкі сторони захисників. Той же Тарковські до знайомства з цим тренером не був значущою фігурою навіть за мірками Чемпіоншипа: спочатку грав у третій лізі, потім у складі Брентфорда вийшов у другу, а потім перейшов до Бернлі, але був твердим запасним до відходу лідера оборони. А цим лідером оборони був... той самий Майкл Кін, який повністю провалився в Евертоні!

Наразі Іриски фактично повторюють помилку. Вони підписують вже другого захисника з Бернлі, при тому, що невдача першого стала однією з причин виходу на ринок. При цьому є підстави вважати, що Тарковські ще слабший за Кіна: принаймні, конкуренцію у складі Бернлі в сезоні-2016/17 він впевнено програв. А головне, що вони були успішні тільки в тій моделі гри, яка вимагала оборонятися переважно команди . Щодо виступів у більш амбітній команді кожен із них – кіт у мішку.

Втім, тут ми упираємося у рівень очікувань. Якщо завдання Евертона – як у славні часи Мойєса, штурмувати зону Ліги чемпіонів, займати ту нішу, яку зараз займають Вест Гем та Лестер, то майже всі літні рішення жахливі. Якщо ж ми говоримо про просте бажання зайняти місце в таблиці не нижче 17-го, то і Тарковські – досвідчений боєць у боротьбі за виживання, й виручені за Рішарлісона гроші можна витратити на півдесятка бійців рівня Джеймі, й Лемпард точно заслужив шанс.

Тільки такі клубні амбіції можуть не співпадати з амбіціями того ж Миколенка.