Арсенал без Зінченка вилетів із Кубка Англії від Ліверпуля

Є така традиція в Англії, коли команди з "елітного" дивізіону масовано долучаються до розіграшу національного Кубка вже на стадії 1/32 фіналу. Це додає турніру значущості, проте разом із тим геть не вберігає від ексцесів накшталт потрапляння одних колективів Прем’єр-ліги на інших під час жеребкування. І коли подібне трапляється, то може статись так, як у поточному розіграші цього трофею — лондонський Арсенал був змушений на Емірейтс приймати Ліверпуль.

Цікаво, що до матчу що Мікель Артета, що Юрген Клопп сходились лише на одній спільній думці — треба уникнути перегравання, що передбачено регламентом у разі нічиєї, бо потім можна й не назбирати стартовий склад у критичний момент. І, якщо вже переходити від слід до справи, то обидві команди робили все від себе залежне, аби виконати це проміжне завдання. Просто хтось краще був на певному відтинку гри, а хтось надолужував у подальшому, і навпаки.

Але перший тайм точно залишили за собою "каноніри". Яскрава, безкомпромісна, агресивна та де в чому навіть пихата гра в пресингу на чужій половині давалась у знаки. Ліверпуль припускався великої кількості помилок, але, але, але. Знову постало питання реалізації гольових моментів для Арсенала й команда Артети так і не змогла знайти на нього пристойної відповідь.

Що ж до самих нагод забити, то їх було аж надто багато, як для подібної афіші. Нельсон двічі, бозна-скільки разів Гаверц, Едегор, Сака, Вайт — та всі, хто тільки міг, завдавали ударів по воротах Аліссона до перерви, але, у ліпшому випадку, влучали в поперечину, як капітан, чи перевіряли воротаря на швидкість реакції, як захисник. Кай — то взагалі окрема історія, бо змарнувати стільки нагод, то треба ще вміти.

У Ліверпуля не було Салаха, тож і звичного плану виходу до швидких атак не було. Але тільки спочатку, бо Нуньєса поставили в центрі, а там він у боротьбі проти двох важковаговиків-захисників не зміг заподіяти нічого цікавого. Інша справа — поперерві, коли Клопп пересунув його ліворуч, і вже на фланзі Дарвін наробив добрячого шуму.

Але історія, за великим рахунком, така сама, як і в атаці Арсенала — моменти є й доволі непогані, а забити гол ніхто не може. Дійшло до того, що довелось "просити" про допомогу суперників. Аж на 80 хвилині Гравенберх заробив штрафний на лівому фланзі атаки, із якого Трент подав на ближню, де Ківьор необачно випередив Рамсдейла та зрізав м’яч головою у власні ворота.

До цього ще й Жота пробивав головою в поперечину й у Ліверпуля активно працювали контратаки, тому загальна картина була все ж таки вже на користь команди Клоппа. Арсенал теж не байдики бив, проте та сама проблема з реалізацією остаточно добила футболістів Артети. Вони ще й наприкінці компенсованого часу проґавили швидкий випад опонентів, який завершив гарматним пострілом із правого флангу штрафного в ближній кут Діас, тож кінець гри довелось зустрічати майже за порожнього Емірейтс.

Фінальний свисток арбітра Джона Брукса відправив Ліверпуль до 1/16 фіналу Кубка Англії, тоді як для лондонського Арсенала й цей єврокубковий турнір добіг до завершення.

Арсенал — Ліверпуль 0:2
Голи: Ківьор, 80 (авт.), Діас, 90+5

Арсенал: Рамсдейл — Б. Вайт, Саліба, Габріел, Ківьор (Троссар, 88) — Едегор, Жоржиньйо (Нкетіа, 82), Райс — Сака, Гаверц (Сміт-Роу, 88), Нельсон (Мартінеллі, 62).

Ліверпуль: Аліссон — Александер-Арнольд, Кванса, Конате, Гомес — Елліотт (Бредлі, 65), Мак Аллістер (Жота, 59), Джонс (Кларк, 76) — Гакпо (Гравенберх, 59), Нуньєс, Діас.

Попередження: Саліба — Гравенберх, Кларк, Александер-Арнольд