Лестер у овертаймі вибив Борнмут із Забарним із Кубка Англії

Не одною ж Прем’єр-лігою має жити англійський футбольний уболівальник упродовж сезону, чи не так? Цього тижня будні були віддані на розсуд командам, які ще марять потрапити на головну арену країни, стадіон Вемблі, і зробити це можна лише у виключних випадках. Або пробитись до складу національної збірної Англії чи її суперників, або здобути путівку до одного з кубкових фіналів.

Саме за таким сценарієм лондонський Челсі й Ліверпуль минулими вихідними й потрапили до свого фіналу Кубка ліги з перемогою "червоних" у компенсований час. А ось щодо найстаршого в історії клубного змагання, Кубка Англії, ситуація залишається ще дуже далекою до розв’язки, бо команди грають тільки на стадії 1/8 фіналу. Саме тут і перетнулись Борнмут із Іллею Забарним у центрі захисту та Лестер, який ще минулого сезону виступав у "елітному дивізіоні.

Але вже зараз очевидно, що статус команди з Чемпіоншипу за "лисами" довго не протримається, тож фактично перед нами були півтора учасники Прем’єр-ліги, проте з певними слідами ротації у власних складах. А як інакше? У боротьбі за виживання з одного боку та підвищення за класом із іншого зайвих сил знайти майже неможливо.

Напевно, саме тому наша гра доволі довго набирала оберти. Лестер атакував доволі цікаво на початку, але обійшовся без створення гольових моментів. Борнмут почав відповідати лише ближче до середини першого тайму й одразу створив момент для Унала, проте Чаудрі на лінії воріт підстрахував свого воротаря біля правої стійки.

"Вишні" поступово почали перехоплювати ініціативу й дедалі частіше з’являлись із м’ячем біля чужих воріт. Однак Лестер залишав за собою право на контратаки й ледь не скористався цим незадовго до перерви, проте три поспіль відмінні нагоди не змогли використати Кеннон, Марсал та Олбрайтон. Останній навіть перевірив на міцність лівий каркас чужих воріт. Господарі трохи пізніше відповіли на це небезпечним кутовим, але Сіністерра ударом головою не переграв Столарчика.

На другий тайм одразу вийшли по одному новому гравцю з кожної із сторін, а Борнмут вирішив більш сміливо зіграти попереду, аніж у першій половині, і ледь не за першої ж нагоди Сміт подачею з правого флангу закрутив м’яч точно в дальню стійку чужих воріт. Непоганий початок, проте це виявилось лише ширмою для доволі скромного футболу в подальшому.

Контратаки — це була чи не єдина можливість для команд оминати захист один одної впродовж цієї гри. У Борнмута ще були кілька непоганих стандартів при цьому, проте результат усіх атакувальних дій "вишень" та "лис" зводився до одного — суцільні промахи з цілком пристойних позицій. Робити нічого — довелось починати овертайми.

Доволі спокійно минула перша половина додаткового часу й узагалі нічого не віщувало, що на 105 хвилині Фатаву наважиться вистрілити здалеку з правого флангу й закрутить м’яч прямо в протилежну дев’ятку. Це було справжньою несподіванкою для господарів, у яких фактично не залишалось часу для того, аби вигадати притомний план порятунку.

Борнмут просто забезпечував присутність на чужій половині поля, але з переліку його гольових моментів навіть жодної нагоди не можна було виокремити, тож ні про яку серію пенальті взагалі не йшлось. А під фінальний свисток, замість власного штурму, команда Іраоли взагалі відбивалась від атак суперників. Тож так, Лестер у чвертьфіналі Кубка Англії.

Борнмут — Лестер 0:1
Гол: Фатаву, 105

Борнмут: Траверс — Сміт, Забарний, Сенесі, Керкез — Скотт, Кук — Уаттара, Біллінг, Сіністерра (Клюйверт, 90) — Унал (Семеньйо, 46).

Лестер: Столарчик — Чаудрі (Перейра, 46), Вестергор, Коуді, Дойл — Прат, Райхі, Акгюн — Олбрайтон (Фатаву, 64), Кеннон (Іхеаначо, 63), Марсал.

Попередження: Унал, Сенесі, Скотт, Клюйверт — Дойл, Фатаву, Перейра.