Дубль Фодена допоміг Манчестер Сіті здобути вольову перемогу в дербі проти Юнайтед

У контексті чемпіонських перегонів кожен принциповий матч навіть проти непрямих конкурентів у турнірній таблиці набуває особливого значення. Про це не варто зайвий раз нагадувати клубам англійської Прем’єр-ліги, які перебувають на вершині турнірної таблиці, бо в них що не тур, то справжнє випробування.

Останній раз Манчестер Сіті приїздив у гості до Манчестер Юнайтед на Олд Траффорд ще в десятому турі, тож підсумкова перемога команди Хосепа Гвардіоли з рахунком 3:0 була хоч і дуже приємним результатом, проте тоді особливо нічого не важила для позиції в турнірній таблиці що переможців, що тих, хто програв.

Але в контексті двадцять сьомого туру це дербі Манчестера вже набувало геть іншого контексту, бо що "містянам" потрібні були залікові бали для чемпіонських перегонів, що "Червоні дияволи" прагнули не відстати ще сильніше від лондонського Тоттенгема на межі зони єврокубків за підсумком чергових вихідних.

Хоча по перших хвилинах звітної дуелі було важко сказати, на що варто робити акценти гостям, бо їхній захист суперники наче не помічали й поступово загнали всю команди Еріка тен Гага безпосередньо до її штрафного майданчика. Хто ж тоді міг передбачити, що вистачить усього одного вибивання м’яча від Онана, ривку Бруну Фернандеша та просто блискучого дальнього пострілу Рашфорда в ліву дев’ятку для того, аби весь цей шарм атаки футболістів Гвардіоли трохи прибав пилом.

Очевидно, що від свої намірів Сіті при цьому не відмовлявся, тож у подальшому ми побачили ні що інше, як методичне тупцювання господарів поля поблизу чужих володінь. Із м’ячем чи в пресингу — значення особливого не було, бо Юнайтед виключно захищався. І робив це настільки вдало, що вистояв до перерви. Не без допомоги Фодена та, особливо, Голанда, певна річ, бо нападника "містян" усе ж таки потрібно було реалізовувати власні гольові моменти.

Бо Гвардіола недарма ж нервував і добре розумів, чому саме такою має бути його реакція на марнотратство команди в атаці. Час невпинно спливав, команди вже відпочили, і тільки на 11 хвилині другого тайму Сіті забив уперше. При чому саме якість дальнього удару Фодена, який полетів туди ж, куди й пробивав Рашфорд, однак із протилежного боку поля, мала вирішальне значення. Бо не можна було відповідати принциповим суперникам менш яскраво, аніж вони зробили свій перший крок.

На хвилі цього успіху господарі продовжували чинити тиск на чужі володіння, проте з гольових моментів у їхньому виконанні нам чогось і не пригадується щось дуже істотне. Мабуть, потрібно було спершу дочекатись, щоб Юнайтед повірили у власні сили та здатність підловити опонентів на контратаці, а потім покарати гостей за цю необачну сміливість.

На 80 хвилині Альварес та Фоден розіграли стінку на лівому фланзі штрафного з ударом низом від Філа в дальній кут, а вже потім, коли всім усе стало зрозуміло, не втримався від помилки досвідчений Амрабат, і з передачі Родрі Голанд остаточно поховав команду тен Гага. Що ж, вона хоч спробувала.

У наступному турі Манчестер Сіті зіграє на Енфілді проти Ліверпуля, тоді як посеред тижня гратиме вдома матч-відповідь 1/8 фіналу Ліги чемпіонів УЄФА проти данського Копенгагена, а Манчестер Юнайтед прийматиме Евертон.

Манчестер Сіті — Манчестер Юнайтед 3:1
Голи: Фоден, 56, 80, Голанд, 90+3 — Рашфорд, 8

Манчестер Сіті: Едерсон — Вокер, Стоунз, Діаш, Аке — Родрі, Сілва — Фоден (Бобб 90+6), де Брюйне, Доку (Альварес, 59) — Голанд.

Манчестер Юнайтед: Онана — Далот, Варан, Еванс (Камбвала, 69), Лінделеф — Мейну (Форсон, 83), Каземіро, Мактоміней — Фернандеш, Гарначо (Амрабат, 82) — Рашфорд (Антоні, 74).

Попередження: Варан