Манчестер Сіті здолав Челсі з Мудриком на шляху до фіналу Кубка Англії

Вечори Ліги чемпіонів УЄФА посеред тижня принесли сумну звістку для Манчестер Сіті — команда Хосепа Гвардіоли поступилась на Етіхаді мадридському Реалу з українцем Андрієм Луніним у воротах у видовищній серії пенальті, тому більше жодних розмов про требл довкола неї не велось. Утім, усе одно в "містян" залишались ще два трофеї, за які було б доцільно поборотись у поточній кампанії.

Справи в чемпіонаті відкладемо на потім — у Кубку Англії все було значно простіше, бо тут є всього два матчі для кожного з чотирьох учасників півфіналів, і обидва з них вони зіграють на Вемблі за будь-яких умов. Але жереб розвів два клуби з Манчестера, тож на шляху до потенційного дербі Сіті мав зіграти проти лондонського Челсі, у якого геть не все в порядку в цьому сезоні, але в кубкових змаганнях це вдається якось не помічати.

Занадто багато дивних речей було в цій грі для того, аби кожна з команд її так просто забула. По-перше, Сіті був сам не свій. Команду Гвардіоли неначе висушила та лотерея проти Реала, і емоційно вона була десь у кращих місцях, аніж на полі легендарного Вемблі. Челсі на тлі суперників просто квітнув усіма можливими барвами та явно переважав у плані створення гольових моментів. Але, але, але.

У команди Почеттіно є одна дуже серйозна та невирішена проблема в цьому сезоні. Звати її Ніколас Джексон, який уже застовбичив за собою місце в основному складі команди. Але як же він марнує ті гольові моменти. А коли їх ще й стільки виникає в матчі проти суперників такого рівня, то залишається тільки хапатись за голову. То забуде пробити під час виходу віч-на-віч, то проб’є, але так, що краще б уже й не бив, то віддасть передачу аби куди в ноги суперникам.

Але все одно — головним було те, що ці моменти в Челсі взагалі виникали, бо передматчеві розклади були такими, що можна було й не виходити на поле. Та й після перерви, коли Гвардіола вже не витримав і почав робити ротацію, аби хоч трохи розштовхати власний колектив, Сіті просто не ставав краще грати й із кожною хвилиною тільки посилювалась упевненість у тому, що "містян" знову можуть затягнути до овертаймів.

А це вже було реально погана перспектива для номінальних господарів, бо вони не справляли вигляд свіжих від початку матчу, а ризик отримати два по 120 за тиждень здавався просто жахіттям. Однак ні, усе в підсумку вирішила індивідуальна майстерність. У Сіті її було більше — простріл на 84 хвилині від де Брюйне через ноги Петровича долетів до Бернарду на дальню, а той замкнув.

Михайла Мудрика випустили на поле за кілька хвилин до цього й усе, що він устиг тоді зробити, це підказати Кукурельї, кого треба закривати у штрафному першочергово. Партнер не почув, а українець потім не зміг урятувати команду від обставин, що склались. А могло все бути інакше, правда, Джексоне?

Фінальний свисток арбітра Майкла Олівера з Ашингтона відправив до фінального матчу за Кубок Англії Манчестер Сіті, тоді як для лондонського Челсі турнірний шлях добіг до завершення.

Манчестер Сіті — Челсі 1:0
Гол: Сілва, 84

Манчестер Сіті: Ортега — Вокер, Стоунз (Діаш, 46), Аканджі, Аке — Родрі, де Брюйне — Сілва, Фоден, Гріліш (Доку, 66) — Альварес (Бобб, 88).

Челсі: Петрович — Гюсто (Дісасі, 79), Сілва, Чалоба, Кукурелья (Чілвелл, 88) — Кайседо, Енцо (Стерлінг, 88) — Мадуеке (Мудрик, 79), Галлагер, Палмер — Джексон.

Попередження: Альварес, Фоден, де Брюйне — Кайседо, Петрович, Енцо