Football.ua

Манчестер Сіті — володар Кубка англійської ліги

У фінальному поєдинку команда Хосепа Гвардіоли на Вемблі здолала лондонський Арсенал.
22 March, 20:25
Англія — Новина

Англійський футбол традиційно тішить, хоча декого це й відверто напружує, великою кількістю внутрішніх змагань та трофеїв, і традиційно першим із них наприкінці сезону розігрується Кубок англійської ліги. Цього разу свій шлях до вирішальної гри на Вемблі крізь протистояння з Порт Вейлом (2:0), Брайтоном (2:0), Крістал Пелес (2:1) та Челсі 4:2 й Гаддерсфілдом (2:0), Свонсі (3:1), Брентфордом (2:0) та Ньюкаслом (5:1) удалось прокласти лондонському Арсеналу та Манчестер Сіті відповідно.

А ми ж зібрались подивитись на фактично репетицію того самого матчу цих двох команд на Етіхаді, який очікуватиме на весь футбольний світ уже в рамках Прем’єр-ліги наступного місяця. І репетиція ця вийшла відверто важким для перегляду видовищем. Хоча хто б сумнівався, що так воно й буде цього разу.

Бо перший тайм дві команди провели неначе на голках. Усі боялись ризикувати, бо відчували, що навіть фактор першого забитого м’яча може нівелювати всі старання сторони, яка його пропустить, у подальшому. За таких умов про гострий атакувальний футбол говорити не доводилось, хоча й розпочиналась гра з одразу з потрійного моменту на правому фланзі штрафного суперників для Арсеналу.

Однак Траффорд не просто ввійшов до гри належним чином, а й кинувся на амбразуру проти удару Гаверца та двох спроб зіграти на добиванні за лічені секунди цієї гри. Але це був той фрагмент гри, який команда Хосепа Гвардіоли відверто провалила, не зумівши якісно прочитати стартовий малюнок гри "канонірів". Далі ж усе було набагато простіше — команда Мікеля Артети стала передбачуваною.

І тут уже Сіті почав перехоплювати ініціативу, хоча й у першому таймі створив, за великим рахунком, лише один класний гольовий момент. Уже перед самим настанням перерви Семеньйо подачею з правого флангу знайшов на дальній стійці Голанда, але той у боротьбі пробив головою над воротами. Тоді як решта передач подібного штибу з обох сторін завершувалась нічим.

А от у другому таймі вболівальники Арсеналу побачили свою команду такою, якою б і в страшному сні не хотіли б бачити. Узагалі жодної ініціативи в контролі м’яча десь до середини тайму, а далі в цьому вже й потреби нагальної не було. Бо суперники всі питання вирішили для себе за цей час, що їм надали лондонці.

І якщо Кепі ще пощастило залишитись у грі після свого фола проти Доку за межами штрафного на правому фланзі, після втрати м’яча, то вже за 10 хвилин, можливо, він про це й пошкодував. Бо подача з правого флангу від Шеркі пролетіла крізь руки воротаря на ближній стійці й опинилась просто перед порожніми воротами перед О’Райлі, який схибити не мав жодного морального права.

А вже чотири хвилини потому Сіті повторив той самий малюнок атаки, але вже Нунес виконував гольовий навіс на молодого універсала з номінально протилежного флангу оборони, а той знову замикав із другого поверху.

Після цих двох пропущених Артета почав робити заміни, які навіть призвели до того, що в Калафіорі виникли дві нагоди пробити в межах чужого штрафного, але після кожної з цих спроб м’яч у площину воріт так і не пішов. А потім навіть сталось влучання в поперечину від Жезуса під час спроби взагалі-то скинути м’яч головою на Гаверца, яка раптово могла вийти й доволі цікавою. Проте все це відбувалось у такому темпі, що навіть наявність моментів біля воріт Траффорда не свідчила рівно ні про що. Однак команда була краща іншу.

Фінальний свисток головного арбітра Пітера Бенкса з Ланкаширу зафіксував перемогу Манчестер Сіті в Кубку англійської ліги сезону-2025/26, тоді як лондонський Арсенал зупинився за крок від трофею.

Арсенал — Манчестер Сіті 0:2
Голи: О'Райлі, 60, 64

Арсенал: Аррісабалага — Вайт (Жезус, 82), Саліба, Габріел, Інкап’є (Калафіорі, 65) — Райс, Субіменді, Гаверц (Мадуеке, 66) — Сака, Йокерес, Троссар (Мартінеллі, 82).

Манчестер Сіті: Траффорд — Нунес, Хусанов, Аке, О’Райлі — Родрі — Шеркі (Фоден, 90), Сілва, Доку — Семеньйо, Голанд.

Попередження: Інкап'є, Аррісабалага, Вайт — Хусанов