Кінець епохи Карріка здається сумним, але неминучим
Історія Манчестер Юнайтед продовжується: за останні 13 років клуб змінив стільки тренерів, скільки за попередні 70. Майкл Каррік стане черговою жертвою цієї кадрової круговерті. Легенда клубу, хороша людина і, якщо судити з того, що він показав минулого сезону, непоганий тренер.
Але цього разу все інакше. Юнайтед опинився в зоні вильоту після жахливої серії — лише одна перемога в десяти матчах АПЛ. Настільки невдалого старту сезону в команди не було з 1986 року. Тоді Рон Аткінсон втратив роботу, а на його місце прийшов Алекс Фергюсон. Сталося це теж на початку листопада. Цього сезону історія постійно повторюється: так само, як і з голами, пропущеними на старті матчів та одразу після перерви.
Каррік має 50% перемог у всіх турнірах — це більше, ніж було у його попередника Рубена Аморіма (38%), але поступається показникам інших нещодавніх постійних тренерів клубу. На початку сезону статистика Карріка була кращою за кожного з них. Однак команда, яка за його керівництва майже не знала поразок, перетворилася на безпорадну силу, що втратила орієнтири й перестала давати результат. Так продовжуватися не могло. І тепер усе вказує на те, що з Карріком ця історія скоро завершиться.
Більшість уболівальників Юнайтед визнають, що команді потрібні зміни. Та й кожен тренер розуміє: без перемог довго на своїй посаді не протримаєшся. Карріку вони були конче потрібні ще на початку сезону, особливо після шокуючої поразки в першому турі від новачка Прем'єр-ліги Галл Сіті. Але в чемпіонаті команда перемогла лише раз — і сталося це в матчі проти ще одного колишнього представника Чемпіоншипу, Іпсвіч Таун.
На міжнародну паузу Юнайтед пішов на 18-му місці в таблиці. До цього команда вилетіла з Кубка англійської ліги: перевага 2:0 у домашньому матчі проти Брайтона перетворилася на поразку з рахунком 2:3. Здається, Юнайтед просто не вміє втримувати перевагу. Нічия 1:1 з Лідс Юнайтед 18 жовтня була б цілком прийнятним результатом, якби між нею та іншими матчами не стояли поразки.
Не можна оминути й домашню статистику команди. За цим показником Юнайтед посідає 17-те місце в лізі. Більше голів на своєму полі пропустив лише останній клуб таблиці — Крістал Пелас. Очікується, що обидві команди цього тижня змінять тренерів.
Якщо емоції дозволять, Каррік зможе повернутися до звичного життя вболівальника Юнайтед: відвідувати матчі за сезонним абонементом і підтримувати сина, який грає в клубній академії. Ще до призначення на посаду в січні він часто бував на тренувальній базі в Каррінгтоні. Щоправда, тоді його роль була значно простішою: він чекав у машині, поки син закінчить тренування, а не ухвалював важливі рішення всередині клубу.
Каррік запропонував свою кандидатуру, коли команді знадобився тимчасовий тренер, і тоді цей варіант спрацював. Однак після нинішнього досвіду вболівальники навряд чи так само охоче сприйматимуть повернення колишніх гравців на тренерський місток. Розмови про особливу ДНК Юнайтед зараз не в моді.
Уболівальники й надалі ставитимуться до Карріка з великою повагою. Вони скандували його ім'я на трибунах до останнього. Але підтримку колишнього героя не варто плутати з бажанням бачити його на посаді й надалі. Попри окремі обнадійливі моменти, результати команди жахливі. А саме вони зрештою визначають загальний настрій.
Та відповідальність за ситуацію лежить не лише на Карріку та його тренерському штабі. Йому, як і тому, хто прийде після нього, доведеться працювати в клубі, де один за одним зазнавали невдач і тренери, і футболісти. Уболівальники лютують через дії власників, а протести проти родини Глейзерів не вщухають відтоді, як у 2005 році вона отримала контроль над клубом завдяки суперечливій угоді з величезним борговим навантаженням.
Довіра між уболівальниками та клубом зараз така ж низька, як і позиція команди в турнірній таблиці.
Серед проблем, які залишаються на задньому плані, — можливе будівництво нового стадіону замість Олд Траффорд. Цим питанням займаються керівники INEOS. Водночас репутація компанії помітно погіршилася відтоді, як у 2024 році вона отримала контроль над футбольними справами клубу. У 2025-му трансферна робота стала кращою, але вже наступного року знову дала збій. Після приходу INEOS Юнайтед намагався скоротити витрати, адже на той момент клуб працював зі збитками. Через це влітку трансферний бюджет був обмеженим, а головні цілі так і залишилися недосяжними. Для команди, яка колись встановлювала трансферні рекорди, це невтішна реальність: тепер конкуренти можуть дозволити собі витрачати більше.
Тож Каррік розпочав сезон без нового лівого захисника, якого хотів отримати клуб, але так і не підписав. Не було й запасного центрального нападника на випадок травми Бенджаміна Шешка — єдиного у складі Юнайтед справжнього центрфорварда. І що сталося? Шешко отримав травму, через яку пропустить кілька місяців. А Люк Шоу, який минулого сезону відіграв усі 38 матчів чемпіонату, цього разу взяв участь лише в третині зустрічей.
Коли рішення керівництва та результати матчів почали грати проти Юнайтед, упевненість команди похитнулася. Ключові футболісти дедалі частіше почали публічно висловлювати невдоволення. Каррік, як завжди, зберіг гідність і не став відповідати їм публічною критикою.
Юнайтед усе ж придбав трьох півзахисників, щоб замінити впливового Каземіро, який перейшов до Інтер Маямі, та Мануеля Угарте, якого клуб виставив на трансфер. Щоправда, сам Угарте теж отримав серйозну травму, через що його можливий відхід довелося відкласти. А кошти, які можна було б отримати від продажу Маркуса Решфорда — найбільш високооплачуваного гравця команди, — так і не надійшли. Барселона зрештою відмовилася від угоди, і нападник повернувся на Олд Траффорд, де його зустріли неоднозначно. Тепер Решфорд теж травмований. Маттейс де Лігт, який ще рік тому був найкращим захисником Юнайтед, майже рік провів поза грою. Нині він обережно повертається після проблем зі спиною.
Через кадрові проблеми в обороні Діогу Далот, який зазвичай завжди готовий вийти на поле, погодився грати не на своїй позиції. Йому довелося протистояти одним із найкращих вінгерів світу, і це мало неприємні наслідки. Поки що робити остаточні висновки зарано, але літня трансферна кампанія не справляє враження продуманої та вдалої.
Попри весь цей хаос, Каррік зберігав спокій. Він говорив так, ніби переломний момент уже близько. Уболівальники хотіли вірити, що тренер має рацію. Але одна перемога в десяти матчах — це все одно лише одна перемога в десяти матчах.
Втім, винних можна шукати й деінде. Після безвольної домашньої поразки від Борнмута (0:3) минулого місяця, коли трибуни обернулися проти команди, високооплачувані зірки, які того вечора не виправдовували ні першої, ні другої частини цього статусу, виступили зі спільною заявою. Футболісти хотіли отримати шанс вибратися з цієї кризи. Каррік не втратив роздягальню повністю — лише довіру окремих гравців, які сумнівалися в ньому. Для команди, що переживає настільки складний період, така підтримка тренера з боку футболістів — рідкість.
Два тижні тому в першому таймі матчу проти Челсі Юнайтед продемонстрував обнадійливу гру. Та зрештою поступився 0:2, а Лісандро Мартінес знову підвів команду. У Лізі чемпіонів манкуніанці зуміли переломити хід зустрічі з «Ромою» та перемогли 3:2, але й там не обійшлося без тривожних сигналів: італійці повели 2:0 у Манчестері, змусивши господарів знову відіграватися.
Юнайтед просто не міг контролювати перебіг матчів і сподівався на окремі яскраві епізоди, які врятують ситуацію. У неділю на Олд Траффорд Астон Вілла двічі забивала по два голи поспіль, спочатку повівши 2:0, а згодом — 4:2. Сценарій повторився. Нині Манчестер Юнайтед нагадує будинок із желе — жодної стабільності, жодної опори. Але варто зауважити: свистом із поля проводжали не Карріка.
Тепер новому тренеру доведеться насамперед навести лад у команді та швидко почати набирати очки. Уболівальники, які втомилися спостерігати за занепадом улюбленого клубу, напевно, привітають наступника Карріка. Але їхнє обурення на адресу тих, хто стоїть вище за тренера, нікуди не зникне.
Каррік був чудовим вибором на роль тимчасового тренера й заслужив право очолити команду на постійній основі. Але цього разу нічого не вийшло, і він заплатив за це своєю посадою. До того ж Каррік не мав тих можливостей, які були в його попередників: він не міг підписувати зіркових футболістів найвищого рівня. Щоправда, і їхні гучні трансфери далеко не завжди виправдовували очікування.