Німеччина — Україна. Наші оцінки

Якщо хтось хотів побачити справжнє футбольне диво в першому матчі Сергія Реброва на чолі збірної України, то, напевно, був трохи розчарованим після фінального свистка. Німців ми так і не обіграли, проте, на перекір відомій приказці, цього разу вони не змогли перемогти "звичним" чином. Нова модель побудови гри "синьо-жовтих" при цьому вже була помітна, або хоча б її перші паростки у вигляді цікавих рішень щодо певних виконавців та їхньому місці на футбольному полі.

Що ж до власне подій на футбольному полі, то нічого неочікуваного також не було. Україна грала від захисту переважну частину матчу, суперники створювали багато моментів, але це аж ніяк не було схоже на заголовки-жахастики від німецької преси, буцімто ми б "мали розуміти, чим усе скінчиться". Команда Ганса-Дітера Фліка відверто не здивувала своїм до певної міри зневажливим ставленням до товариських матчів, а ми натомість хоча б відвідали футбольний карнавал, який учергове влаштували німці для своїх "сімейних" шанувальників.

За підсумками голосування за підтримки спонсора збірної України ТМ Львівське приз "Лев матчу" у грі проти Німеччини отримав півзахисник нашої національної команди — Віктор Циганков, який цього разу звично зіграв на правому фланзі з акцентом на атаку, де запам’ятався вболівальникам, передусім, своїм безпосереднім залученням до двох результативних ударів, а також ефектним no touch pass під час автоголу Антоніо Рюдігера.

Циганков був тією самою потрібною одиницею в нападі, яка не давала захисту німців спокійно почувати себе перед власним штрафним. Україна побувала чимало атак через представника каталонської Жирони, тоді як його дії в колективному пресингу в захисті також ускладнювали життя нашим суперникам. Зрештою, порівняно невелика кількість зустрічей із м'ячем (усього 17 разів) була максимально ефективно конвертована Віктором у підсумковий результат.

Football.ua оцінює гру футболістів збірної України у матчі на Везерштадіоні (за 10-бальною шкалою).

Україна

Анатолій Трубін — 6,0. Суперники цього разу завдали чимало ударів у напрямку та безпосередньо в площину воріт нашої команди, тоді як молодий вихованець Шахтаря рятував там, де міг це зробити. На жаль, із трьох гольових ситуацій лише під час пробиття пенальті, як би це дивно не виглядало, у Трубіна були хоча б якісь шанси витягнути м’яч не із сітки. Що ж до гри на виході та спроб допомогти команді під час розіграшу під тиском, то тут Анатолій виглядав цілком пристойно. Не найгірший матч для нього, хоча й із трьома пропущеними м’ячами це мало хто може оцінити.

Олександр Тимчик — 8,0. Як і для всієї збірної України, початок матчу проти Німеччини для правого захисника був надзвичайно складним. Однак потім десь і суперники збавили оберти, а десь і наша атака почала грати з максимальною шириною й раптово виявилось, що "Бундестім" просто нема чого протиставити швидкості Тимчика. Два разючі підключення йому вдались ще за ходом першого тайму, тоді як після перерви лише на початку можна було хоч якось розкрити потенціал. А ось далі — тільки глибокий захист. Звісно, не без проблем.

Ілля Забарний (6,5) — Микола Матвієнко (4,0) — 5,5. Занадто багато моментів німці мали саме в центрі нашого штрафного, тож загалом роботу пари захисників не вдасться назвати вдалою за будь-яких умов. Були наявні лише окремі епізоди, коли ми відзначали вдалу дію від Забарного та Матвієнка, проте Микола під завісу гри своєю капітуляцією в боротьбі проти Гаверца самостійно наразив себе на нищівну критику. Небезпідставно, а отже й справедливо висловлюють невдоволення вболівальники.

Віталій Миколенко — 6,0. Маріус Вольф на фланзі був ще тим випробуванням для нашого лівого захисника цього вечора. Стримати опонента було важко, переграти позиційно ще складніше, а якщо той уже пройшов, то стримати було фактично неможливо. Навіть незважаючи на той факт, що німці більшу частину гри ломились через центральну зону до нашого штрафного, а вширш почали грати вже тоді, коли Миколенка на полі було, у Віталія було чимало викликів. Сказати, щоб він із переважною більшістю них не впорався ми не можемо, проте над виходом із-під пресингу все одно варто попрацювати.

Віктор Циганков — 9,0. За часи попередніх тренерів у Циганкова були тільки два типи виступів за збірну: або вдається все, або взагалі нічого. Як буде під керівництвом Реброва — ми ще маємо побачити. Але те, що вже постало перед нами, сподобалось. Це якщо коротко. Більш повнішу оцінку має давати тренерський штаб, оскільки малюнок нашої гри в атаці був доволі складним та нетиповим. Напевно, це й заплутало німців, які в гольових моментах України просто не могли відслідкувати зміни позицій у наших футболістів.

Тарас Степаненко — 6,5. Переважну частину ігрового часу ми були змушені оборонятись, тож добре, що в України був наявним опорник калібру Степаненка, який одразу почав виконувати функції ще й третього центрального під час спроб Німеччини виходити під передачі до штрафного. Якщо відстежити хід протистояння, то ці рухи Тараса врятували нас від чималої кількості проблем, на додачу до тих, що й без того мали місце. Що ж до боротьби, то особливо "рубатись" не довелось, однак і без зайвих фолів перед штрафним не минулось.

Георгій Судаков — 6,0. Креативному півзахиснику команди Реброва цього вечора було дуже складно. На нього одразу за щось вз’ївся Леон Горецка, тож на пару з Кімміхом вони добряче настукали представника Шахтаря по ногах. Окрім цього, помітна була де в чому вже втрачена зіграність із Мудриком на фланзі, тож кращі виступи в складі "гірників" нагадати не вдалось. Із іншого боку — непоступливість у боротьбі змушувала звертати на себе увагу, тож навіть і в нас на полі був свій "Горецка", нехай із дещо обмеженим діями суперників атакувальним потенціалом.

Михайло Мудрик — 5,0. Біда та й поготів. За голову схопилась уся країна, коли вже на другій хвилині Мудрик відверто привіз момент перед нашими воротами, та й потім було помітно, що Михайло дуже нервує, а його швидкі ноги помітно випереджають хід думки власне футболіста. А як вам "його" результативний удар? Теж здалось, що взагалі не влучав у ворота. А що було окрім цих ситуацій? Так от тож — постійні помилки та дії не до ладу.

Андрій Ярмоленко — 6,5. Начитались ми коментарів у новині зі стартовими складами й ледь не піймали себе на невеличкому смутку — майже ніхто не хотів бачити багаторічного лідера збірної на полі з перших хвилин, а воно в підсумку вийшло так, що Ребров вигадав для Андрія цікаву змішану позицію в атаці й воно якось навіть непогано пішло.

Нападник, звісно, результативними діями цього разу не відзначався, проте швидкі випади на ворота німців розпочинались саме з його спроб пресингу та швидких відбирань. Насправді, цікаво було спостерігати за тим, як Андрій уже в поважно віці бере участь у боротьбі за м’ячі на рівні з іншими партнерами та взагалі не має на меті тягнути ковдру на себе. Із цього дійсно може щось вийти.

Артем Довбик — 6,5. Як для центрального нападника та найкращого бомбардира УПЛ цього сезону, то Довбик провів посередню гру саме в плані результативності. Фюллькруг у німців у аналогічному статусі, наприклад, зумів відзначитись кострубатим голом. Але й наш козак зробив усе від себе залежне, аби сонливість Гінтера у власному штрафному перетворилась на гол Циганкова. Навряд чи хтось із уболівальників одразу пригадає ще додаткові якісні дії Артема в цій грі, проте в боротьбі він майже не поступався суперникам.

Владислав Ванат, Данило Ігнатенко, Руслан Маліновський, Олександр Зубков — 5,5. Масована та послідовна ротація невдовзі після завершення повної ігрової години від нашого тренерського штабу була доцільною, проте одразу вказала нам на доволі куций кадровий резерв. Жоден із виконавців, які з’являлись на футбольному полі, себе належним чином не проявив. Ванат, наприклад, свій дебют у національній команді взагалі святкував, не виходячи з офсайду. Хоча одного разу міг і замкнути флангову передачу, але трохи не дотягнувся.

Едуард Соболь, Олександр Піхальонок — остання пара наших замін мала занадто мало часу для того, аби встигнути чимось запам’ятатись. Хоча на Соболя в масці було важко не кинути оком. А коли його кілька разів обігравали один-в-один на фланзі чи під час епізоду з призначенням пенальті, то й поготів кожен був ладен його критикувати. Звісно, одразу після Матвієнка. А щодо появи Піхальонка на полі, то що питати з гравця фази побудови атаки, коли команда не відходить від власного штрафного?

Бажаєте дізнаватися про головні футбольні новини першими? Підписуйтесь на наш канал у Telegram! Слідкувати за нашим сайтом ви також можете у Facebook, Instagram та Twitter.