Швейцарія розбила безбарвну Італію в 1/8 фіналу Євро-2024

Будемо сподіватись, що ті лічені дні, які були відведені на відпочинок від чемпіонату Європи-2024 після завершення групового етапу, ви провели з користю. Бо настав час повертатись до великого футболу, і оскільки за вікном температура повітря виключно збільшується, то це нам безпосередньо вказує на наближення вирішального етапу змагань.

Власне, 1/8 фіналу — це вже достатньо небезпечний етап для команд-учасниць турніру, які з боями виходили з власних груп. Наприклад, як це робити збірні Швейцарії та Італії в квартетах A та B відповідно два тижні до цього. Обидві команди фінішували в підсумку другими, тож доля змусила їх перетнутись у Берліні. Там, де вже за два тижні ми дізнаємось ім’я нового володаря кубка Анрі Делоне.

А він і буде новим, бо з тією грою, що цього вечора продемонструвала команда Лучано Спаллетті, їй краще якомога швидше залишити поля Німеччини, подалі від власних розлючених уболівальників. Бо як ще можна змалювати враження від того, що ми побачили у виконанні "Скуадри Адзурри"? Ні, це навіть на намагання боротись за результат було не схоже.

Італія почала провалюватись уже з перших хвилин, коли навіщось погодилась на гру другим номером. Команда Мурата Якина навряд чи зрозуміла цей тактичний крок одразу, тому просто пішла та й забрала той м’яч собі, а суперники залишились ні з чим десь на чверть години. Ось такий футбол. Хто передбачав легку прогулянку для італійців до чвертьфіналу, напевно, уже тоді мав бути дуже здивований.

І ще більше нерозуміння гри "Скуадри Адзурри" з’явилось тоді, коли вона почала свої атаки. Це й атаками назвати було важко, бо ні просування вперед, ні цікавих ідей, і навіть банального тримання м’яча вони не несли. Просто суцільні помилки. А Швейцарія у відповідь так само просто відкрила рахунок під завісу першого тайму й усе якось стало на свої місця. М’яч записав на себе Фройлер ударом у два дотики з центру штрафного з передачі Варгаса з лівого флангу.

І от насправді ж нічого видатного футболісти Якина на полі не робили весь час. Вони просто розуміли, що від них вимагає тренер, і цього вже було досить для того, аби переважати чинного володаря трофею. Як це працює? Проти цієї команди Спаллетті могло спрацювати все, що завгодно, аби тільки не наварити в захисті. Хоча й до такого могло дійти у виконанні Швейцарії.

Але спочатку вона забила вдруге на старті заключної половини основного часу зусиллями Варгаса й його розкішного удару з лівого флангу штрафного в дальню дев’ятку, після чого все стало в цій грі зрозуміло. Навіть випадкове влучання в ліву стійку власних воріт від Шера під час невдалої зрізки головою виглядало так, ніби якесь загравання з публікою, щоб та не розбіглась завчасно.

Бо цю гру треба ж було дограти до фінального свистка. І ні, не для того, щоб ми побачили, як команда Спаллетті вчергове дивовижним чином відігралась. Про це взагалі не йшлось. Навіть під час того, як Скаммакка з метру до воріт перевірив на міцність ліву стійку під час випадкового відскоку. Усе в цій грі для Італії в атаці було "випадковим", а як самій щось створити, то вже ні, не цього разу. Англія чи Словаччина чекають на "наті" в чвертьфіналі.

Швейцарія — Італія 2:0
Голи: Фройлер, 37, Варгас, 46

Швейцарія: Зоммер — Шер, Аканджі, Родрігес — Рідер (Стергіу, 71), Фройлер, Джака, Ебішер (Штеффен, 90+2) — Варгас (Цубер, 71), Ндоє (С’єрро, 77) — Емболо (Дуа, 77).

Італія: Доннарумма — Ді Лоренцо, Манчіні, Бастоні, Дарміан (Камб’язо, 75) — Крістанте (Пеллегріні, 75), Фаджолі (Фраттезі, 86), Барелла (Ретегі, 64) — К'єза, Скамакка, Ель Шаараві (Дзакканьї, 46).

Попередження: Барелла, Ель Шаараві, Манчіні