Швейцарія перевершувала Італію в усіх аспектах — вони не боятимуться Англію

Швейцарія не повинна робити подібних речей. Швейцарці мають репутацію на Чемпіонатах Європи як Мексика на Чемпіонатах світу — вони завжди виходять у плей-оф з груп, але ніколи не проходять далі першого раунду — за винятком того, коли вони пройшли Францію по пенальті три роки тому. 

Але зараз все було інакше. Тут Швейцарія повністю переграла володаря трофея, Італію, і заслужила перемогу з рахунком 2:0. "Ми не просто виграли", — сказав їхній тренер Мурат Якін. "Важливий спосіб, яким ми перемогли. Це було надзвичайно ефективно". 

Перед турніром у Швейцарії підозрювали, що це може бути турнір, коли їхній рекорд із п’яти поспіль виходів у плей-оф на Чемпіонатах світу та Євро — те, з чим може зрівнятися лише Франція — може підійти до завершення. Натомість можливо, вони спростують іншу частину своєї репутації, в сенсі, що вони ніколи не справляють стабільного враження на турнірах. 

Здавалося, що Італія не була готова до гри зі Швейцарією, що було надзвичайно несподіванкою, оскільки команда Якіна грала приблизно так, як протягом усього групового етапу. Зокрема, була велика схожість з тим, як вони перемогли Угорщину в першій груповій грі, з великою кількістю ротацій зліва. 

Якін припустив, що насправді хотів, щоб його сторона диверсифікувала атакувальну загрозу. "Я хотів, щоб наша гра йшла трохи вправо", — сказав він. "Щоб більше використовувати обидва фланги, а не тільки лівий. Це робить наш ігровий план більш непередбачуваним". 

Але зовні все виглядало інакше. 

На папері Швейцарія використовує захист із трьох гравців, систему, на яку Якін несподівано перейшов після невтішної кваліфікаційної кампанії, яка викликала сумніви щодо продовження його роботи в збірній. Але номінальний захист із трьох гравців стає чимось іншим. 

Рікардо Родрігес, колишній лівий захисник, відомий своєю здатністю віддавати передачі, не залишається лівим центральним захисником, а натомість робить раптові спринти вперед. Це дозволяє Мішелю Ебішеру, який у 27 років зарекомендував себе як одне з відкриттів турніру, ставати кимось на зразок бонусного №10. І цей рух означає, що Рубен Варгас, лівий форвард, може займати широку позицію або заходити всередину по черзі, завжди дивуючи суперника своїм рухом. Джованні Ді Лоренцо, правий захисник збірної Італії, провів, мабуть, найважчий матч у своїй кар’єрі в програному матчі на груповому етапі з Іспанією (1:0), якого раз за разом проходив Ніко Вільямс. Цей досвід був не набагато кращим, оскільки різні гравці опинялися поруч із ним — зверніть увагу на Родрігеса, Ебішепа та Варгаса, усі знаходяться в просторі, який він мав захищати. 

Такою була загроза Швейцарії на цьому фланзі, перший гол був забитий, коли Ден Ндоє, правий крайній гравець збірної Швейцарії, раптово вискочив зліва, щоб здвоїти фланг з Варгасом. Цей маневр відволік Ді Лоренцо та його колегу по захисту Алессандро Бастоні, відкривши лінію передачі від Варгаса до Ремо Фройлера, який увірвався у штрафний майданчик та чітко завершив цей епізод ударом по воротах. 

Варгас забив другий гол, який, здається, вирішив гру, лише на 27-й секунді другого тайму. Знову це сталося внаслідок комбінації на лівому фланзі, цього разу з Ебішером у його звичайній позиції, Гранітом Джакою, що просувається вперед у коридор, і Варгасом. Його удар, красиво закручений у дальній кут, був хрестоматійним. 

"Перед другим таймом Граніт сказав мені: Рубен, будь ласка, забий гол", — сказав він. "Коли я отримав м'яч, я згадав це". 

Італія пропонувала мало. Для них це була четверта гра на турнірі — у всіх вони пропустили першими. Вони стали однією з найбільш незрозумілих команд на турнірі. Було досить дивно, що їм вдалося виграти Євро-2020 і не вийшло водночас потрапити на Чемпіонат світу. Тепер в їхньому колективі просто не вистачає індивідуальних якостей. Лише чотири ключові гравці після успіху на чемпіонаті Європи три роки тому зіграли тут головну роль. Голкіпер Джанлуїджі Доннарума знову був чудовим. Вищезгаданий Ді Лоренцо мав важкий турнір. Півзахисник Ніколо Барелла тепер грає іншу, набагато глибшу роль, тоді як вінгер Федеріко К'єза не був настільки яскравим, бо він пропустив рік через серйозну травму коліна. Дивишся на цю команду і дивуєшся, де зіркова якість, особливо в атаці. 

Протягом майже століття Італія давно мала репутацію захисного футболу, але іронічно те, що вона завжди продукувала форвардів найвищого класу, ситуація полягала в тому, що вони не завжди використовували їх найкращим чином. 

Тренер Лучано Спалетті провів довгу, бурхливу та негативну пресконференцію, коли визнав, що його команда недостатньо хороша, але на диво зосередився на відсутності фізичних можливостей у своєї команди в найгарячіший день турніру. 

"Нам потрібні гравці з більшою фізичною підготовкою", — сказав він. "Коли ви думаєте, що можете грати якісно, ​​але з погляду темпу ви втрачаєте цю інтенсивність і не можете підтримувати її протягом 90 хвилин, цілком природно, що тоді вам потрібно змінити певні речі та додати фізичної готовності", — сказав він. "Ми бачили в цих поєдинках віч-на-віч, що нам було важко". 

Фізичні компоненти завжди є основною частиною матчів, і Італія давно має комплекс з приводу їхньої очевидної недостатньої підготовки — це часто називають причиною, через яку вони вважають за краще грати в обороні, щоб уникнути індивідуальних поєдинків. Але за технічною якістю, фантазією та комбінаційною грою у фінальній третині переважали швейцарці. "Всі інші тренери провели по 20 ігор, деякі з них більше — у мене було лише десять", — запротестував Спаллетті з деяким виправданням. 

Але італійське розслідування може почекати, особливо враховуючи, що Спаллетті пізніше проведе ще одну пресконференцію. Цей текст про Швейцарію. "Нам потрібно насолодитися ентузіазмом, який ми створили", — сказав Якін. Ми зробили це через кров, піт і сльози, а не через удачу". У наступному раунді вони зустрінуться з Англією чи Словаччиною, і, виходячи з поточних виступів, Швейцарія розпочне матч як фаворит. 

За матеріалами The Athletic