Іспанія — чемпіон Європи-2024!

Шалена спека, що нині панує над східною Європи. Погодьтесь, це — дуже символічний момент, бо найвищі температури, подекуди — навіть рекордні, припали саме на день фіналу чемпіонату Європи-2024, який вважався головною подією всього літнього футбольного сезону. Місяць запеклих протистоянь, і ось, ми у Берліні, де на Олімпіаштадіоні й мали визначити володаря кубка Анрі Делоне.

Дві збірні подолали цей дуже важкий та тривалий шлях. Іспанія та Англія, кожній із яких дуже кортіло закрити сторінку з невдалими виступами у власній історії. А от хто був дійсно гідним цього вчинку — тут уже безпосередньо сама гра мала все вирішувати. Усе, що хотіли, команди встигли продемонструвати нам до цього.

Очевидно, що ніхто не хотів ризикувати в цьому матчі вже з перших хвилин. Напруга була шаленою, тож кожна потенційна невдала дія могла стати фатальною. Отже, команди де в чому боялись загострювати, і їх за це можна цілком пробачити. Але ж і тактична підготовка була на рівні з обох сторін! Усі ходи були прочитані наперед, тож у цьому й переховується причина того, що ми побачили лише один удар у площину до перерви. Від Англії — Фоден трохи потурбував Сімона.

У іншому ж — футбол собі, як футбол, без особливої гостроти. Персональна опіка від обох тренерів усе руйнувала, бо ті гравці, які відповідають за креатив, банально не могли вільно дихати. Натомість на перший план виходила фізична витривалість, і тут Кайл Вокер був попереду всіх із дуже великим відривом. Ось він — це гравець, який запам’ятався до перерви. А ще Вільямс у іспанців, бо хтось же таки намагався загострювати.

У другому таймі все змінилось. Іспанія вийшла на поле за швидким голом, а захист Англії просто не вийшов. У підсумку ривок Ямала з правого флангу ніхто не намагався зустріти із суперників, а тим паче передачу на протилежний бік штрафного, де Вільямс уже готував свій удар у правий кут повз Пікфорда. Звісно, що потім команда Саутгейта таки почала бігати, але в пориві пристрасті була близькою до того, щоб пропустити вдруге. Пікфорд урятував від удару Ямала — і це був дуже важливий момент.

Як і той, що стався поміж цією парочкою трохи пізніше, але тоді ми вже говорили про рівний рахунок на табло. Так, Саутгейт зумів зупинити та змусити охолонути власну команду знову, а потім ще додав "холодного" Палмера, щоб уже точно прибити іспанців дальнім ударом під ліву стійку на 73 хвилині з передачі Беллінгема. Чи не єдиний епізод у матчі, коли до Англії взагалі жодних питань не виникало.

Але "три леви" не були б собою, якби у вирішальний момент вирішальної гри таки не схибили. Під завісу гри незрозуміло, чого саме вони прагнули, проте залишивши вільним правий фланг захисту можна було тільки біду накликати на власні ворота. Оярсабаль та Кукурельї в підсумку в дві передачі роздягнули цей захист і Мікель із заміни знову вивів свою команду вперед за рахунок у цій грі.

А далі була спроба гостей із Британських островів навалитись на чужі володіння й просто занести м’яч у сітку. На 90 хвилині було дуже гаряче, але дивовижного порятунку не відбулось. Райс не переграв Сімона ударом головою з подачі кутового з лівого флангу від Шоу, а Геї на добиванні не пробив повз Ольмо на самісінькій лінії воріт. І все, більше англійцям нічого створити не дозволили цього вечора.

Фінальний свисток французького арбітра Франсуа Летесьє зробив збірну Іспанії чемпіоном Європи-2024, тоді як Англія зупинилась за крок до заповітного трофею. Знову.

Іспанія — Англія 2:1
Голи: Вільямс, 47, Оярсабаль, 86 — Палмер, 73

Іспанія: Сімон — Карвахаль, Ле Норман (Начо, 83), Лапорт, Кукурелья — Родрі (Субіменді, 46), Руїс — Ямал (Меріно, 89), Ольмо, Вільямс — Мората (Оярсабаль, 67).

Англія: Пікфорд — Вокер, Стоунз, Геї — Сака, Мейну (Палмер, 70), Райс, Шоу — Фоден (Тоуні, 89), Беллінгем — Кейн (Воткінс, 61).

Попередження: Ольмо, Воткінс — Кейн, Стоунз, Воткінс