Засновано на реальних подіях
Рано чи пізно це повинно було статись. І схоже на те, що відбутись це повинно було саме за таким сценарієм.
Жанр: кримінальна драма. Локація: п’ятизірковий готель у центрі Цюриха. Дійові особи: керівна верхівка Міжнародної федерації футболу.
Хронологія дня, що покликаний назавжди змінити світовий футбол, нагадує синопсис захоплюючої голлівудської стрічки. Власне, є підозра, що в Сполучених Штатах вже почали роботу з екранізації цієї історії. Для цього у неї є всі інгредієнти: тема з максимально широким розголосом, неабияка драма і обов’язкова участь Федерального бюро розслідувань. Та й прізвище режисера цієї події настільки ж брутальне, як і кінематографічне.
“Пантеон світового футболу отримав нового героя, – пише авторитетне видання Politico. – До імен Пеле, Марадони, Кройффа і Мессі варто додати ще одне: Лоретта Лінч”. Подібні компліменти генеральному прокурору США не видаються перебільшенням: пані Лінч брала безпосередню участь у розслідуванні діяльності ФІФА на посаді окружного прокурора Нью-Йорка, кар’єрне ж зростання дозволило їй залучити до цієї справи всі можливі ресурси. Саме її зв’язки зі Службою внутрішніх доходів та ФБР, а також підтримка європейських колег зрештою зробили можливим проведення безпрецедентної спецоперації, яка закінчилась висуненням обвинувачень чотирнадцятьом високопосадовцям ФІФА і арештом семи з них. Найбільш популярні підстави: рекетирство, шахрайство і відмивання грошей. “Їхнім обов’язком було стояти на захисті правил, які роблять футбол чесним, і захищати недоторканість спорту. Та натомість вони використали його для збагачення і задоволення власних інтересів”, – заявила Лінч на спеціальній прес-конференції в Нью-Йорку.
Сміливість постановки, яку вона втілила в життя, не поступалась такому рівню заяв. У ході скоординованих дій швейцарської поліції та американських федеральних агентів уранці 27 травня було проведено рейд цюрихського готелю “Baur au Lac” і обшуки у штаб-квартирі ФІФА. За кілька годин після того офіційний Берн повідомив про початок розслідувань щодо надання Росії і Катару права бути господарями двох наступних чемпіонатів світу. Понад те, що найбільш важливо, правоохоронці отримали доступ до банківських даних Міжнародної федерації футболу. Наступного дня чинний президент організації Йозеф Блаттер буде змушений визнати, що ця криза стала безпрецедентною в історії світового футболу.
Усе пройшло з філігранністю відзначеного “Оскаром” монтажу. У ФБР знали, що 29 травня повинен був відбутися черговий конгрес ФІФА, і головні підозрювані завітають до Цюриха з метою проголосувати на виборах президента організації. Знали, в який готель і коли саме заселяться делегати. І, певна річ, тримали в умі опцію екстрадиції арештантів до Сполучених Штатів. Президент Федерації футболу Венесуели Рафаель Есківель, президент Федерації футболу Коста-Рики Едуардо Лі, голова органу ФІФА з протидії дискримінації Джеффрі Вебб, колишній голова Конфедерації футболу Бразилії Хосе Марія Марін, колишній президент КОНКАКАФ Джек Ворнер, а також екс-очільники КОНМЕБОЛ Ніколас Леос і Еуженіо Фігейредо – усі вони були затримані о шостій ранку за Цюрихом. “Це не кінець цього процесу, а лише початок”, – запевняє Лоретта Лінч.
Перші згадки про початок розслідувань в Америці відносилися до 2011 року (за дивним збігом обставин, року, в якому Зепп Блаттер востаннє відвідував цю країну), свідчив про серйозність намірів федеральних агентів і той факт, що для отримання додаткових свідчень вони використовували колишнього члена виконкому ФІФА Чака Блейзера. Характерний американець має всі шанси стати головною зіркою майбутньої екранізації цієї історії: свого часу він не приховував, що винаймав в центрі Нью-Йорка спеціальну квартиру для своїх котів, а після звинувачень у несплаті податків погодився шпигувати за колишніми колегами під час лондонської Олімпіади. Зрозуміло, що його свідчення стали визначальними для ходу розслідування: пролити світло на корупційні схеми футбольних функціонерів могла лише людина, яка безпосередньо за ними працювала.
Використання прослуховувальної апаратури, оперативні рейди і обшуки – ця історія і справді більше скидається на гостросюжетний фільм, ніж на розповідь про стан справ у світовому футболі. Інакше, втім, і бути не могло: з мафіозним режимом Блаттера виходить боротися тільки методами, які застосовуються у боротьбі проти справжньої мафії. Клептократична система, по цеглинках вибудована Зеппом упродовж останніх сорока років, вимагала особливого підходу слідства – і нарешті він був знайдений.
Паралельно з розгортанням розслідування, яке завдало нищівного удару по рештках іміджу ФІФА, організація Блаттера наразила себе на не менший ризик втрати основних спонсорів. Не так давно про відмову від співпраці з Міжнародною федерацією футболу повідомили корпорації на кшталт Fly Emirates і Sony, тепер же про своє занепокоєння повідомляє і решта спонсорів чемпіонату світу: Adidas, Coca-Cola і Visa. І хоча про термінування чинних угод у цьому випадку мова поки не йде, як не йде мова і про стурбованість головних генераторів доходів ФІФА, телетрансляторів, зрозуміло, який сигнал подається Блаттеру.
Не те, щоб про це переймався сам хрещений батько світового футболу. Під час скандалу, що супроводжував минулий процес переобрання Зеппа Блаттера на пост президента ФІФА, крилатим став його риторичний зворот “Криза? А що таке криза?” Переобраний на свій п’ятий термін навіть попри всі події минулого тижня, Блаттер і цього разу потішив публіку фірмовими перлами. “Не можу ж я постійно стежити за всіма [працівниками ФІФА]”, – не вигадав кращого виправдання герр Йозеф, який принаймні поки вийшов сухим із води. Остаточно ж упевнившись у тому, що наразі йому нічого не загрожує (за 17 років на посаді Зепп подбав про те, щоб темними справами займалися інші), він вирішив перейти у напад і пов’язав активність правоохоронних органів намаганням зашкодити виборам на цюрихському конгресі. Ну а під час першої промови своєї п’ятої каденції 79-річний швейцарець повернувся до звичної риторики: “Так більше продовжуватись не може! [...] Нам не потрібні революції, але еволюції потрібні завжди”. У кульмінаційний же момент промови Зепп (і це не жарт!) викрикнув: “Уперед, ФІФА!”
Підсумкові результати голосування на цюрихському конгресі підтвердили, що за переобрання чинного президента Міжнародної федерації футболу проголосували 133 з 209 членів ФІФА. Для перемоги у першому турі Блаттеру не вистачило лічених голосів, проте другого голосування для визначення переможця не знадобилося – найближчий конкурент Зеппа принц Йорданії Алі зняв свою кандидатуру. Про причини таких результатів волевиявлення на тлі подій 27 травня можна говорити дуже довго, однак найбільш конкретно цю ситуацію ілюструють слова Мануеля Насіменто Лопеса, який у Швейцарії представляв футбольну федерацію Гвінеї-Бісау: “Я вважаю себе християнином, тому [всі звинувачення Блаттера] сприймаю за святотатство”.
Культ особи Зеппа стійкий і безапеляційний. Керівник англійської Футбольної Асоціації Ґреґ Дайк порівнює його з традиціями північнокорейського вождизму, проте комуністичні мотиви Блаттеру зовсім не личать. Зв’язок швейцарця з електоратом заснований на засадах капіталізму та химерного символізму: в його особі більшість підконтрольних ФІФА конфедерацій бачить вічний образ Робіна Гуда – розбійника, який забирає гроші у багатих і віддає їх бідним. За роки його правління до керівного футбольного органу увійшли 12 країн із зони КОНКАКАФ, кількість представників з Океанії майже потроїлась, а загальна кількість асоціацій перевищила кількість членів ООН. Із благородною метою популяризації футболу, втім, цей процес мав мало спільного: стратегія розширення меж ФІФА переслідувала одну ціль – ствердити режим Блаттера. Екзотичні країни Африки, Карибського басейну чи Тихого океану долучалися до цюрихської годівнички, натомість віддаючи свою прихильність верховному лідеру. Неспростовний факт: за час правління Блаттера сума регулярних фінансових виплат Конфедерації африканського футболу зросла у сорок разів. Ще більш показові дані: до приходу Зеппа Європа і Південна Америка відповідали за 35% від загальної кількості голосів на виборах президента, а тепер спільні голоси двох головних футбольних частин світу становлять лише 30%. І це при тому, що кількість їхніх членів також зросла (від 49 до 63).
Позичаючи формулювання у самого Зеппа Блаттера, всі ці деталі складаються в одну мозаїку. По-перше, тепер уже очевидно абсолютно для всіх: із Блаттером біля керма ФІФА приречена на стагнацію. По-друге, варто сказати, що навіть попри фарс із переобранням Блаттера на новий термін надто довго вдавати продовження справ за звичним графіком у його команди не вийде. По-третє, реформи в організації не повинні обмежитися зміною її очільника, адже їй потрібна кардинальна перебудова, що унеможливить процес узурпації влади. Останній пункт у цьому переліку є найбільш важливим і водночас найбільш складним до втілення в життя, адже світовий футбол у сучасному розумінні ніколи не жив за іншими правилами. Наводити лад у всьому, що стосується організації футбольних турнірів, розподілу коштів і керування правами на трансляції, доведеться рано чи пізно – і події минулого тижня впритул цей час наблизили.
Словом, для того, щоб викрутитися з цієї ситуації, Блаттеру доведеться найняти на свою роль навіть більш вправного актора, ніж Тім Рот.
Ярослав Друзюк, Football.ua