Багаті теж плачуть: пристрасна самба Гаррінчі та Ельзи
Хоча магічний реалізм виник в Колумбії, а не в Бразилії, інколи його риси проявляються і в країні, де багато диких мавп. В 1962 році біля дверей Ельзи Суарес з’явився футбольний принц Гаррінча, який тримав в руках… Ні не букет квітів – мішок квасолі…
Тоді співачка не чекала принца. Вона не вірила чоловікам і твердо знала, що в житті може розраховувати лише на одну людину – на себе. Ельза Гомес народилася в 1937 році в Ріо-де-Жанейро. ЇЇ батько Авеліно працював різноробочим, а мати Розарія – пралею. Голова сімейства змінював роботи, наче шкарпетки. Хоча, стосовно Авеліно це не дуже вдалий приклад, адже шкарпетки він одягав лише на великі свята. Батько Ельзи, як правило, знаходився в постійному пошуку роботи. Роботодавці швидко помічали, що він значно більше любить випивати, аніж працювати в поті чола. Після чарочки кашаси (міцний алкогольний напій, який отримують з цукрової тростини) Авеліно брав до рук гітару. До речі, це в нього досить непогано виходило, однак зробити кар’єру в музичному бізнесі йому завадив зелений змій. Чоловік поступово спивався. Мати вибивалася з рук, щоб хоч якось втримати на плаву сімейний корабель.
Ельза з 4-річного віку почала допомагати матері. Розарія щоранку випроваджувала доньку на заробітки. Ельза обходила місцеві смітники, збираючи там кості, пляшки і банки. Інколи дівчинка поверталася додому з порожніми руками та вся в сльозах. Місцеві жебраки могли добряче відлупцювати дівчинку за те, що вона «паслася на їх території». М’ясо на родинному столі Гомесів з’являлося лише тоді, коли Ельзі вдавалося вкрасти якусь курку. Мати не мала часу займатися освітою доньки, а про батька, який або пиячив, або бренькав на гітарі, і говорити годі. Втім, Ельза мала голову на плечах й швидко навчилася читати та писати. Першими зошитами дівчинки стали пляжі, на яких вона довго і ретельно виводила перші-ліпші слова, що приходили на думку. Відтак, коли маленька Ельза пішла до початкової школи, то одразу стала там однією з найкращих учениць. Наука давалася легко і вона вже навіть почала мріяти про те, що колись стане вчителькою і забуде про злидні, але мати швидко підрізала доньці крила. «Не забивай собі голови непотрібною наукою. Ти маєш працювати».
Дівчина влаштувалася працювати служницею. Заледве Ельзі минуло 12, вона вийшла заміж за картяра Алаурдеса Суареса. Чоловік був на 10 років старшим за неї. Їх свого часу познайомив батько Ельзи, з яким Алаурдес працював в каменярні. Чи любила дівчина чоловіка? Ні. Абсолютно. Важко покохати чоловіка, який тебе зґвалтує в 12-річному віці. Довідавшись про цю історію, тато Ельзи змусив свого напарника одружитися з дочкою. Певна річ, такий шлюб не міг закінчитися нічим хорошим. Білий чоловік постійно принижував чорношкіру Ельзу. Особливо показовим було інтимне життя. Практично кожна близькість оберталася для дівчини черговим зґвалтуванням, що часто закінчувалося вагітністю. Ельза народила Суаресу 7 дітей, з яких троє померли від голоду і туберкульозу. Алаурдес забирав в дружини всі гроші, які потім спускав в карти. Ельзі доводилося працювати на трьох роботах, щоб утримувати чоловіка, його друзів та дітей. Алаурдес і не думав їй допомагати. Він навіть не бажав дивитися за дітьми. Кожного разу, йдучи на роботу, Ельза просто прив’язувала дітей до столу, щоб ті не зникли в нетрях Ріо.
Попри усе, в 1950 році щастя усміхнулося Ельзі. Вона завжди любила співати, тому, почувши про пісенний конкурс молодих виконавців, вирішила ризикнути. Спочатку глядачі підняли співачку на сміх, адже Ельза вийшла на сцену в платті матері, яка була досить огрядною жіночкою. До всього, зачіска теж відверто не вдалася, а тому дівчина скидалася на опудало. Ведучий не втратив нагоди покепкувати з дівчини: «З якої планети ти до нас прилетіла?». Відповідь Ельзи вмить стерла з обличь посмішки: «З планети Голод». Запала тиша, яка, після того, як кумедна дівчина заспівала, змінилася бурхливими оплесками. Не втрималися навіть суворі судді. Ельза перемогла в конкурсі та отримала премію в 500 крузейро, за які вперше в житті змогла замовити таксі. Вже незабаром Суарес вважалася однією з найкращих виконавиць самби у Бразилії, та це так і не допомагало їй зводити кінці з кінцями, адже чоловік і далі відбирав в неї гроші. В 1958 році Ельза зітхнула з полегшенням: Алаурдес програв майже десятирічну боротьбу з туберкульозом і вирушив в довгу мандрівку на човні Харона. Здавалося, життя почало налагоджуватися й майбутнє малювалося в яскравих кольорах… Реальність виявилася зовсім іншою. В березні 1962 року Ельза зустріла «принца», якому судилося перетворити її життя на кошмар.
Гаррінча почав практично щодня з’являтися біля дверей співачки. Він ніколи не приїжджав з порожніми руками. Скидалося на те, що футболіст хвилювався, аби співачка не померла з голоду. Мануель привозив цукор, рис, картоплю. Та якось візити раптово припинилися. Гаррінчі потрібно було готуватися до чемпіонату світу 1962 року. Напередодні відльоту в Чилі для футболістів збірної Бразилії організувати концерт, в якому виблискувала Ельза. Мане не шкодував компліментів на честь співачки: «Ця Ельза таки вміє співати. І жінка – те що треба!». Партнери по команді не могли з ним не погодитись, адже співачка була дуже апетитною жінкою. Гаррінча провів її до автобуса, а Ельза зробила серйозний вираз обличчя та наказала: «Без перемоги можеш з Чилі не повертатися». Вона тоді не знала, що на мундіалі вони ще зустрінуться. Але ще більше Ельза здивувалася б, якби хтось сказав, що вона стане одним з головних факторів перемоги бразильської збірної.
Підготовка селесао до мундіалю включала в себе кілька специфічних латиноамериканських рис. Бразилія вилітала до Чилі тим самим літаком, що і 4 роки тому до Швеції, пілотом був той самий капітан Бунгнер. Керівник бразильської делегації Пауло Машадо де Карвалью одягнув той самий костюм, що й перед поїздкою на чемпіонат світу 1958 року. Цей костюм вже дихав на ладан, та Карвалью це абсолютно не хвилювало. Чого тільки не зробиш заради перемоги. По прильоті селесао до Вінья-дель-Мар бразильський лікар Гослінг вирушив до місцевого борделю. Він розумів, що футболісти не збираються проводити весь свій вільний час, граючи в доміно, шахи чи пінг-понг, тому вирішив взяти ініціативу в свої руки. Гослінг оглянув всіх працівниць борделю та відібрав 24, яких не торкнулася богиня Венера. Лікар записав їхні прізвища та домовився з шефовою цього поважного закладу, що вона пропонуватиме бразильським футболістам лише жіночок з цих двох дюжин. Повернувшись до готелю, ескулап зазначив: «Ви можете відвідувати бордель з 12 до 19. Але не довше. До речі, вам не потрібно нічого платити. Наша конфедерація дбає про вас».
Спочатку Гослінг дуже здивувався, довідавшись, що Гаррінча не відвідує бордель. Втім, причину він з’ясував досить швидко. Мане закрутив роман з білявою покоївкою, а тому потреба у борделі відпала. Роман закінчився так же раптово, як і розпочався. Футболіст кинув блондинку, адже в Чилі прилетіла Ельза. Її приїзд переродив Гаррінчу. Починаючи з матчу проти Іспанії, кривоногий янгол виблискував на полі, граючи так, як ніколи в житті. Торсида тепер могла не турбуватися за результат, незважаючи навіть на відсутність Пеле. Коли в Ельзи запитали, чи знає вона, чому Гаррінча літає по полю, вона відповіла: «Коли я прилетіла в Чилі, Мане зустрів мене зі словами: «Я здобуду цей титул для тебе». Він не може мене підвести, адже завжди дотримує свого слова». На жаль, це виявилася одна з небагатьох обіцянок, дотриманих Гаррінчею.
В Бразилії героям Чилі влаштували королівський прийом. Але в рідному Пау-Гранде на Гаррінчу ніхто не чекав. Коли Мане прийшов додому, дружина Наїр навіть не привіталася з ним. Далі більше – в ліжку футболіста лежали його товариші по пляшці Пінсел, Свінг та ще троє людей, яких він бачив вперше в житті. Кращому гравцю мундіалю 1962 року довелося ночувати на підлозі. Зважаючи на таку «гостинність» Наїр, недивно, що Гаррінча практично не покидав будинку Ельзи. Їх роман нагадував океанічний шторм. Мане несподівано для себе закохався по самі вуха в пристрасну співачку, про що постійно їй розповідав:
- - Я ніколи нікого так не кохав, як тебе. Я думав, що таке буває лише в кіно.
- - Ти божевільний. Хіба ти не мусиш їхати на тренування в Ботафого?
- - Ні. В мене травма коліна.
- - У тебе було багато жінок до мене?
- - Минуле не має значення. Тепер в мене є ти.
Насправді Гаррінча повинен був відвідувати тренування. Але у нього не було жодного бажання грати в футбол. Єдине, чого він хотів – бути поруч з Ельзою. Нарешті доля дала Мане жінку, з якою він хотів прожити все своє життя, аж поки смерть не розлучить їх. Керівництву Одинокої зірки почав уриватися терпець. Команда боролася за чемпіонський титул, а кращий гравець клубу кудись зник. Зрештою, колишній поліцейський, а на той час віце-президент клубу Жозе де Фільйо, не втримавшись, взяв пістолет та поїхав за Гаррінчею в Пау-Гранде. На щастя, Мане там не виявилося, оскільки невідомо, що з ним зробив би екс-коп, якби застав вдома. Футболіст весь час проводив у Ріо, в обіймах Ельзи.
Співачку також з головою накрила пристрасть. Вона перестала давати концерти за межами Ріо, посилаючись на те, що їй наснилося, ніби літак з нею на борту розіб’ється. Та, як відомо, шила в мішку не сховаєш. Роман між Гаррінчею та Ельзою став секретом Полішинеля. Керівництво Ботафого, зрозумівши, що коїться з Мане, відреагувало миттєво. Один із асистентів наставника Одинокої зірки почав після тренувань чи ігор відвозити Гаррінчу до дверей будинку Ельзи, а наступного ранку забирати його на базу Ботафого. Лише в такий спосіб можна було добитися того, щоб Мане грав за команду. Іноді асистент не мав можливості відвезти футболіста до коханої. Тоді Гаррінча просто тікав з тренувань.
Ельза ніяк не могла зрозуміти, чому зірка футболу сидить без копійки. У відповідь постійно чула: «Мені не потрібні ці папірці – головне, що в мене є ти». Якось він розповів історію, в яку Ельза спочатку не повірила: «Коли я повернувся зі Швеції, то віддав свої преміальні на зберігання Наїр. Вона їх поклала під матрац та згодом про них забула. Я згадав про ті гроші лише через декілька років. Піднявши матрац, я побачив, що він зігнив, а з ним і всі мої преміальні». Ельза просто посміялася над такою казочкою. Вона знала, що Гаррінча любить розказувати байки. Адже, якщо вірити Мане, його будинок в Пау-Гранде нагадував хлів. Та одного разу співачка переконалася на власні очі, що домівка одного з найкращих футболістів світу нічим не відрізнялася від найзлиденніших фавел Ріо.
Вже з порогу Ельза, відрекомендована Наїр, як подруга Нілтона Сантоса, відчула випари алкоголю. Незважаючи на те, що дружині Гаррінчі на той час не виповнилося і 30-ти, вона вже була практично беззубою. Далі Суарес побачила численних доньок Мане, одягнених в якесь дрантя. Бруд в кімнатах шокував Ельзу. Ліжок ніхто і не думав стелити, співачці доводилося дуже обережно ступати по підлозі, аби ненароком не стати в повний нічний горщик. Ванна була заставлена клітками з птахами, а підлогу вкривав корм та послід. Коли Мане захотів пригостити чимось Ельзу, то виявив, що в холодильнику миша повісилась. Там були лише численні пляшки з кашасою та пивом. Найбільше ж співачку вразила атмосфера, що панувала в будинку. Він нагадував прохідний двір. Хтось постійно заходив і виходив. Ці гості почували себе, як вдома. Вони йшли до холодильника та поверталися з пляшкою алкоголю. Потім Мане показав Ельзі своє ліжко, на якому лежав п’яний Пінсел. На запитання співачки, як він може жити в таких умовах, футболіст відповів: «Сьогодні в мене ще порядок. Я ж готувався до твого приїзду. От вчора я оголосив війну тарганам – назбирав їх повну коробку з-під взуття».
Значно серйознішою проблемою, на яку Ельза спочатку закривала очі, був алкоголізм Гаррінчі. Мане стверджував, що п’є лише час від часу – для настрою. Ельза хотіла і вірила цим словам. Вона ніколи не бачила свою коханого нетверезим. Насправді ж реальність виявилась зовсім іншою. Мане стримувався лише в присутності Ельзи, а коли повертався до Пау-Гранде, пускався берега. Кожного разу, коли Нілтон Сантос та журналіст і вболівальник Ботафого Сандро Морейра заїжджали за Гаррінчею додому, аби відвезти на тренування, вони заставали футболіста п’яним. Доводилося їхали до Морейри додому, де Мане кілька хвилин стояв під холодним душем. Після того, як до чоловіка поверталася здатність твердо стояти на кривих ногах, його пригощали кавою, після якої він був готовий тренуватися.
Ельза постійно атакувала Гаррінчу, аби той добився підняття зарплатні. Клубне керівництво не бажало йти на поступки. Чиновники розуміли, що Мане зовсім не орієнтується в фінансах. Картоли знали, звідки віє вітер і одного разу вислали гінця до Ельзи. Той запитав у співачки: «Скільки ти хочеш за те, щоб дати спокій Гаррінчі?». Вона виставила представника Ботафого за двері: «Вимітайся, негіднику, справжнє кохання не можна купити за гроші». Тоді клуб натиснув на потрібні важелі і нацькував на Ельзу папарацці. Вони обливали співачку брудом, роблячи акцент на тому, що вона полює за грошима Гаррінчі. Писали, що Ельзі вдалося причарувати Мане з допомогою чорної магії. Життя перетворилося для Ельзи в кошмар: ображали на вулицях, відмовлялися обслуговувати у крамницях. Довелося навіть відключити телефон, оскільки він не замовкав: «Ти не маєш ніякої совісті. Як ти могла забрати чоловіка в матері 8 дочок».
Зрештою, Гаррінчі і Ельзі довелося залишити своє любовне гніздечко та заховатися від акул пера на безлюдному острові, де Ельза купила чудовий будинок. Гаррінча був, як завжди, на фінансовій мілині. Він давно перетворився на альфонса, але це його абсолютно не турбувало. Мане продовжував конфліктувати з Ботафого, а тому на острові просто байдикував. Він попросив в Ельзи дозволу запросити до них в гості Пінсела і Свінга. Ельза не могла ні в чому відмовити Мане, а тому погодилась, хоча чудово знала, чим все може закінчитися. Так і сталося. Майже щодня Пінсел і Свінг пиячили з Гаррінчею до пізнього вечора, після чого йшли на останній потяг. Через півгодини вони поверталися та ледь не плачучи заявляли Ельзі: «Ми не встигли». Жінка довго терпіла ці витівки, адже кохала Мане. На жаль, вона ніколи не могла сказати йому «ні». Сам футболіст теж не міг відмовитися від алкоголю.
Бразильські історики розповідають наступну байку. Якось в одному з барів Гаррінча зустрівся з колишнім ідолом всієї Латинської Америки – співаком Орландо Сілвою. В середині 1930-х та на початку 1940-х років його популярності заздрили навіть президент Бразилії Жетулью Варгас та сам Леонідас. Проте в 1943 році музичний Ікар занадто близько підлетів до сонця – він втратив голос та підсів на морфій. Орландо Сілва просив Мане зав’язати з алкоголем. «Зупинися, поки не пізно, бо повториш мою долю. Колись я був одним з найбагатших людей Бразилії, а тепер перетворився на жебрака». Гаррінча лише розсміявся у відповідь…
13 квітня 1969 року могло стати останнім днем в житті Мане. Футболіст повертався з Пау-Гранде за кермом свого автомобіля. Поряд сиділи теща та донька Ельзи, Сара. Чоловік був напідпитку, а тому не зміг своєчасно відреагувати на появу вантажівки, що виринула з сутінків. Прийшовши до тями, він побачив на асфальті тіло тещі. Її голова була практично відірвана від шиї. Однак Гаррінча не вірив власним очам: «Я не хочу, щоб вона помирала. Я хочу побачити доньку», – кричав футболіст. На щастя, з донькою не сталося нічого серйозного. Коли Гаррінчу привезли до лікарні, він безперервно лементував: «Я вбив свою тещу. Що я наробив?».
Невдовзі Ельза довідалась про трагедію. Якийсь добродій подзвонив до неї та сказав: «Ваш чоловік потрапив у ДТП. Я Вам дуже співчуваю. Всі, хто був у машині, загинули». Ельза вийшла з дому і пішла, куди її вели ноги. Невідомо, що вона б з собою зробила, якби її не зустріли колеги з театру. Суарес постійно повторювала: «Всі загинули». Друзі відвезли Ельзу додому. Згодом знову задзвонив телефон. Коли Ельза підняла слухавку, то зітхнула з полегшенням. Це був Гаррінча. Він дзвонив ще декілька разів, постійно плакав та не міг зв’язати докупи і двох слів. Мане не хотів дивитися в очі Ельзі, а тому відмовлявся повертатися додому. Приїхав лише на другий день. Екс-кращий гравець світу кинувся в ноги коханій зі словами: «Я вбив мою тещу. Людину, яку я найбільше в світі любив, якщо не брати до уваги тебе». Ельза лише важко зітхнула та пробачила. А ось її син Карліньос не був таким милосердним: «Пияк. Вбивця». Недарма кажуть, устами дітей говорить істина.
Після цього випадку Гаррінча почав нагадувати живий труп. Він цілими днями лежав на ліжку, не говорячи ані слова та не торкаючись їжі. Єдиним плюсом було те, що футболіст кинув пити. За деякий час, здавалося, він почав приходити до тями і співачка наважилась нарешті залишити його самого, адже потрібно було заробляти на хліб. Та тільки-но жінка ступила за поріг, Мане закрився в кухні, відкрив газ та почав чекати смерті. Якимсь дивом Ельза відчула лихе та вирішила повернутися. Зрозумівши все за запахом газу, вона виважила двері та врятувала Гаррінчу. Щоб врятувати коханого від депресії, Суарес вирішила засадити коханого за підручники і запросити викладачів. Та не дивно, що цей проект закінчився черговим фіаско. «Учень» міг витримати від сили півгодини науки, а далі починав розмовляти з педагогом на більш близькі йому теми – про футбол, риболовлю, птахів.
В 1975 році ілюзії Суарес розвіялись. Вона остаточно усвідомила, що живе з алкоголіком. Вирушаючи на тривалі гастролі, співачка завжди брала з собою Мануеля. Вона боялася залишати його вдома самого. Не через те, що він міг пиячити зі своїми друзями. На це Ельза вже давно закривала очі. Значно дужче Суарес боялася, що Гаррінча може знову спробувати накласти на себе руки чи спалити будинок. В тому ж таки 1975 році Ельза зважилася на ще одну велику авантюру. Кривоногий янгол мав 8 офіційних доньок, а ось зі спадкоємцем футбольної слави щось не клеїлося. Суарес вирішила виправити ситуацію. Співачка запропонувала Мануелю: «Я тобі народжу сина, а ти, натомість, перестанеш заглядати до чарки». Притиснутий до стіни, Гаррінча пообіцяв зав’язати з випивкою. Це була чергова обіцянка, якої він не збирався дотримуватися. А Ельза вкотре повірила. Інколи ми віримо в те, у що дуже хочемо вірити.
9 липня 1976 року Ельза виконала свою частину угоди та народила здорового сина бойовою вагою в 4 кілограми та 200 грамів. Настала черга новоспеченого татуся виконувати обіцяне. Та коли він з’явився в пологовому будинку, щоб забрати додому Ельзу з немовлям, то був п’яний як чіп. «Молода мама» не втрималася та влаштувала Мане гучний скандал: «Я тебе попереджаю востаннє. Ти маєш обрати: або випивка, або син». Як показав час, народження нащадка жодним чином не вплинуло на Гаррінчу. Більше того – він став абсолютно некерованим. Раніше чоловік слухався Ельзи і боявся пити в її присутності, або ж намагався робити це непомітно. Зараз же все змінилося. Після кожного докору чи сварки, він просто гримав дверима та йшов запивати горе в найближчий бар. Одне, у чому була впевнена жінка, це те, що він ніколи не здійме на неї руки. Попри те, вона жила в постійному страху за сина.
Мануель міг обійняти Гаррінчінью настільки сильно, що той починав плакати, неодноразово намагався його поцілувати, забувши, що тримає в зубах запалену сигарету. А ще Гаррінча любив підкидати малюка вгору мало не на метр своїми вже добряче тремтячими руками. Природно, що Ельза всіляко намагалася чинити спротив подібному спілкуванню батька із сином. У відповідь чоловік все частіше зривався на брудну лайку. Кохання співачки було настільки сильним, що вона терпіла навіть це. Так тривало до моменту, коли Мане почав розпускати руки. Чашу терпіння було переповнено. Зрозумівши, що більше не може жити в цьому пеклі, Суарес винайняла нове помешкання. Після 15 днів активних пошуків Гаррінча таки знайшов кохану. Спочатку він на колінах благав Ельзу повернутися з сином додому, обіцяючи, що більше ніколи не буде її кривдити. Та співачка більше не вірила жодному його слову. Тоді Мануель зірвався: повалив на підлогу та почав гамселити кулаками і ногами. Те, чого Гаррінча ніколи не дозволяв собі робити з найзапеклішими суперниками, що часто влаштовували на нього полювання, він робив з єдиною жінкою, яку по-справжньому кохав. Ельза, лежачи на підлозі, корчилася від болю – не стільки фізичного, адже це для неї було не вперше. Найбільше жінці боліла душа, адже вона не могла повірити, що це розпухле, перекошене від гніву обличчя, колись могло належати милому молодому чоловікові, в якого вона закохалася 15 років тому. Ні, це не може бути він. В нього вселився демон, думала жінка.
Після того випадку Ельза остаточно залишила бразильця. Для неї це стало стартом нового та успішного життя. Гаррінча ж стрімко попрямував до фінішу. Вже за шість років зелений змій звів чемпіона у могилу. В рідкісні миті тверезості Гаррінча усвідомлював, що Ельза вчинила правильно, адже вона робила для нього все, що могла, і навіть більше, а він відповідав лише чорною невдячністю. Той, хто заввиграшки тішив багатомільйонний народ, так і не зміг зробити щасливою одну-єдину людину. Жінку, яка кохала його усім серцем.
Володимир Войтюк, Football.ua