Сувора Африка: у кого потужніші шамани — той і перемагає

Що можна зробити для перемоги над суперником у важливому матчі? Багато тренуватися та вибрати відповідну тактику, або ж використати проти нього потужні чари. В Африці віра в надприродні сили є надзвичайно великою. Практично усі важливі справи на Чорному континенті розпочинають, суттєво збільшуючи їх шанси на успіх з допомогою джуджу. Так, на думку африканців, магія – найкращий засіб проти усіх хворіб та гарантує хороший врожай. Звичайно ж, ця регіональна фішка не обійшла стороною й футбол.

У 1992 році Кубок Африканських Націй вперше у своїй історії здобула збірна Кот-д’Івуару. Слони протягом усього турніру не пропустили жодного гола. MVP команди у тріумфальному поході за золотом став голкіпер Aлен Гуамене. Він грав настільки добре, що конкуренти почали підозрювати, що тут замішана магія. У фіналі Кот-д’Івуару протистояла Гана на чолі з вбивчим Тоні Єбоа. Чорні Зірки так і не змогли пробити Алена. Однак власні ворота вони також зберегли сухими, тож сподівалися взяти своє у серії пенальті. Щоправда, ганці розуміли, що для того, щоб переграти Гуамене, їм потрібно буде трішки схитрувати.

Фанати Чорних Зірок під час турніру критикували голкіпера Слонів, що вся його сила у спортивній сумці, котру той завжди жбурляв у сітку воріт. Вболівальники підозрювали, що там лежить якийсь потужний амулет чи фетиш. Тому фанати Гани вирішили вирівняти шанси. Вони відправили одного хлопця на поле і дали йому завдання: “Ти мусиш вкрасти ту бісову торбу. Якщо тобі це вдасться, то ми стовідсотково візьмемо трофей”. Малий чудово впорався із завданням. Напередодні лотереї він вибіг на поле та поцупив торбу.

Фанати Чорних Зірок, побачивши тріумфальний забіг хлопця, почали аплодувати на честь свого героя. Однак, відкривши сумку, були дещо розчаровані. Там лежали лише воротарські рукавиці та рушник. Як показала серія, Гуамене виїжджав на тому турнірні не лише завдяки джуджу. Він парирував постріл Ентоні Баффу, а Айзек Асаре поцілив у стійку. Слони ж помилилися лише одного разу та взяли заслужений титул. І зробили це абсолютно чесно, що б там не говорили фанати Гани.

Хоча на самому Березі слонової кості також вірили, що зняти багаторічне прокляття рідній збірній допомогли шамани. Тодішній міністр спорту взяв на роботу групу магів, сподіваючись з їх допомогою виграти кубок. Коли ж команда тріумфувала, і шамани попросили премію за чудово виконане завдання, той прикинувся дурником. “Наша збірна просто була найсильнішою, а ви тут ні до чого. Дайте мені спокій”, – відповів чиновник магам. Це вкрай не сподобалося шаманам і ті прокляли Слонів.

Закляття миттєво почало діяти. Слони надовго забули про тріумфи, а в 2002 збірна Кот-д’Івуару посіла у груповому етапі КАН ганебне останнє місце. Справи були настільки кепськими, що довелося втрутитися самому міністру оборони Мусі Куассі. У тому ж 2002 році він звернувся до шаманів з села Акрадіо, просячи їх забути старе. Мусі розумів, що одних слів буде недостатньо, та запропонував чарівникам солідну суму: “Даю вам 2000 доларів і пляшку віскі, щоб село завдяки своїм мудрецям надалі допомагало нашій країні та зокрема міністру спорту”. І хоча наступний КАН Слони здобули аж в 2015 році, міністр недарма їв свій хліб. У 2006 році івуарійці дебютували на чемпіонаті світу. Мабуть, без мудреців з Aкрадіо тут не обійшлося.       

У “золотому” матчі КАН 1976 року схрестили шпаги Гвінея та Марокко. Це не був класичний фінал. У вирішальній фазі турніру грали чотири команди, якій й мали визначити найсильнішого. Фортуна вирішила потішити усіх інтригою та на десерт подала найсмачніше. Марокканці перед ключовим поєдинком здобули перемоги у двох матчах фінальної пульки, а гвінейці втратили лише одне очко. Тож у вирішальному поєдинку Атлаських левів влаштовувала нічия, а гвінейцям було потрібно кров з носа перемагати. На YouTube ви можете подивитися кращі моменти золотого матчу. На жаль, там немає ключового моменту того скандального поєдинку.

Однак ми знаємо про нього завдяки південноафриканському журналісту Томасу Kвенейте. Він стверджує, що в одному з епізодів на полі з’явився пес з трьома ногами. Футболісти та суддя намагалися зловити прибульця. Проте, попри відсутність однієї кінцівки, собака з легкістю тікав від переслідувачів. Зрештою приборкати непокірного змогли лише солдати. Цей собака сильно налякав гвінейців. Вони подумали, що на пса перетворилася відьма, котра хотіла перешкодити їм взяти титул.

Перелякані гвінейці втратили концентрацію та за чотири хвилини до фінального свистка пропустили. Після фінального свистка Слони Нації безсило повалилися на газон та почали кричати: “Це все чари. Марокканці вкрали в нас трофей завдяки чорній магії”. На доказ цієї теорії переможені наводили той факт, що триногий пес вибіг на газон, коли сонце зайшло над стадіоном в Аддіс-Абебі. Це був поганий знак, адже зло зазвичай приходить, коли світило йде на заслужений відпочинок.

Звичайно, що джуджу не завжди дає жаданий ефект. У цьому переконалася вже згадана збірна Кот-д’Івуару (тоді ще Берег Слонової Кості) в 1984 році. Фанати сподівалися від Слонів перемоги, адже вони були господарями КАН. Шамани не могли залишатися простими глядачами. Вони хотіли збільшити шанси своїх на тріумф.

Маги приїхали  в готель, в котрому мешкала збірна, і наповнили ванни якимись дивними мікстурами. Шамани стверджували, що скупавшись в них, гравці стануть непереможними. Однак не так сталося, як гадалося. Магічна купіль нічим не допомогла. Господарі не змогли навіть подолати групову стадію, поступившись Єгипту та Камеруну.

У середині 1990-х збірна Гани виграла чемпіонат світу U-17. Тому немає нічого дивного, що Авуду Іссака, одну з головних зірок тієї збірної, підписав Андерлехт. Однак в Бельгії хлопець провалився. Далі в нього повірив Осер. Проте і там Авуду спіймав облизня. Мюнхен 1860 вирішив дати останній шанс юнаку. Іссака виступав за дубль Левів, але вірив, що зрештою зможе пробитися в основу. 8 травня 1999 року він досягнув своєї мети. Авуду зіграв перші 20 хвилин у Бундеслізі. Згодом Авуду ще двічі протиратиме штани на лаві запасних у вищому німецькому дивізіоні. Проте Іссака не збирався опускати руки.

Ганець гадав, що на його шляху до успіху стоїть геніальний Томас Гесслер. Тому Авуду вирішив усунути ворога. Іссак почав молитися, щоб німець отримав серйозну травму та відкрив йому дорогу в основу. “Я заплатив одному шаману за вбивство корови під час кривавого ритуалу. Проте ця жертва виявилася марною. Гесслер продовжував чудово грати. Тепер я розумію, що тоді утнув дурницю. Зараз я б радив усім африканським гравцям ніколи не вдаватися до чорної магії, а натомість активніше працювати на тренуваннях. Талант дасть вам набагато більше, ніж джуджу”.

Меморі Мучерахова, один з кращих зімбабвійських футболістів 90-х, багато років носив капітанську пов’язку в найпопулярнішому клубі країни Дайнамоз. Він повісив бутси на цвях у 2001. Через кілька років Мучерахова видав автобіографію. Меморі згадував, що в Дайнамоз часто використовували джуджу, котре інколи мало набагато важливіше значення, аніж скілли виконавців. Віра в надприродне впливала і на тактику команди. “Перед кожним матчем ми консультувалися з цілителем. Я, як капітан, робив усе, що рекомендував сангома (місцева назва шаманів). Насправді я не знаю, чи нам це якось допомагало”, – пише Мучерахова.

Наскільки важливою була думка магів, чудово ілюструє такий факт. У 1990 році цілитель зауважив, що в кепській грі команди винен Пітер Ніам, наставник команди. Як наслідок, наступного дня боси клубу вказала тренеру на двері. Іншим разом шаман зробив надрізи на стопах гравців Дайнамоз, щоб замазати їм рани своєю чудодійним маззю. Одразу після ритуалу сангома змусив футболістів грати, попри біль, спричинений цими середньовічними процедурами. Меморі стверджував, що цілитель офіційно отримував зарплатню в клубі.

7 лютого 2000 року у Лагосі, найбільшому місті Нігерії, господарі боролися з Сенегалом за путівку до півфіналу КАН. Гості швидко відкрили рахунок в поєдинку. Тож Суперорли не злазили з воріт Сенегалу. Однак, незважаючи на десяток стовідсоткових нагод, м’яч вперто не йшов у ворота Левів Теранги. Видавалося, наче їх хтось зачарував. Саме так і подумав Кашимаво Лалоко, технічний директор збірної Нігерії. У другому таймі він вибіг на поле та витягнув якийсь талісман, запханий біля штанги воріт гостей. Лалоко вигнали на трибуни, але директор стверджував, що ніколи не шкодував про свій вчинок: “Якби я цього не зробив, то ми б програли”.

Коли Кашимово усунув фетиш, Джуліус Агахова зрештою змусив капітулювати Омара Діалло. В овертаймі екс-гравець Шахтаря відзначився ще раз і вивів Нігерію у півфінал. У березні 2021 Лалоко відійшов у кращий світ. Тоді у численних статтях, присвячених пам’яті спеціаліста, нігерійські ЗМІ набагато частіше згадували його феноменальний забіг на поле у 2000 році, аніж тренерські подвиги.

Перед початком КАН-2002 в Малі, Африканська конфедерація футболу (CAF) заборонила усім “радникам” команд допомагати збірним, що змагалися за трофей. Конфедерація наважилась на такий крок, оскільки не хотіла, щоб Чорний континент асоціювався з доісторичними віруваннями, яким не місце у ХХІ столітті. Після інформації, що шамани стали персонами нон грата на турнірі, BBC взяло інтерв’ю в захисника Баварії Самуеля Куффура: “Це пережиток минулого, який потрібно викорінити з сучасного футболу. Джуджу не допоможе гравцю стати суперзіркою. Цього можна досягнути лише завдяки важкій праці, тренуванням і дисципліні”.                 

Якщо ви думаєте, що КАН-2002 обійшовся без шаманських інцидентів, то сильно помиляєтеся. Перед півфіналом між господарями турніру та Камеруном вибухнув гучний скандал. На очах 50-ти тисячної публіки поліція заарештувала легендарного Томаса Н’Коно, який на тій першості працював асистентом тренера Неприборканих Левів.

Екс-голкіпера добряче відлупцювали, порвали йому костюм та закули в наручники. Поліція, звісно ж, пояснювала свої дії тим, що Н’Коно сам першим накинувся на копів. Але це не був найбільший гріх, в якому звинувачували Томаса. Воротарю шили те, що він намагався зурочити арену в Бамако, на якій мав відбутися півфінал. Поліцейські спіймали Томаса, коли той перестрибнув паркан, що відділяв трибуни від стадіону та “незаконно” ступив на газон.

Цей інцидент ледь не поставив хрест на дипломатичних стосунках між Малі та Камеруном. Лише вибачення президента Малі Альфа Конаре загасили конфлікт. А сам Томас так пояснював власні дії: “Я просто хотів перевірити стан газону. А малійці нікого не пускали на поле до стартового свистка. Тож мені довелося перестрибнути паркан”. Навіть без допомоги чорної магії гості не помітили господарів та здобули впевнену перемогу 3:0. Через кілька днів Неприборкані Леви у серії пенальті здобудуть свій черговий Кубок Африки.

Напередодні чемпіонату світу 2002, BBC продовжила розкручувати тему магії в африканському футболі, запустивши дискусію на своєму офіційному сайті. Один користувач з  Нігерії зазначив: “Будьмо реалістами. Якби чари відігравали важливу роль, то африканські команди неодноразово б тріумфували на мундіалях. Також шамани ніяк не впливають на психіку європейських чи американських суперників. Не варто розраховувати з допомогою магії зняти скальпи з Аргентини, Англії чи Швеції (саме цих суперників жереб підкинув Суперорлам на ЧС-2002).

Інший користувач з Кот-д’Івуару зайняв протилежну позицію: “Ви не повірите, але джуджу й досі існує в африканському футболі та відіграє одну з ключових ролей. Коли я ще навчався у школі, ми брали участь у престижному турнірі, який увінчував навчальний рік. Напередодні матчу зі старшокласниками наш вчитель пообіцяв влаштувати нам бенкет, якщо ми нокаутуємо “дідів”. Тому деякі з моїх партнерів пішли на прийом до шамана. Він щось змішав з водою та попрохав нас змочити цією мікстурою обличчя, руки і ноги. А після цього дав ще трошки її випити.

Цілитель також подарував нашому голкіперу “чарівний” ланцюжок і попросив його одягнути. На завершення шаман сказав: “Не торкайтеся до м’яча перед початком гри”. Його рекомендації допомогли і ми здолали старшокласників. Відтоді ми завжди консультувалися з шаманом аж до його смерті”. Цю думку підтримав й міністр спорту ПАР Нгконде Бальфур, котрий похвалив рішення місцевих футбольних чиновників взяти з собою на мундіаль 2002 кількох “цілителів”. “Якщо гравці бафана-бафана вважають, що шамани допоможуть їм виступити краще, то чому б і ні?”

Особливо помітний вплив чарівників на футбольні матчі в Уганді. Там поліція часто заарештовує людей, котрі намагаються підкласти якісь амулети у ворота чи на лаву запасних суперників. “Деякі команди насправді вірять у магію. Цього немає у бюджеті клубу, але кошти на шаманів виділяються на кожен конкретний матч. Коли я в молодості  виступав одну з наших команд, то перед грою до нас приходив чоловік, що розтирав коліна усім футболістам. Коли він зупинився переді мною, я спершу відмовився від його послуг. Однак інші гравці переконали мене змінити думку. Тоді я сміявся з цих забобонів. Але потім ми перемогли, і один з лідерів команди одразу після фінального свистка підійшов до мене та сказав: “Бачиш, це спрацювало”.

Мабуть, тут справа у психології, я християнин тому і не вірю у джуджу. Проте багато футболістів та представників команд продовжують покладатися на чарівників та чорну магію”, – розповів один з угандійських чиновників, який захотів залишитися інкогніто. Також він додав: “До речі, якби я був президентом футбольного клубу, то обов’язково знайшов би кошти на шамана, адже наявність такої таємної зброї суттєво збільшує віру команди у власні сили”.

Найбільш скандальними матчами, які показали, наскільки важливим є вплив магії на африканський футбол, стали протистояння між збірними Уганди та Руанди в кваліфікації до КАН у 2003 році. Журавлі дивилися на суперника зверху вниз. Їм гріли душу спогади про матч, який відбувся п’ятьма роками раніше. Тоді Уганда нокаутувала Руанду 5:0. У 2003 події на полі розгорталися не за сценарієм журавлів. У Кігалі господарі втримали нульову нічию, у першу чергу завдяки фантастичній грі голкіпера Мухаммеда Моссі. Такий перформанс воротаря породив чимало підозр серед гостей. Угандійці стверджували, що Моссі або користувався джуджу під час матчу, або намазав рукавиці чудодійним еліксиром, або ж закопав у воротах якийсь амулет.                

Однак у журавлів ще залишався домашній поєдинок, у якому вони сподівалися зламати закляття Моссі та вперше з 1978 кваліфікуватися на КАН. Однак угандійці знову стали жертвами своїх демонів. Моссі одразу почав грати на страхах господарів. Він показав угандійцям власні рукавиці та сказав: “Я сьогодні буду користуватися електричним джуджу. Воно настільки сильне, що залишається невидимим”. Вже через 15 хвилин гра перетворилася на криваве побоїще. Після кількох дивовижних сейвів Мухаммеда, угандійці повірили, що він насправді використовує джуджу. 60-ти тисячна армія фанатів на трибунах (при тому що стадіон був розрахований лише на 45 000) теж подумала, що тут не обійшлося без чорних сил. Один з гравців журавлів напав на голкіпера та спробував зняти з нього рукавиці. А інший почав руками копати газон за лінією воріт руандійців, сподіваючись знайти там амулет, котрий допомагав голкіперу залишатися сухим.

Угандійська лава запасних не залишилась осторонь від подій на полі. Запасний вискочив на газон та вдарив форварда руандійців Джиммі Гатете бутсом в голову. Кров фонтаном забила з рани гостя. Після цього до бійні підключилася вболівальники та місцева поліція. Але копи навіть не намагалися вгамувати пристрасті. Поліцейські почали лупцювати угандійців. Суддя попросив команди покинути поле. Тепер господарі розуміли, що їм світить технічна поразка.

Якимось дивом вони переконали гостей повернутися на поле. І тут Гатете здійснив свою солодку вендетту. Саме він забив м’яч, який позбавив 60-тисячний стадіон дару мови. Як зазначив руандійський радіокоментатор: “Після забитого гола я був єдиною людиною на трибунах, котра видавала хоча б якийсь звук”. Невдовзі фінальний свисток зафіксував сенсаційну вікторію гостей.

Руандійські журналісти одразу ж взялися за перо, та почали клясти негостинних господарів: “Нашим футболістам дісталося не лише від гравців та вболівальників суперників, а й від поліції. Замість того, щоб нас захистити, копи просто віддубасили наших гравців. Проте це лише додало нам сил”. Інша газета зазначила, що бійня розпочалася після того, коли двоє місцевих фанатів вискочили на поле, щоб перекопати газон, за лінією руандійських воріт у пошуках чарівного амулета. Деякі журналісти звинувачували у кривавому побоїщі поліцію. Так, один поліцейський начебто підпалив бікфордів шнур, коли забрав джуджу з воріт Моссі. Магічним предметом виявився мішечок з чорним порошком всередині.

Цікаво, що деякі угандійські футбольні чиновники закидали місцевій Федерації те, що вона була занадто жадібною, щоб винайняти шамана: “Коли знахар на лаві запасних, тоді гравці і тренер концентруються лише на футболі. І не переживають, що якісь потойбічні фактори можуть мати вирішальний вплив на результат. Якби нас захищав шаман, то він би нейтралізував Моссі і Уганда б не лише кваліфікувалася на КАН, а й поїхала б на чемпіонат світу до Німеччини”.  До речі, про мундіалі. У 2002 році сенегальці приписали свій неймовірний тріумф у матчі -відкриття ЧС над французами, не потужній грі власної збірної, а шаманам. Начебто саме місцеві цілителі стояли за травмою Зінедіна Зідана, яка завадила йому зіграти у матчі з Левами Теранги.

Вам може видатися, що з розвитком технологій вплив джуджу на футбол ставатиме все меншим. Однак це зовсім не так. Віра в джуджу на Чорному континенті не здає позиції. Просто тепер завдяки камерам ми можемо розгледіти всі подібні трюки, до яких вдаються гравці. У 2016 році в матчі чемпіонату Руанди між Мукурою та Район Спорт трапився колоритний випадок. Перед поєдинком режисер трансляції зафіксував, як голкіпер Мукури розклав перед штангами якісь предмети. Району це вкрай не сподобалося. Він швидко пропустив і ніяк не міг відновити статус-кво. Гравці Района двічі викидали амулети з воріт Мукури, й лише після цього змогли забити.

У січні 2017 камера спіймала на гарячому Андре Айю. Він перед матчем з Єгиптом розсипав по газону якийсь білий порошок. Через два місяці у протистоянні між Замбією та Сенегалом U-20 гравець Левів Теранги Ібрагім Ндіає витягнув якийсь предмет з гетр та жбурнув його у сітку воріт суперників. Замбійці не ловили ґав та миттєво відреагували. Один з футболістів Мідних куль витягнув фетиш з воріт та викинув за межі поля. Замбія тріумфувала 2:0. Можливо, якби фетиш залишився у сітці воріт, то Леви Теранги покинули б поле зі щитом.

Інколи джуджу використовують й для шантажу. Дружина одного з африканських гравців, що виступав в АПЛ, розповіла в 2015 році таблоїду The Sun, як їй зателефонував незнайомець. Він представився шаманом та пригрозив: “Якщо я прокляну твого чоловіка та забажаю, щоб він ніколи не зміг грати у футбол, то так і буде. Якщо ти хочеш, щоб чоловік і далі продовжував свою кар’єру, то надішли мені 1000 фунтів”. Я боялася, що наша сім’я залишиться біля розбитого корита, тому надіслала зазначену суму в Кот- д’Івуар. Це не була якась захмарна сума для нас. Батьки мені завжди наказували, що шаманів краще не дратувати”.

Харизматичний Тарібо Вест якось зізнався, що неодноразово вдавався до чорної магії. “Можливо, саме вона допомогла мені пробитися в основу Інтера”, – заявляв захисник. А вбивчий снайпер Еммануель Адебайор звинувачував свою матір у тому, що вона використовувала чорну магію проти нього. У 2019 році Пітер Одемвінгі, екс-футболіст збірної Нігерії, стверджував, що 70% африканських гравців вірять в джуджу і хоча б раз вдавалися до послуг шаманів. Тут форварда, мабуть, трішки занесло, але очевидно, що чорна магія й досі відіграє одну з ключових ролей в африканському футболі.