Рейнджерс: від банкрутства до фіналу Ліги Європи

Історія знає багато прикладів команд, котрі спочатку досягали нижчої крапки своєї історії, а потім відроджувалися з попелу. Ще в 2012 році Рейнджерс був відправлений до найнижчого — третього дивізіону країни, а вже у минулому році клуб став чемпіоном Шотландії та наразі готується до фіналу Ліги Європи, який відбудеться вже завтра, 18 травня. Як же так вийшло? 

Спочатку давайте згадаємо історію. З останнього — це стрімке повернення втрачених позицій Вільярреалом, який розпочинав сезон-2012/13 у Сегунді, а нещодавно встиг виграти Лігу Європи та дістатися півфіналу Ліги чемпіонів! Проте сьогодні поговоримо не про когось з топ-5 європейських ліг, а про один колектив з чемпіонату Шотландії, підкоривший серця нейтральних вболівальників у цьому євросезоні.

А що ж "рейнджери"? Команда з Глазго, заснована в 1872 році, є найбільш титулованим клубом країни разом із Селтіком. Ці двоє взагалі попереду усієї планети в Шотландії – 55 чемпіонств в Рейнджерс, 52 в "кельтів" (нещодавно отримали чергові золоті медалі). Про що можна казати, якщо окрім 107 загальних чемпіонських чашок вони 73 ділили між собою національний кубок, 47 разів Кубок Ліги і тд.

Прірва між грандами та третім місцем за кількістю перемог у чемпіонаті, котре займає Абердін, складає неймовірні 48 трофеїв!

Є в клубному музеї "синьо-білих" й єврокубок. У кампанії 1971/72 вони впевнено подолали шлях до завоювання Кубку володарів кубків, пройшовши Ренн (загальні 2:1), лісабонський Спортінг (6:6*, правило виїзного голу), Торіно (2:1), саму Баварію (3:1, 2:0 у матчі-відповіді на Айброксі) та московське Динамо (3:2, Віллі Джонстон оформив дубль, ще один м'яч записав на свій рахунок Колін Стейн).

Можна згадати багато цікавих сторінок у історії Рейнджерс, але цей матеріал дещо про інше.

Червень 2012 року вболівальники "джерс" згадують із жахом. Саме тоді сенс їхнього життя був відправлений до третього дивізіону – найнижчого у шотландській ієрархії. Як до цього дійшло? Давайте згадувати.

У 1988 році власником клубу став місцевий бізнесмен сер Девід Мюррей. Вже у 23 роки він заснував власну компанію Murray International Metals Limited, котра займалася дистрибуцією конструкційної сталі. Компанія демонстрували поступовий прогрес та ріст, але світова криза 2007-2008 років помітно вдарила по її амбіціям, почавши фіксувати вагомі збитки.

У 2000-ому була створена приватна інвестиційна компанія Murray Capital, що належить родині Мюрреїв, котра віддає перевагу вкладам у промисловий сектор, як-то машинобудівництво, виробництво, нафту та газ. Окрім того, вона займається нерухомістю та виноробством.

На початку 80-их Девід намагався купити скромний клуб Ер Юнайтед з його рідного містечка Ер, але зіткнувся з відмовою акціонерів команди. Зате йому вдалося витягнути щасливий квиток із Рейнджерс у 88-ому за 8 млн. фунтів.

Тоді колектив з Глазго вийшов на перший план у Шотландії під керівництвом культового наставника Грема Сунесса. На приклад у сезоні-1989/90 відрив "рейнджерів" від ворогів з Селтіка склав солідні для місцевої ліги 17 пунктів!

Мюррей не шкодував грошей на прогрес клубу та придбання нових гравців (той же Брайан Лаудруп чи Пол Гаскойн виглядали справжнім космосом для шотландських реалій, пам'ятаємо й про Олексія Михайличенка!), а команда відплачувала йому взаємністю.

У період з 1988 по 1997 роки Рейнджерс виграв 9 чемпіонатів з 10 можливих, тричі оформлював "золотий дуплет", п'ять разів перемагав у Кубку Ліги!

У новому столітті справи йшли теж вельми чудово. П'ять чемпіонств з 2003 по 2011 роки є непоганим результатом.

Тим катастрофічніше виглядало банкрутство 2012 року. Уявіть собі, восени 2011-го "джерс" грали унічию із Валенсією та Манчестер Юнайтед у групі Ліги чемпіонів, а рік потому звикали до виступів у торфі нижчої ліги.

У власній бізнес-імперії Мюррей не звертав особливої уваги на борги компанії, вважаючи їх необхідним паливом для подальшого розвитку, тож він проектував цю "стратегію" й на Рейнджерс. Щоправда, у футбольній сфері це працює дещо інакше.

У 2003 році чистий борг "рейнджерів" досяг неймовірні як для команди подібного калібру 82 млн. фунтів стерлінгів, щороку борги лише збільшувалися. Девід не шкодував інвестицій, у тому числі на трансфери, а з початком нового століття направив "джерс" шляхом іншої стратегії. Клуб, намагаючись уникнути податків, почав виплачувати футболістам зарплатню через схему EBT (доходи до виплати податків).

Це мало катастрофічні наслідки. Справою зацікавилися представники HMRC, тобто Управління з податкових та митних зборів Великобританії, котрі почали переслідувати Рейнджерс та їх власника. Врешті решт, Мюррей вирішив якомога скоріше позбавитися проблемного активу й продав його бізнесмену Крейгу Уайту за символічний один фунт.

Стабілізувати ситуацію Уайту не вдалося. При ньому загальний борг "синьо-білих" перевалив за неймовірні 100 млн. фунтів, а домовитися з кредиторами йому не вдалось, тож у 2012 році було прийнято рішення про деградацію клубу до третього дивізіону.

Після Крейга Уайту команду підхопив консорціум Чарльза Гріна, проте місцеві фанати дуже його не люблять, до слова, так само, як і попередників. Фактично на базі Рейнджерс був створений новий клуб, щоправда вболівальники "джерс" ненавидять, коли хтось починає казати про "новий Рейнджерс". Історію попереднього колективу ніхто ж не відміняв.

Навіть у нижчих лігах колектив з Глазго збирав на легендарному Айброксі понад 40 000 шанувальників, що є просто космічним показником для не елітних дивізіонів. Наприклад, у першому ж матчі після вильоту проти Іст Стірлінгшир на трибунах було 49 118 глядачів, що є світовим рекордом для поєдинку у "трясовині". В певний момент ця цифра помітно впала через війну фанів та керівництва, але результати "рейнджерів" стрімко йшли вгору.

Третій дивізіон "джерс" впевнено виграли із перевагою у 24 пункти від конкурентів, далі пройшли увесь сезон без поразок у другій лізі, здобувши там 33 перемоги та тричі зігравши внічию. Набрали неймовірні 102 залікових бали та відірвалися від переслідувачів на 39 очок!

Для тріумфального повернення до еліти лишився лише один крок. Вийти туди з першого разу не вийшло. Команда погано почала сезон-2014/15, що призвело до звільнення тренера Аллі Макойста, котрий не кинув команду навіть після пониження у класі за два роки до того. Тоді ж 10% акцій клубу викупив одіозний Майк Ешлі, так-так, той самий, що довгий час знущався над фанатами Ньюкасла, що додатково погіршило стосунки між вболівальниками та керівництвом.

За нового коуча Стюарта Макколлі, екс-гравця клубу, "джерс" дісталися стиків за право виходу до Прем'єршипу, однак згоріли скромному Мотервеллу 1:6 у чвертьфіналі.

Проте друга спроба вийшла успішною. 11 перемог на старті нової кампанії та впевнена гра на дистанції дозволила Рейнджерс за чотири тура до фінішу повернутися до елітного дивізіону.

Одразу нав'язати конкуренцію Селтіку не вдалося – лише третє місце не тільки за спиною "кельтів" (з відставанням у 39 пунктів!), а й Абердіна (-9 очків). Наступного сезону (влітку 2017 року, до речі, із фінського ХІК-а прийшов один із лідерів нинішнього складу колумбієць Альфредо Морелос!) справи трохи покращилися – віце-чемпіонство із однаковою кількістю залікових балів із Абердіном, 13 очків відставання від Селтіка. Проте у "чемпіонській групі" екс-клуб сера Алекса Фергюсона потіснив "джерс" на третю сходинку.

У кампаніях 2018/19 та 2019/20 Рейнджерс брав "срібло", а у минулому році нарешті оформив довгоочікуваний чемпіонський титул – перший за десять років! Коло замкнулося.

Повісити на шиї золоті медалі вдалося під керівництвом легендарного Стівена Джеррарда, котрий очолив клуб влітку 2018 року. Та ще й у якому фантастичному стилі вони досягли цього тріумфу. Жодної поразки у регулярному сезоні та "чемпіонській групі" (32 перемоги та шість нічиїх!), 25 балів відриву від Селтіка та +3=1 із заклятим суперником по Олд Фірм Дербі з загальним рахунком 8:2, до того ж 4:1 вже у другій частині чемпіонату! Справжня казка!

Звісно, що подібні результати дозволили Стіві Джі піти на підвищення до АПЛ у Астон Віллу, але принципово гірше виступи Рейнджерс не стали. Ставка на Джованні ван Бронхорста спрацювала. Так, виступи у Прем'єршипі трохи погіршилися, але відставання від Селтіка лише у чотири пункти у контексті довгого та напруженого сезону у єврокубках – це дуже й дуже непогано. Якби вдалося перемогти принципового суперника у першотравневому матчі, то хто знає як би усе повернулося. До речі, виступи у Європі.

У 2011 році "джерс" зайняли третє місце у групі Ліги чемпіонів із Манчестер Юнайтед, Валенсією та Бурсаспором, а далі пройшли лісабонський Спортінг (3:3*, за правилом виїзного голу) та вилетіли від ПСВ у Лізі Європи.

Після цього були поразки від Мальме та Марібора у кваліфікації ЛЧ та ЛЄ наступного сезону, а після банкрутства шотландському гранду вдалося відчути запах європейських баталій аж у 2017 році. Хоча те протистояння із представником Люксембургу Прогресом з Нідеркорну (за який тоді виступили брати Тілі, Себастьен та Олів'є, один з яких арендований полтавською Ворсклою, а другий нещодавно забивав переможний м'яч мадридському Реалу на Сантьяго Барнабеу у ЛЧ) вболівальникам точно хотілося би забути. Після мінімальної перемоги у першій зустрічі завдяки голу Кенні Міллера "синьо-білі" поступилися супернику із рахунком 0:2 у матчі-відповіді та залишили турнір вже у першому (!) кваліфікаційному раунді другого єврокубка.

Місцеві ЗМІ після того вильоту назвали цю поразку одним з найгірших днів в історії шотландського футболу.

Варто відмітити, що два роки потому Рейнджерс зумів помститися "джмелям", переконливо вибивши їх у другому кваліфаї Ліги Європи – 2:0, 0:0.

У сезоні-2018/19 "рейнджери" повернулися до групового етапу єврокубків (3-є місце у квартеті ЛЄ в компанії віденського Рапіда, московського Спартака та Вільярреала), а два наступних сезони незмінно виходили до 1/8 фіналу молодшої сестри Ліги чемпіонів.

У 2020-ому їх ходу зупинив Баєр з Леверкузена, рік потому празька Славія.

І ось ми підійшли до кульмінаційного моменту нашої розповіді. Після пониження у класі та численних проблем клуб нарешті відродився з попелу, наче легендарний Фенікс с казок та легенд. Про чемпіонство минулого року ми вже сказали кілька слів вище, а у цьому сезоні Рейнджерс створив чи не головну сенсацію євросезону.

Команда з Глазго поступилася Мальме у кваліфікації чемпіонської ліги, проте докрокувала до фіналу Ліги Європи! Хто б міг уявити, що після другого місця у групі з Ліоном, Спартою (Прага) та Брондбю, де шотландцям вдалося здобути лише дві перемоги, вони сенсаційно пройдуть дортмундську Боруссію (знищивши її на Вестфаленштадіоні із рахунком 4:2 у першій грі!), Црвену Звезду, Брагу та навіть РБ Лейпциг Доменіко Тедеско.

З характером у цього міцного горішка ван Бронхорста усе точно у порядку! Варто згадати хоча б протистояння з Брагою та РБ, де після справедливих поразок 0:1 (могли отримувати більше і там, і там) "джерс" дотискали суперників із однаковим рахунком 3:1 на Айброксі.

Тепер фактор легендарної арени відсутній. Грати доведеться на Рамон Санчес Пісхуан у Севільї. Суперник доволі серйозний – Айнтрахт з Франкфурта. Проте навіть в разі поразки цих хлопців вже можна назвати без перебільшення героями.

У 2008 році Рейнджерс програв пітерському Зеніту у фіналу КУЄФА (0:2), 14 років потому він знову зіграє у фіналі, проте вже Ліги Європи. Відчуваєте бінарність цієї ситуації? Той самий турнір, що встиг змінити назву та формат, інший, але фактично той самий клуб, котрий встиг пережити деградацію до нижчих ліг та тріумфально повернути собі втрачені позиції. Цікаво, чи буде в цієї казки щасливий кінець?