Дудек, Шкртел, Ауреліо: що я ніколи не забуду в Ліверпулі

У вересні минулого року на Енфілді відбувся матч між легендами Ліверпуля і легендами Манчестер Юнайтед. Зустріч закінчилась перемогою "червоних" з рахунком 2:1. За мерсисайдців відзначились Марк Гонсалес та Флоран Сінама-Понголь, за МЮ — Дімітар Бербатов.

Перед початком гри кореспонденти The Athletic поспілкувалися з легендарними виконавцями Ліверпуля Фабіо Ауреліо, Гонсалесом, Мартіном Шкртелом і Єжи Дудеком, щоб дізнатися їхні найяскравіші спогади пвд час перебування на Енфілді.

Фабіо Ауреліо, 2006-2012

Досвід Енфілду незабутній!

"Коли ви вперше спуститесь сходами та виходите на поле, ви почуєте, як натовп співає "You’ll Never Walk Alone". Це незабутня мить. Коли я зараз дивлюся це по телевізору, то бачу, як гравці відчувають це. Зізнатися, це змушує мене згадати часи, коли я переживав ці миті. Я сумую за ними.

У мене було кілька періодів, які супроводжувались травмами. Але я завжди відчував підтримку не лише в клубі, але й особливо в місті. Ця підтримка завжди була важливою. Це надихнуло мене продовжувати битися і бути на висоті, щоб мати змогу добре виступати. У ті важкі моменти ти часто бачиш, подобаєшся ти людям чи ні, і я завжди відчував справжню підтримку всіх.

Ауреліо забиває у ворота Манчестер Юнайтед на Олд Траффорд (Фото: Getty Images)

Є кілька місць в Ліверпуля, які я залюбки відвідую. Неподалік від місця, де я жив, є ресторан Spire, власником якого є мій друг, і кожного разу, коли я тут, я намагаюся зайти туди. Тут також є церква, до якої ми ходили, і якою керував Білл Байгроувз, який, я думаю, досі є клубним капеланом у Ліверпулі. Кожного разу, коли я тут у неділю, я йду до тієї самої церкви біля Аллертон-роуд", — додав Ауреліо.

Марк Гонсалес, 2006-2007

"Грати тут, безперечно, було… вдачею. Я не знаю, як ще це пояснити! Це найбільший клуб у світі, і мені пощастило, що я єдиний гравець Чилі в історії, який грав за Ліверпуль.

Відколи, як я пішов, я був у Ліверпулі тричі й дізнався про місто краще, ніж коли грав. Я тоді мало гуляв, тому не знав міста. Я не відвідав, наприклад, музей Бітлз, два собори чи центр міста. Тепер я познайомився з ним зовсім недавно зі своєю сім'єю.

Я люблю це місто і особливо Альберт-Док, де я жив, коли був тут. Кожне місце, де я буваю, повертає мене назад. Таке відчуття, ніби це було вчора... І мені подобаються люди. Вони дуже добрі.

Марк Гонсалес був підписаний під час ери Рафи Бенітеса (Фото: Getty Images)

Навіть отримати шанс грати тут, щоб бути частиною цієї команди в матчі легенд, відразу пригадуєш поєдинки Прем'єр-ліги. Оточення, вболівальники – усі створюють таке відчуття. Я щасливий. Кожну мить тут я ніколи не забуду. Це те, що залишиться зі мною назавжди", — зізнався Гонсалес.

Мартін Шкртел, 2008-2016

Місто. Вболівальники. Клуб. Мелвуд.

"Кожен день, коли я грав за Ліверпуль, я намагався насолоджуватися цим. Це була велика честь, і я знав, що Ліверпуль завжди буде в моєму серці. Мій син народився тут, що робить це ще більш незабутнім.

Відтоді, як я поїхав у 2016 році, це моя перша нагода повернутися. Коли я побачив деякі місця, це навіяло багато спогадів. Я та моя родина тут ненадовго, але в майбутньому ми матимемо більше часу. В майбутньому я залишуся тут на більш тривалий період.

Шкртел святкує гол у ворота Манчестер Сіті (Фото: Getty Images)

Коли ми поїхали, моєму синові було лише чотири роки. Зараз йому 10, і добре, що він приходить на гру. Так він зможе краще зрозуміти, що таке Ліверпуль. Він маленький скаузер", — додав Шкртел.

Єжи Дудек, 2001-2007

Я провів тут понад п'ять років і тут народилися дві мої доньки, тож повернутися сюди справді особливо.

"Коли ти в клубі, іноді не можеш цього оцінити. А потім, коли йдеш, починаєш думати: "Вау, я був щасливий представляти цей клуб". Щоразу, коли я приїжджаю сюди, я почуваюся абсолютно неймовірно.

Енфілд і атмосфера тут зачаровує. Таких стадіонів у світі не знайдеш. Коли ти на полі, то ніколи не забуваєш, які це відчуття. Було дуже важко грати перед "Копом". Шанувальники дуже вимогливі, але вони підтримують вас, коли це потрібно.

Дудек відбиває удар від Андрія Шевченка у фіналі Ліги чемпіонів у 2005 році (Фото: Getty Images)

Підтримка вболівальників Ліверпуля неймовірна. Звичайно, я ніколи не забуду їхню підтримку під час перерви в Стамбулі у фіналі Ліги чемпіонів у 2005 році. Ми програвали Мілану з рахунком 0:3. Ми повернулися на поле, а вони співали...

Цей спів надихнув нас на подвиг. Чарівний камбек тієї ночі почався завдяки їм – вони надихнули нас на боротьбу", — запевнив Дудек.