Чергове протистояння Гвардіоли й Тухеля, непередбачуваний Мілан проти Наполі без лідера та інші інтриги 1/4 фіналу Ліги чемпіонів
Матчі збірних підійшли до свого завершення. Нарешті повернувся й клубний футбол. Спершу чемпіонати, потім і довгоочікувані єврокубки. Жеребкування 1/4 фіналу головного турніру, чемпіонської ліги, подарувало нам вельми цікаву та інтригуючу сітки. Про неї сьогодні і піде мова. Цікавих поєдинків глядачам не займати.
Бенфіка – Інтер
Почнемо з найменш статусної пари, як її назвали багато вболівальників, та єдиний двобій команд, які не є діючими володарями золотих медалей у рідному чемпіонаті. Не дивлячись на нинішнє положення даних клубів у футбольній ієрархії варто зазначити, що це колективи з величною історією.
На хвилиночку, на двох вони мають в активі 5 кубків чемпіонів. Більше, ніж Манчестер Сіті, Наполі й Челсі разом узяті, трохи бракує до показників Мілана та Баварії.
В 1961 році лісабонці переграли Барселону з рахунком 3:2, а рік потом опинилися сильніші за потужний тоді, та й зараз також, Реал, який вигравав новостворений турнір п'ять разів поспіль. Ейсебіо відповів дублем на хет-трик Ференца Пушкаша, а загалом у тому матчі було забито багато голів (5:3). Далі трапилося знамените "прокляття Бели Гутманна", яке переслідує португальський клуб півстоліття. Варто зазначити, що з 2011 року Бенфіка декілька разів встигла засвітитися у чвертьфіналі. У 2012 році поступились Челсі, чотири роки потому достойно програли Баварії, у попередньому сезоні шансів проти Ліверпуля було малувато.
Два тріумфи Інтера сталися якраз після досягнень португальського гранда. У 1964 та 1965 роках міланці легендарного Еленіо Еррери спершу перемогли той же Реал (3:1, дубль Сандро Маццоли), а потім мінімально обіграли саме Бенфіку за рахунок єдиного голу чемпіона світу у складі Бразилії Жаїра да Кости.
Та зустріч лишається єдиною у рамах головного євротурніру між суперниками. Вдруге вони зустрілися у 1/8 фіналу Кубка УЄФА. Тоді після 0:0 у Лісабоні Інтер у яскравому стилі переміг 4:3 завдяки дублю Обафемі Мартінса, голам Альваро Рекоби та Крістіана Вьєрі.
"Нерадзуррі" не досягали стадії чвертьфіналу з сезону-2010/11, коли несподівано програли міцному Шальке на чолі із легендарним Раулем.
Загалом Інтер програв чотири протистояння у 1/4 фіналу з шести саме у Лізі чемпіонів, проте Бенфіка все ж має більше – 10.
В італійського гранда хороші стосунки із португальськими колективами. В сезоні-2004/05 в єврокубках сталася перемога над Порту в 1/16 фіналу Кубку УЄФА (загальні 4:2), постраждали "дракони" й цього сезону на попередній стадії, коли лише каркас воріт та везіння дозволили віце-чемпіону італійської першості пройти далі. Окрім того, були також зустрічі на груповому етапі різних турнірів, проте брати їх до уваги у цьому контексті не будемо. Звісно, статистика говорить на користь міланців.
Проте Бенфіка дуже нестримна під керівництвом Рогера Шмідта, має тільки дві поразки у сезоні й двічі у матчах з Брагою, а загалом навіть у групі виглядала зріло, отже нинішній доволі проблемний Інтер їй однозначно можна проходити. Якщо брати зустрічі з італійцями, то виділимо поразку від Парми у півфіналі КУЄФА 1994 року, проходи Ювентуса на тій же стадії у другому єврокубку та головному. Згадайте хоча б 2014 рік та загальні 2:1 на користь лісабонського клубу. Тоді команда Жезуша не пустила туринців у домашній фінал Ліги Європи.
Однозначно мотивованим на цей двобій буде Жоау Маріу, який раніше не заграв на Джузеппа Меацца, а цього сезону зробив 17+6 в одному лише чемпіонаті.
Манчестер Сіті – Баварія
Головна цукерочка ледь не усього нинішнього розіграшу турніру. Багато років ми чекали на зустріч Сіті та Баварії, саме Гвардіоли проти Мюнхена, а не лише загалом, тому що його симпатичний колектив остаточно увійшов до когорти найкращих клубів світу і за складом, і за якістю гри. І ось нарешті це сталося. Втім, події в Баварії можуть суттєво вплинути на диспозицію сил тут і зараз.
Команда звільнила Юліана Нагельсманна та призначила Томаса Тухеля головним тренером. Як буде виглядати гра під керівництвом нового коуча – час покаже. Можливо, це призначення буде вирішальним у контексті цього протистояння. Давайте згадаємо про що саме йдеться. Тухель є адептом ідей та філософії каталонського наставника, він перебував у захваті від Барселони пікових часів, а окрім того дуже поважає Хосепа Гвардіолу, про що неодноразово говорив у численних інтерв'ю та конференціях.
Перша зустріч двох талановитих коучів сталася у сезоні-2013/14, коли його візаві тільки но очолив Баварію. Майнц, звісно, мав небагато шансів щось протиставити супернику, двічі поступившись йому у Бундеслізі з катастрофічним загальним рахунком. Програв 1:5 німець й після відходу до Дортмунда, проте за два сезони в Боруссії встиг двічі зіграти внічию та двічі переграти мюнхенців.
Наступний раунд мав місце у 2021 році, коли Тухель очолив Челсі й переграв Сіті в усіх матчах того сезону в усіх можливих турнірах, у тому числі на стадії 1/2 фіналу Кубка Англії та головне у фіналі Ліги чемпіонів. Хосеп взяв реванш у чемпіонаті Англії наступного сезону (двічі 1:0), проте головний матч і титул вислизнули з рук не в крайню чергу з подачі самого Гвардіоли.
З Баварією поєдинок відбувся вже за часів ПСЖ. Париж мінімально поступився у фінальному матчі Ліги чемпіонів 2020 року, а Тухеля критикували за декілька тактичних рішень. Тобто, свої рахунки один з одним та командами є в обох тренерів.
Беручи до уваги статистику зустрічей варто додати, що "містяни" лише на початку минулого десятиліття дебютували у турнірі, тому спроб побачитися з Мюнхеном було не так й багато.
У 2011 році майбутній переможець чемпіонату Англії потрапив у квартет з баварцями, Наполі та Вільярреалом. Кастельйонці опинилися зайвими на тому святі і основні розбірки були поміж інших колективів. Баварію було не спинити у групі, вона виграла 4 матчі з 6 та зіграла внічию у Неаполі, а єдина поразка сталася проти Сіті. У першому матчі німці тріумфували завдяки дублю Маріо Гомеса, а в ключовий для суперника момент дозволили трохи розслабитися та поступилися з аналогічним рахунком на виїзді, коли Яя Туре та Давід Сілва офіційно відправили свій клуб до Ліги Європи. На той момент шансів вийти у стадію 1/8 фіналу головного за значимістю єврокубка вже не було ніяких.
Пройшло небагато часу і їхні шляхи знову перетнулися у групі. Манчестер нарешті оформив історичне потрапляння до плей-оф, бо конкуренти в обличчі ЦСКА та Вікторії практично нічого не зуміли протидіяти зірковому супернику і питання полягало лише в кількості забитих голів й набраних очок. В підсумку Баварія та Сіті обмінялися виїзними перемогами й разом пройшли далі. На поразку 1:3 на Етіхаді (Альваро Негредо зумів лише скоротити відставання за розгромного рахунку) та гостьові 0:2 по ходу симпатичний колектив Мануеля Пеллегріні зробив камбек завдяки голам Сілви, Коларова та Джеймса Мілнера. Проте одного голу забракло для першого місця.
Що цікаво, в складах обох команд з того протистояння лишився лише один автор забитого голу – Мюллер. Та й загалом окрім цього.
Проходить ще один календарний рік, і знову чергова зустріч у групі. Знову розчарування. На фініші матчу в гостях Жерому Боатенгу вдався непоганий за траєкторією удар, що приніс мінімальну перемогу, а в другому матчі хет-трик Серхіо Агуеро фактично подарував погано розпочавшим груповий етап футболістам вихід далі у заочному та персональному в шостому турі протистоянню з Ромою. До зустрічі з "ротен" в чемпіона Англії було лише одне очко.
Баварія часто зустрічалася із представниками Туманного Альбіону у Європі, тому виділимо лише це століття. Чотири рази перегравала Арсенал (були й дуже переконливі тріумфи), двічі проходила Челсі, двічі також програючи лондонському колективу, у тому числі в домашньому фіналі головного єврокубка, долала супротив Манчестер Юнайтед, лише Ліверпулю вдалося спинити Баварію окрім Челсі, коли виїзної перемоги 3:1 після 0:0 на Енфілді більш ніж вистачило для проходу.
Сіті ж саме у плей-оф вигравав Шальке, обидві Боруссії та Лейпциг. Гадаємо, погроми гельзенкірхенців та саксонців ви чудово маєте пам'ятати.
Манчестер не програє на протязі 24 домашніх матчів поспіль у єврокубках, а Мюнхен виступає у рекордному чвертьфіналі.
З паралелей – Жоау Канселу точно буде дуже мотивованим на фоні конфлікту з Гвардіолою, Голанд зустрінеться із старими знайомими по Бундеслізі.
Реал – Челсі
Реал й Челсі поступово створюють нове класичне протистояння у головному єврокубку. Це лише третя зустріч цих команд у Лізі чемпіонів, проте різноманітних подій накопичилося вдосталь. Важко усвідомити, що до півфінального двобою у 2021 році вони пересікалися лише у рамах Суперкубку УЄФА, Кубку володарів кубків та деяких товариських зустрічах. До речі, той самий суперкубковий трофей було розіграно на користь лондонського клубу, який в 1998 році переміг завдяки єдиному голу Густава Поєта.
Проте саме за хлібних часів Абрамовіча у офіційних матчах до того моменту не було жодного побачення. Хоча обидва клуби регулярно грали у плей-оф Ліги чемпіонів. Перше рандеву, як ми вже згадали, відбулося два роки тому і тоді Челсі знову здолав суперника, зігравши 1:1 у Мадриді й вигравши з рахунком 2:0 у Лондоні.
Вагу цього тріумфу важко переоцінити, бо завдяки ньому вдалося вийти у переможний фінал. Аналогічна ситуація, проте на користь суперника, сталася вже минулого сезону.
Реал впевнено крокував сіткою турніру, здобуваючи кожної стадії численні вольові перемоги, в першому поєдинку на Стемфорд Брідж здолавши господарів 3:1 з хет-триком блискучого Бензема. Здавалося, що колектив Томаса Тухеля нічого не зуміє протиставити опоненту у цьому протистоянні, втім вони зуміли створити невеличке диво, забивши тричі на виїзді завдяки голам Маунта, Рюдігера та Вернера, а гол Алонсо відмінили через мінімальний офсайд. Жодного з цих гравців окрім Маунта вже немає у клубі, а Антоніо Рюдігер з цього сезону грає по інший бік.
Мадрид не стушувався й виконав те, що вміє найкраще всіх у світі – створив камбек у відповідь. Розкішна "трівела" Луки Модріча, удар Родріго – додатковий час. Там майбутній володар золотого м'яча Карім реалізував пенальті і емоційно подарував іспанцям путівку до наступної стадії, які в підсумку візьмуть трофей.
Які розклади сил перед нинішньою зустріччю? Неоднозначні. Звісно, Реал в статусі діючого чемпіона Іспанії та володаря Кубку чемпіонів буде очевидним фаворитом цієї пари, втім форма мадридців у другій частині сезону викликає питання. Є окремі блискучі матчі, проте нерідко трапляються конфузи, як з Вільярреалом в крайньому турі чемпіонату.
Хоча проблеми Челсі все ж набагато серйозніші. Купа новачків, звільнення тренера, призначення нового, криза у рідній першості, словом, повний набір сумнівних звитяг. Поразка Вулвергемптону також не додає оптимізму. Френк Лемпард, схоже, потрапив у дуже складну ситуацію, навіть гірше за його перший прихід у клуб, коли над ним висів трансферний бан.
Класу англійцям може вистачити для проходу у наступний раунд змагання, але враховуючи проблеми і зміну тренера може вийти дуель в одні ворота, і з Гремом Поттером, чесно кажучи, перспективи конкретно у цьому контексті виглядали би дещо краще.
Які ще аргументи на користь команд? Реал в 38 раз зіграє у чвертьфіналі головного клубного турніру, 31 попередній випадок завершився на його користь. Якщо Мадрид долає цю стадію турніру, то дуже часто стає володарем трофею. Пропорція не на користь команди цього століття, були вильоти в різні роки проти Баварії (двічі), Ювентуса (двічі), Барселони, Боруссії Дортмунд і Челсі. Проте все одно статистика доволі непогана і мало хто з Європи може похизуватися подібними досягненнями.
Карім Бензема блискуче грає проти англійських команд у єврокубках – 19 голів. Загалом Реал тримає власний рекорд за перемогами над представниками Туманного Альбіону – 22 перемоги та більше половини з них у плей-оф. Хоча, попередні вильоти з головного єврокубка трапилися саме від англійців. Постаралися Челсі і Манчестер Сіті.
Лондонці зіграли 14 двоматчевих протистоянь у плей-оф єврокубків, шість разів проходили далі і вісім поступалися.
З початку минулого десятиліття є декілька важливих перемог у Лізі чемпіонів. У 2012 році стався яскравий перформанс у меншості на Камп Ноу проти Барселони, коли Фернандо Торрес влаштував знаменитий забіг до чужих воріт на фінальному відрізку матчу, дев'ять років потому були пройдені Атлетіко та Реал.
Ті ж мадридські колективи вибивали опонента у півфіналі 2014 року (1:3 вдома після 0:0 на Кальдероні, коли Дієго Коста остаточно продав себе у Челсі) й чвертьфіналі минулої кампанії. Відповіла й Барселона, яка після важкої нічиєї 1:1 у столиці Англії впевнено розгромила суперника вдома.
Баланс зустрічей Френка Лемпарда та Карло Анчелотті на користь англійської легенди, яка обіграла італійського фахівця 4:0, програвши в іншому матчі 0:1. Тільки не забуваймо, що Татко Карло тоді керував Евертоном.
На десерт варто згадати те, що склади обох команд не обділені колишніми гравцями один одного. Про Рюдігера ми вже згадали вище, Еден Азар також колись був футболістом і демонстрував солідний рівень, найкращий у своїй кар'єрі, саме на Стемфорд Брідж. Тібо Куртуа також брав золоті медалі англійської першості в складі Челсі. А ось Матео Ковачіч колись тріумфував у Лізі чемпіонів саме з Реалом, а зараз декілька сезонів грає у складі лондонців.
Мілан – Наполі
Протистояння, в якому, як здавалося, є очевидний фаворит і це був точно не діючий чемпіон Італії. Хто б міг подумати, що "россонері" дещо сенсаційно здолають майбутнього володаря золотих медалей 4:0 у Неаполі на початку цього місяця!
Принципово розклад сил тут не змінюється, Наполі все рівно буде фаворитом. Та нинішній Мілан здатен створювати несподівані результати.
Статистика зустрічей говорить на користь ломбардців. 68 перемог проти 51 у практично двох сотнях поєдинків. Що цікаво, це буде перша зустріч команд саме у рамах єврокубків.
Давно в плей-оф Ліги чемпіонів в нас не було мононаціонального двобою за участі представників Апеннін. В попередніх випадках завжди фігурував Мілан. В сезоні-2002/03 зірковий колектив Карло Анчелотті за правилом виїзного голу зумів пройти Інтер у півфіналі, а у фіналі в типовому для Серії А тих років з присмаком Катеначчо стилі обіграв Ювентус в серії післяматчевих пенальті, коли Андрій Шевченко приніс ломбардцям омріяний трофей.
Два роки потому знову постраждали "нерадзуррі", цього разу дві сухих перемоги і вихід до півфіналу.
Можливе відродження італійського чемпіонату саме на європейській арені мусило подарувати подарунок фанатам Кальчо.
Мілан виграв 11 з 14 чвертьфіналів Кубку Європейських / Ліги чемпіонів, а також 4 з 9 попередніх ігор проти представників своєї країни, але й програв лише одну. У Суперкубку УЄФА 1994 року поступилися Пармі.
Наполі став 54-м колективом, який доходив до чвертьфіналу головного клубного турніру. Не забуваємо, що лише у сезоні-2011/12 він дебютував саме у Лізі чемпіонів. До того здобутків також не було. Дві участі та швидкі вильоти.
Неаполь лише одного разу зустрічався із представником власної країни у єврокубках. В переможному розіграші Кубку УЄФА 1989 року вони поступилися принциповим суперникам з Ювентуса (0:2), проте зуміли вирвати перемогу вдома завдяки Дієго Марадоні, Андреа Карнавале та Алессандро Реніки, вийшовши до стадії півфіналу змагання.
Якщо брати статистику зустрічей команд Стефано Піолі та Лучано Спалетті з сезону-2016/17, то ми отримаємо такі цифри на користь нинішнього тренера Наполі – +4=2-2. Була також формально ще одна перемога у матчі першого кола нинішнього сезону, проте там командою керував помічник італійського фахівця Марко Доменікіні, котрий підміняв захворівшого тренера.
Загалом Наполі більше перемагає суперника на протязі десятиліття, проте варто й не забувати те, що Мілан лише вибрався з кризи й почав повертати лідируючі позиції у Італії.