Челсі та Ноттінгем Форест: майже 700 мільйонів на трансфери. Підсумки божевільних витрат

Ноттінгем Форест має всі шанси влаштувати шоу на Стемфорд Брідж у цю суботу. "Лісники" прагнуть перемогти Челсі. Три очки наблизить їх до виживання в Прем’єр-лізі.

Співвласники Челсі Тодд Боелі та Бехдад Егбалі були регулярними відвідувачами домашніх ігор цього сезону, тоді як власник Форест Евангелос Марінакіс часто спостерігає за своєю англійською командою особисто, коли вона грає в Лондоні. Якщо вони перетнуться на цьому матчі, можна посперечатися, що розмова швидко перейде до трансферних витрат.

Протягом останнього року у Челсі говорили про те, що нові власники клубу принципово дисципліновані й дуже агресивні інвестори, чиї зобов’язання в розмірі понад 500 мільйонів фунтів стерлінгів (625,9 мільйона доларів) на трансферні комісії в перший рік їхнього керівництва були підкріплені справжньою стратегією, незалежно від зовнішнього сприйняття.

Марінакіс також наполягав в інтерв’ю The Telegraph у грудні, що він "не купував гравців просто для того, щоб витрачати гроші". До того моменту Форест залучив приголомшливі 22 нових гравців, витративши за літо близько 150 мільйонів фунтів стерлінгів. Далі він зазначив, що вони будуть націлені на ще два трансфери в січні; вони зрештою придбали сім нових гравців — на одного більше, ніж Челсі.

Це, безсумнівно, зустріч двох найплідніших рекрутерів Прем’єр-ліги на чолі з власниками, які, попри всі їхні розбіжності, дотримувалися стратегії трансферу: "більше – ще більше".

Боелі та Егбалі досі стверджують, що вони успадкували стратегію від Романа Абрамовича. Минулого літа підписання Каліду Кулібалі та Веслі Фофана вважалося важливим для заміни гравців, які пішли вільними агентами — Антоніо Рюдігера та Андреаса Крістенсена, тоді як угоди щодо залучення Рахіма Стерлінга, П’єра-Емеріка Обамеянга та Марка Кукурельї були мотивовані принаймні частково бажанням дати Томасу Тухелю команду згідно з його вимогами, яка буде здатна конкурувати на вершині турнірної таблиці.

Марінакіс, тим часом чітко усвідомлював, що Форест потребує значного підсилення, щоб потужно провести свою першу кампанію в Прем’єр-лізі у 21 столітті. П'ять ключових гравців команди, яка виграла фінал плей-офф Чемпіоншипу, були орендованими, а ще п'ять були або продані, або пішли після закінчення своїх контрактів. Кількість була майже таким же пріоритетом, як і якість.

Рішення Боулі призначити себе тимчасовим спортивним директором після того, як клуб покинули Марина Грановська та Петр Чех, закріпило для багатьох у футболі уявлення, озвучене Гарі Невілом у серпні, що він "ставився до Челсі так, ніби грає у футбольного менеджера". В Челсі тим часом непохитні: Боулі взяв на себе цю роль через необхідність, а не через примхливість.

У Форест тінь Марінакіса — або, точніше, його сина Мільтіадіса, набагато помітніша. Це помітно по швидкій зміні керівників клубу: звільнені перший голова відділу найму Джордж Сіріанос і голова скаутингу Енді Скотта (обидва — в жовтні), потім "попросили" спортивного директора Філіппо Джиральді (призначений у жовтні, звільнений у квітні), тепер — його наступника Росса Вілсона.

У результаті останні два трансферні вікна Фореста контролювали різні люди з різними принципами найму. Це також стосується Челсі, де Боулі відмовився від посади тимчасового спортивного директора після наймання Пола Вінстенлі з Брайтона та Крістофера Вівелла з РБ Лейпциг, а Лоуренс Стюарт і Джо Шилдс очолили нову спортивну структуру.

Вінстенлі відіграв особливу роль у переговорах, які лежали в основі зимового трансферного бізнесу Челсі, націленого на зовсім інший профіль гравця, ніж влітку: елітні таланти віком до 23 років були готові підписати надтривалі контракти. Проте протягом січня, аж до останніх хвилин дедлайну, Боулі та Егбалі продовжували активно брати участь в укладанні угод, працюючи телефоном та зустрічаючись у Zoom.

Побіжний погляд на турнірну таблицю Прем’єр-ліги показує, що Челсі та Форест слід розглядати як приклад бездарної трансферної політики. В обох клубах було занадто багато гравців для заявки в АПЛ, тому прийшлось декого виключити.

Форест був змушений виключити португальського півзахисника Кафу та форварда Лайла Тейлора зі свого списку з 25 гравців у Прем’єр-лізі. Тоді як Челсі міг додати лише трьох із шести своїх зимових підписань на плей-офф Ліги чемпіонів.

Ще місяць тому менеджер Форест Стів Купер доводив до ладу стартовий склад команди. Тухель ледве встиг попрацювати з літніми підписаннями Челсі, як Боулі та Егбалі вирішили звільнити тренера. Його наступник Грем Поттер працював з цією командою сім місяців, намагаючись зупинитися на незмінній основі, яка була підірвана новою хвилею дестабілізаційних витрат у січні.

Той факт, що Купер залишається на посаді, навряд чи є наслідком терпіння Марінакіса, який у цьому сезоні неодноразово називав потенційні заміни, однією з яких був Тухель.

Безсумнівно, можна стверджувати, що майже 200 мільйонів фунтів стерлінгів на трансфери повинні окупуватись трохи ліпше, ніж боротьба за виживання в Прем'єр-лізі. Можна також стверджувати, що доля Форест була б набагато гіршою, якби Купер не об’єднав талановитих гравців, щоб сформувати жваву, злагоджену, конкурентоспроможну команду.

Челсі відійшов ще далі від цієї кінцевої точки під керівництвом Поттера та тимчасової заміни Френка Лемпарда. Цей сезон – катастрофа, а їхня нинішня команда – це роздутий безлад гравців, чиє майбутнє лежить далеко від Стемфорд Брідж.

Жоден із цих клубів не хоче міняти підхід до управління.

Але, можливо, якщо вони зустрінуться на Стемфорд Брідж у суботу, Болі, Егбалі та Марінакіс зможуть поділитися помилками, з якими вони зіткнулися після масштабних закупок на трансферному ринку.