Гріліш: відпустка з Голандом, фото з параду та найкращі тижні його життя

Все почалося з маркеру. Джек Гріліш пройшов повз журналістів, що його чекали, і чемно відхилив прохання дати інтерв'ю. Однак він хотів залишити автограф на футболці фанатів. 

Двоє японських вболівальників тримали футболку Манчестер Сіті та підстрибували, розмахуючи руками. Гріліш не проти був приєднатися до їхніх танців, але мав проблеми з ручкою.

Футболіст знав, що кулькова ручка, яку йому запропонували вболівальники, порве футболку, тож попросив маркер.

Співробітник Манчестер Сіті пішов за маркером, і, поки йшли пошуки, Кайл Вокер підійшов до вболівальників і взяв участь у танцях (при цьому, проігнорував питання про перехід до мюнхенської Баварії через кілька хвилин після того, як спортивний директора Чикі Бегірістайна помітили з його колегами з Баварії).

Два гравці, які танцюють у мікс-зоні, це те, що можна побачити на передсезонні, або після перемоги у Лізі чемпіонів. Але з огляду на те, як закінчився минулий сезон для Манчестер Сіті, ще трохи танців нікому не зашкодить.

Веселощі завжди поруч, коли недалеко Гріліш. Один із журналістів наполіг на інтерв'ю, після чого Джек поступився.

Післяматчеві коментарі для Гріліша — це рідкість, особливо, для друкованої преси. Він добре виступає з мікрофоном, але для теле- та радіомовників. Востаннє він давав інтерв'ю у мікс-зоні – у США під час передсезонного туру минулого літа.

І Гріліш наважився на інтерв'ю. Він розповів про бажання виграти Суперкубок Англії, обід у середині літа з Ерлінгом Голандом та прокоментував знамениту фотографію з розкинутими руками з переможного параду у червні.

У Токіно спекотно, дуже спекотно. На своїй післяматчевій прес-конференції Пеп Гвардіола сказав, що тренуватися дуже жарко і, незважаючи на те, що в молодості його це дратувало, зараз він розуміє, що це лише частина гри.

Тим не менш, Гріліш, схоже, насолоджується цим.

"До цього я був у Дубаї якийсь час, намагаючись звикнути до цього", — сказав він. "Мені це подобається, мені подобається тренуватися в таких умовах. Це, ймовірно, зробить тебе краще і підготує до сезону, тому що коли ти повернешся до Англії, там буде явно прохолодніше".

Манчестер Сіті зіграє з Арсеналом у Суперкубку Англії за тиждень, а до цього моменту вони проведуть ще три товариські матчі тут, в Азії, і, мабуть, у них не буде кращих тренувань, ніж за такої погоди.

"Я сказав хлопцям, що дуже хочу виграти Суперкубок. Я тут третій рік і програв два такі матчі (Лестеру 2021-го та Ліверпулю 2022-го). Тому я дуже хочу перемогти.

Як футболіст, ти хочеш виграти якнайбільше трофеїв, але також ти хочеш виграти що-небудь хоча б раз.

Саме цього хочу. Хоча б одного разу! Просто для галочки. Я програв уже два Суперкубки і хочу нарешті перемогти".

Сіті зіграє з Арсеналом, який посів друге місце у Прем'єр-лізі минулого сезону, а не з переможцем Кубка Англії, бо "містяни" виграли і його. Через сім днів після перемоги вони також виграли Лігу чемпіонів у Стамбулі. Загалом, через п'ять тижнів вони повернулися до тренувань, і знову готові до роботи.

"Це був ураган. Перші два чи три тижні після того, як ми виграли требл, я не дуже це усвідомлював. Зараз минув час, і я прийняв це. Це найкращі тижні в моєму житті.

Було напружено, бо якщо повернутися до перерви на матчі збірних у березні, я тоді думав: "Чи виграємо ми щось цього сезону?"

Тому що ми програли у Кубку ліги, йшли другими в АПЛ, були у чвертьфіналі Ліги чемпіонів та півфіналі Кубка Англії.

І після паузи на ігри у збірних нас було не зупинити, особливо у квітні, коли ми провели вісім чи дев'ять матчів, зігравши лише раз у нічию з Баварією, причому, нам тоді необов'язково було вигравати, – нас було не зупинити. У той період це було найнеймовірніше, що я відчував за свою кар'єру: чи то гра за Англію, чи за Манчестер Сіті.

"Я вірив, і виграти требл — це було блискуче". 

Завдання гравців полягає в тому, щоб знайти мотивацію, щоб повернутися після феноменального сезону та грати на такому високому рівні. Це було одним із основних напрямків діяльності Гвардіоли в Азії. Поки що гравці принаймні говорять правильні речі.

Рубен Діаш, здається, прагне знову перемагати, а Гріліш відчайдушно хоче виграти Суперкубок Англії, який часто не береться до уваги в англійському футболі. Однак, безумовно, це добрий знак з боку футболіста.

"Ось чому ми всі в топ-клубі і чому ми такі успішні", — каже він. "Всі хочуть перемагати".

"У нас є талант, у нас є все. У нас є досвід, у нас є молоді хлопці та таланти. Але вам також потрібен менталітет переможця, і у нас це безперечно є".

Матео Ковачич, єдиний новачок цього літа в Манчестер Сіті, за словами Діаша, вже відзначив силу роздягальні Сіті. Зокрема, авторитет Гріліша та Голанда.

"Він був радий мене бачити!", — Гріліш сказав про норвежця. "Ми дуже добре ладнаємо. Я б не сказав, що ми одного віку, тому що різниця в три-чотири роки, але ми дуже добре ладнаємо — на полі та за його межами".

"Він чудовий хлопець, такий скромний і, очевидно, неймовірний футболіст. Я зустрівся з ним влітку на півдні Франції, коли ми пішли перекусити".

"Але потім я не бачив його якийсь час. Було приємно знову побачити його, було приємно бачити всіх".

"Ковачич не міг повірити, що ми настільки всі близькі. Ми не просто так казали – це правда".

Ми маємо чудовий колектив, і, сподіваюся, так і буде далі. Ми втратили Гюндогана, який був частиною нас, але у футболі у тебе є багато хороших друзів, люди приходять і йдуть".

"Звичайно, це сумно, але у нас чудова і дуже сильна команда".

Гріліш був не лише в Дубаї перед передсезонкою, а й на Ібіці, старанно працюючи на тренувальному полі.

Фотографія, зроблена під час параду, коли Манчестер Сіті оформив требл, набрала майже 13 мільйонів переглядів. Там Гріліш стоїть на автобусі, без футболки, розкинувши руки та під дощем. 

"Класна фотографія, правда? У мене ще немає копії, але мені треба буде повісити її у рамці у себе вдома.

Це було цілком заслужено після виграного требла, і ця фотографія назавжди збереже добрі спогади".

Ніколи не знаєш, коли Гріліш наступного разу дасть інтерв'ю, тож ставиш йому всілякі запитання.

Незалежно від теми, Гріліша завжди варто послухати.

За матеріалом The Athletic