Кочівники: як Шахтар і Барса разом йдуть до європейського рекорду
Сьогодні Шахтар в одинадцяте зіграє з Барселоною. У команд вже досить багата, приправлена трансферами Дмитра Чигринського, історія взаємин – сьогодні Хаві побачить колишнього одноклубника. Але від багатьох інших дуелей цю пару відрізняє те, що в ній один одного запрошують у різні гості.
Вперше Шахтар зіграв із Барсою так давно, що цього не пам'ятає і більшість його фанатів. Це був лише другий єврокубковий сезон в історії “гірників” – вони вийшли до Кубка володарів кубків у статусі фіналіста Кубка СРСР. Це, до речі, було великою рідкістю: зазвичай для виходу до КВК треба було брати трофей – тут пощастило, що Динамо, якому програли у фіналі, також стало чемпіоном.
І першим же суперником “гірників” у сезоні стала надсильна Барселона, за яку грали Неескенс, Кранкль та половина збірної Іспанії. Треба визнати, що у цій дуелі Шахтар справді виявився не готовим до такої перевірки. Вже до середини першого тайму на Камп Ноу Барселона зробила рахунок 3:0.
Вдома, на стадіоні “Локомотив” (він же “Олімпійський”), донеччани зіграли з Барсою 1:1. Згодом Барса візьме цей трофей.
Наступного разу команди зіграли 2004-го – і саме проти Шахтаря дебютував Ліонель Мессі. Ні, Лео, звичайно, виходив на заміни в Барсі і раніше, а в кубковій грі проти Граманета зіграв з перших хвилин – але саме Шахтар став першим клубом, проти якого Мессі зіграв повний матч на професійному рівні. Після того, як блискуча команда Райкарда вирішила всі питання щодо виходу в плей-офф ЛЧ (зокрема знову перемогла “гірників” 3:0), вона привезла до Донецька (знову на Олімпійський) молодіжний склад. Його Шахтар і обіграв 2:0.
Через чотири роки “гірники” знову програли основному складу Барси та обіграли молодіжний. В обох випадках вийшло помітно драматичніше: 1:2 з голами Мессі на 87-й та 94-й хвилинах та 3:2 з дублем Гладкого. Для Серхіо Бускетса гол Шахтарю став другим у професійній кар'єрі.
І після цього Шахтар та Барса змінюють стадіони практично на кожну зустріч.
Насамперед Суперкубок УЄФА вони зіграли на стадіоні “Луї II”. Вже десять років місце розіграшу турніру обирається на кожен конкретний сезон, але у нульові Монте-Карло було постійним місцем розіграшу турніру. Тоді дрімтiм Гвардіоли дотиснув Шахтар лише в овертаймі – 1:0.
Наступного разу команди зустрілися, коли Шахтар проводив найкращий у ЛЧ сезон у своїй історії. Команда виграла групу з лондонським Арсеналом, Брагою та Партiзаном, а в 1/8 двічі обіграла Рому. Як символ прогресу клубу, у Донецьку виросла розкішна “Донбас-Арена”. На момент візиту команди мрії до Донецька Шахтар не програвав на своєму полі півтора роки, і багато хто очікував, що першу поразку “гірникам” завдасть саме Барса, але досить несподівано до іспанців там перемогла Оболонь.
До речі, зверніть увагу, наскільки щасливим суперником для каталонців є Шахтар. Кубок Кубків, дві Ліги чемпіонів і, звичайно, Суперкубок виграли після зустрічей з ним. За такий успіх можна було й Чигринського купити.
Останню гру з Барсою зіграв на каталонському Олімпійському – стадіоні, де, здається, було більше топових концертів, ніж топ-матчів. Тільки за останні пару років там встигли виступити Beyoncé, Coldplay, Iron Maiden, Red Hot Chili Peppers – а ось футболу там просто не було після моменту, коли в 2009-му на нову “Корнелью” перебрався Еспаньйол. Навіть матчі футбольної Олімпіади-1992 пройшли на інших стадіонах: “Олімпійський” прийняв змагання з легкої атлетики, а також церемонії відкриття та закриття – тобто, знову-таки, спів Пласідо Домінго, Хосе Каррераса та запис легендарної “Барселони” Монсеррат Кабальє з Фреддi Меркьюрі, якого на той момент уже не було живих.
І ось, сьогодні – стадіон Гамбурга, дуже тонкий вибір максимально класної і при цьому арені, що довше не приймала топ-матчі. “Фолькспаркштадіон”, який відкрили 1998-го, далеко не чужий Україні: тут наші грали матчі чемпіонату світу проти Саудівської Аравії та Італії. Тут же час від часу грає і збірна Німеччини, але останніми роками він нудьгував за великими матчами. До Шахтаря останнім єврокубковим матчем, який бачив “Фолькспаркштадіон”, був фінал Ліги Європи-2009/10. Між іншим, Гамбургу трохи не вистачило для домашнього фіналу: “динозаври” дійшли у тому ж турнірі до півфіналу, але у битві з Фулгемом зіграли 0:0 та 1:2.
Загалом, шість стадіонів на 11 матчів. Логічне питання: а чи не рекорд це для зустрічей команд із різних країн за кількістю стадіонів, на яких пройшли ігри?
На жаль, нi. Шахтар підводять велика кількість арен, на яких грав Ювентус – і величезна історія його ігор із Реалом. Загинаємо пальці:
1) Стадіо Комунале, Турін;
2) Делле Альпі, Турін;
3) Ювентус Стедіум, Турін;
4) Сантьяго Бернабеу, Мадрид;
5) Амстердам Арена, на якій команди зіграли фінал ЛЧ-1998;
6) Міленіум, на якому схрестили шпаги у фіналі-2017;
7) Парк де Пренс.
За яких обставин команди зіграли на Парк де Пренс, запитаєте ви? Реал, звісно, любив доходити до паризьких фіналів ЛЧ, але не з Ювентусом... А справа у нормі, яка зараз здається доісторичною. У Кубку чемпіонів-62 команди обмінялися виїзними мінімальними перемогами – і за нормами того часу їх мало розсудити перегравання. Додатковий матч у Парижі й провели.
Також барселоно-донецьку дуель на один стадіон перевершують матчі Ювентуса з Аяксом (три домашні стадіони Юве , два – аяксидів і два фінали ЛЧ), а врівень з нею йдуть матчі Ліверпуля і Реала (три фінали ЛЧ, “Бернабеу”, “Енфілд” – і в ковід “бланкос” приймали “червоних” на “Альфредо ді Стефано”).
Залишається лише пошкодувати, що першу дуель “гірники” зіграли на “Олімпійському”. Тоді це був стадіон, який використовувався Шахтарем тимчасово – так само, як “Олімпійський” зараз тимчасово використовує Барселона. Справжній дiм того старого Шахтаря – це ЦС “Шахтар”, той самий стадіон, про який говорили, що його матчі дивилися з терикону.
Невисокі трибуни та величезний терикон поблизу справді дозволяли спостерігати ігри “гірників” звідти.