Слот хотів оновлений Ліверпуль — тепер це найсерйозніше випробування в його кар’єрі
Для нідерландського наставника це незвідана територія: три поразки поспіль — уперше на його тренерському шляху. І цілий ворох проблем, які потребують термінового вирішення.
Драматичний гол Естевана на Стемфорд Брідж у суботу став черговим ударом по чемпіонах Англії, тож пауза на матчі збірних виглядає навіть доречною. Втраченого імпульсу зараз просто немає.
Найближчі два тижні дадуть Слоту можливість перевести подих і подумати, як витягнути Ліверпуль з ями, яку команда сама собі викопала. У перший місяць сезону результати ще приховували невиразну гру, але за останній тиждень ця "ковдра безпеки" остаточно зникла — і оголилися всі слабкі місця.
Ослаблений Челсі був цілком по силах після того, як Коді Гакпо зрівняв рахунок, але "червоні" так і не скористалися шансом. Попереду вони розтринькували нагоди, позаду — сипалися в обороні.
Слот мріяв перетворити Ліверпуль на команду, здатну більше контролювати м’яч і ламати щільні захисні редути. Саме тому значна частина трансферного бюджету у £450 млн пішла на атаку — зокрема на Александера Ісака та Флоріана Вірца.
Та разом із цими змінами Ліверпуль утратив те, що зробило минулу чемпіонську гонку майже бездоганною: баланс, міцність і впевненість. Суперникам надто легко проходити крізь їхні ряди — показово, що за 11 матчів цього сезону "червоні" вже шість разів пропускали по два голи. Торік знадобився майже цілий осінній відрізок, аби бодай хтось забив їм більше одного м’яча.
Певний дискомфорт після літньої перебудови був очікуваним — новачкам потрібен час, щоб прижитися й налагодити взаєморозуміння. Це й є той перехідний етап, про який говорили, коли Слот 16 місяців тому змінив Юргена Клоппа.
Але ситуацію значно ускладнює форма лідерів, що різко впала. Мохамед Салах, який на Стемфорд Брідж змарнував кілька моментів, нині лише тінь гравця, який рік тому тероризував захисників Прем’єр-ліги. Важко й Ібрагіму Конате, Алексісу Мак Аллістеру та самому Гакпо.
Минулого сезону, коли всі були здорові, склад Ліверпуля практично не викликав питань: дев’ять чи навіть десять імен можна було назвати наперед. Зараз же — суцільна плутанина.
Правий фланг оборони постійно "ламає голову" тренеру: закрити діру після Трента Александера-Арнольда виявилося куди складніше, ніж здавалося. Ліворуч Мілош Керкез поки що радше проєкт на майбутнє. А Енді Робертсон, який у програші з Челсі не встиг за своїм опонентом на дальній стійці, взагалі залишив поле накульгуючи після удару в кінцівці матчу.
Другий тайм у суботу "червоні" грали фактично з півзахисниками в обороні: Домінік Собослаї діяв праворуч, а Райан Гравенберх підстраховував ван Дейка в центрі. І що тоді думав Джо Гомес, який вже четвертий тур поспіль просидів у запасі без хвилини ігрового часу?
Слот ризикнув, випустивши Флоріана Вірца замість Коннора Бредлі, а потім — Кертіса Джонса замість Ібрагіми Конате, який відчув дискомфорт у м’язах. Але чому на лавці так і залишився Федеріко К’єза — загадка. Адже він чи не єдиний у нападі, хто демонструє впевненість. Навіть у ті хвилини, коли Ліверпуль мав перевагу, гра виглядала хиткою й занадто відкритою.
Команді відчутно бракує вибуховості Луїса Діаса. Так, трансфер у Баварію за £65,5 млн виглядав логічним кроком для клубу — сам Діас не погодився на новий контракт і прагнув змін. Але порожнечу після його відходу закрити поки не вдалося. Гакпо не додає, ротація між Ісаком та Уго Екітіке лише створює нестабільність у центрі. А промах Ісака головою в першому таймі проти Челсі лише підкреслив, що він ще далекий від своєї безжальної форми.
Окремий біль — трагічна втрата Діогу Жоти в липні. Її наслідки не виміряти жодною статистикою. Минуло всього три місяці від тих зворушливих сцен у Престоні, коли команда виходила на поле зі сльозами на очах.
"Цей сезон апріорі був приречений бути важким, — визнав капітан Вірджил ван Дейк. — І не лише через події на полі, а й через те, що сталося поза ним".
Він мав рацію: критикам варто нагадати, що навіть у таких умовах Ліверпуль відстає від лідера Прем’єр-ліги лише на одне очко. Це не катастрофа. А роль самого ван Дейка у піднесенні духу в роздягальні буде ключовою.
"Ми маємо пройти через це разом, — наголосив ван Дейк. — Ідеться не лише про гравців, а й про тренерський штаб та наших уболівальників, які святкували з нами чемпіонство. Про це не можна забувати.
Минулого тижня було справді важко, але ми здатні все змінити. Усе залежить від нас: знайти стабільність, попри тиск навколо, працювати далі, триматися разом і повернути впевненість.
Торік усе складалося ідеально — суцільний позитив і радість. Зараз маємо невеликий спад, якщо хочете так це назвати. Але саме тепер ми потребуємо підтримки більше, ніж будь-коли.
Попереду пауза на матчі збірних, а потім — велике протистояння з Манчестер Юнайтед. І я вже з нетерпінням його очікую».