Без них неможливо уявити сучасний футбол: на чому базуються рішення в Манчестер Юнайтед
Під час матчу Манчестер Юнайтед на полі Вест Гема гостьові аналітики розташувалися перед прес-ложею. Вони сиділи з ноутбуками, переглядали відео, нарізали епізоди просто по ходу гри. На них — клубні тренувальні костюми Юнайтед, поруч — тренер Тревіс Бінніон.
Непомітність — частина їхньої роботи. Так само і на Олд Траффорд: троє-четверо аналітиків сидять в один ряд, а за кілька хвилин до перерви зникають у напрямку роздягальні. Часто поруч із ними перебуває тренер — раніше це нерідко був Даррен Флетчер, ще до зміни своєї ролі в клубі.
Вони працюють високо на трибунах не випадково. З цієї точки відкривається повна тактична картина. З рівня поля важко оцінити дистанції між лініями, простір, структуру руху. Зверху — видно все.
Ще до стартового свистка аналітики детально розбирають суперника. Вони беруть участь у формуванні плану гри, стратегії, командних і персональних інструкцій. А вже в розмові з футболістом виконувач обов’язків головного тренера Майкл Каррік зазвичай подає цю інформацію не як наказ, а як пораду.
"Я б запропонував спробувати ось це — це може дати нам перевагу", — так він може звернутися до гравця.
Аналітики фактично озброюють тренерський штаб деталями, з яких народжуються конкретні вказівки на різні фази гри: початок атаки від власних воріт, розвиток атак проти середнього блоку, третю фазу на чужій половині поля, перехідні моменти, оборонну організацію, стандарти. Усе це проговорюється заздалегідь. Частина — базові принципи команди, інша — суто під конкретного суперника.
Під час матчу вони відстежують, чи діє опонент так, як очікувалося. Схема може змінитися, команда, яка мала розігрувати коротко, раптом переходить на довгі передачі. Або футболіст виконує роль, яку не прогнозували. Будь-яке відхилення миттєво передається тренеру на лаві — або тим, хто сидить на трибуні, як Флетчер чи Бінніон, і підтримує зв’язок із технічною зоною.
Мета — сформувати рекомендації, здатні вплинути на гру тут і зараз. Це складний фільтр аналітики, який разюче відрізняється від епохи, коли тренер міг просто сказати гравцям "вийдіть і отримуйте задоволення" — як це часто робив легендарний Метт Басбі.
У підсумку саме тренер вирішує, чи достатньо отриманої інформації, щоб щось змінювати прямо під час гри. Каррік може погодитися з аналітиками, але обрати паузу — дочекатися перерви, коли є тактична дошка, відео і повна концентрація гравців. Донести сигнал футболісту на протилежному фланзі по ходу матчу — завдання непросте. Іноді допомагає пауза через травму, коли з’являється можливість передати інструкції.
Тому аналітики мають контролювати все: що було заплановано, що відбувається фактично і як це співвідноситься з очікуваннями гравців. У сучасному футболі це вже не додаткова опція — це фундамент управління грою.
У першій команді Манчестер Юнайтед нині працюють п’ятеро аналітиків. Минулого сезону їх було шість — тоді команда провела 60 матчів, тепер — близько 40. Очолює відділ новачок Бен Паркер. Разом із ним — Люк Лейзенбі, найдосвідченіший і найдовше присутній у команді спеціаліст, Люк Райт, Льюїс Родс і Кайта Хасеґава.
Окрім цього, клуб співпрацював з Едуарду Розаліну, якого запросив Рубен Аморім, а також із Пітером Морелем і Кевіном Кейєм — їх привів Ерік тен Гаг, інтегрувавши в уже сформовану структуру. Для порівняння: у деяких клубах АПЛ у першій команді може працювати до десяти аналітиків.
Це фахівці, добре відомі у професійному середовищі, але майже невидимі для широкої публіки. Вони тримаються в тіні, спокійно виконуючи свою роботу — часто з ненормованим графіком і постійними переїздами. Саме вони виходять з командного автобуса з обладнанням у руках, залишаючись непомітними. Технології й програмне забезпечення змінюються постійно — і вони мають встигати за цим ритмом.
Основу їхньої роботи становить глибокий відеоаналіз, обробка даних та інформації, після чого — тісна співпраця з тренерським штабом задля покращення індивідуальної та командної гри. Це включає розбір матчів після фінального свистка, аналіз тренувального процесу, детальне вивчення суперника, підготовку до гри, а також лайв-аналіз під час матчу — коли інформація з місць біля прес-ложі оперативно передається на лаву запасних.
27-річного Кайту Хасеґаву нещодавно окремо згадав Майкл Каррік.
Після перемоги над Тоттенгемом він сказав: "Джонні Еванс уважно працював над стандартами разом із Кайтою, нашим аналітиком. Приємно, коли такі заготовки спрацьовують. У нас у всіх різні ідеї, але хлопці реалізували це блискуче. Бруну, Коббі та Браян довели справу до кінця — я дуже радий".
Йшлося про гол Браяна Мбемо після розіграшу, відпрацьованого на тренуванні.
Еванс — добре знайоме ім’я для вболівальників. Хасеґава — значно менш публічна постать. Один із небагатьох японців у лізі (у дитинстві він грав разом із ще одним — нинішнім футболістом Брайтона Каору Мітомою), Кайта приєднався до Юнайтед у листопаді 2022 року як аналітик першої команди. До цього майже вісім років він працював у Евертоні, де співпрацював із такими тренерами, як Карло Анчелотті та Рафаелем Бенітесом.
Його шлях почався з навчання спортивній науці в ліверпульському університеті Джона Мура, який дав футбольному світу чимало кадрів. Там навчався й Джон Мерто, майбутній футбольний директор Юнайтед. А давній зв’язок клубу з Ліверпулем свого часу допоміг підписати Хав’єра Ернандеса у 2010 році.
Головний скаут Джим Лолор отримав першу наводку на цього нападника від колишнього гравця збірної Мексики Марко Гарсеса. Той чотири роки навчався на факультеті спортивних наук в цьому університеті і саме там познайомився з Лолором, який працював там ще до переходу в Манчестер Юнайтед. Інформацію перевірили, далі — справа техніки. Так у клубі з’явився Хав’єр Ернандес.
Якщо Джонні Еванс — тренер, який допомагає з підготовкою стандартів (як раніше це робив Карлуш Фернандеш до відходу разом із Рубеном Аморімом), то Кайта Хасеґава — аналітик, що виконує схожу функцію. Ці ролі не є жорстко закріпленими: відповідальні за стандарти можуть змінюватися. Але Хасеґава давно справляв сильне враження на клуб.
"Коли ми грали проти Евертона, він завжди виглядав дуже професійним і відкритим, коли ми перетиналися як колеги", — згадує Пол Бренд, керівник аналітичного відділу Юнайтед до свого переходу в УЄФА у 2025 році.
"Я чув про нього багато хорошого від людей, які працювали з ним в Евертоні. На співбесіді він одразу справив враження — харизматичний, щирий, цікавий співрозмовник. Його робота була не просто детальною й глибокою — вона ще й виглядала стильно, захопливо, чудово структуровано поданою. Після його приходу ці якості тільки підтвердилися. Він ідеально вписався в культуру відділу. Для нас це було точне попадання".
Сам Бренд залишив клуб у жовтні після 12 років роботи й дев’яти різних головних тренерів. В аналітичному середовищі, як і в будь-якій індустрії, люди змінюють місця роботи, рухаються кар’єрними сходами, вибудовують довіру з наставниками.
У Манчестері ж Бренд залишився, щоб допомогти знайти наступника — Бена Паркера, який нині працює в одній команді з Хасеґавою. Разом вони — важливі елементи підтримки Майкла Карріка.
Найбільше похвали — і найбільші контракти — дістаються головному тренеру. Але разом із ними приходить і головна хвиля критики. Саме тренер задає атмосферу, в яку мають повірити гравці. Саме він із помічниками ухвалює фінальні рішення: як грати, кого випустити, що змінити.
Проте за кожною тактичною дошкою стоїть команда поза камерою. Аналітики, які тримаються подалі від прожекторів, але формують фундамент рішень. І без них сучасний футбол уже неможливо уявити.