X-фактор та льотчик-винищувач: як Буде/Глімт підкорює футбольну Європу
У рік, коли Інтер востаннє вигравав Лігу чемпіонів — у своєму легендарному треблі в сезоні-2009/10 — Буде/Глімт фінішував шостим у другому дивізіоні Норвегії.
Можна довго перераховувати всі способи, якими вимірюється прірва між масштабом і міжнародним авторитетом цих двох клубів, але навіть цього факту цілком достатньо.
Один із найтитулованіших клубів в історії футболу — 20-разовий чемпіон Серії A і триразовий володар Ліги чемпіонів — у вівторок був переможений. І не просто переможений, а без шансів. Командою, яку її ж тренер назвав "командою з маленького містечка на півночі".
Хоча й це ще м’яко сказано. Буде розташований настільки далеко на півночі, що лежить за Полярним колом. Місто з населенням трохи понад 40 тисяч — усі його мешканці без проблем умістилися б на трибунах Сан-Сіро.
І це зовсім не історія про зухвалого андердога, який випадково зловив на помилці втомленого гранда. Інтер упевнено лідирує в чемпіонаті, випереджаючи конкурентів на десять очок, і двічі за останні три сезони доходив до фіналу Ліги чемпіонів.
До того ж, перемога Буде/Глімт не була ані випадковістю, ані несправедливістю. У першому матчі в Норвегії вони буквально розгромили італійців, а в Мілані тримали суперника на безпечній дистанції. Навіть попри тотальну різницю у володінні м’ячем — 29 відсотків проти 71 — і в ударах — сім проти 30, — вони жодної миті не виглядали командою, яка ось-ось зламається.
Це лише перший сезон Буде/Глімт у Лізі чемпіонів. Команда пройшла кваліфікацію і дісталася основної стадії, але там усе складалося не надто оптимістично: після шести матчів із восьми вони йшли 32-ми в таблиці, не здобувши жодної перемоги. Щоб бодай потрапити до плей-оф, потрібно було обіграти Манчестер Сіті, а потім і Атлетіко Мадрид. Вони це зробили. Але хіба можна було уявити ще одну сенсацію? Як з’ясувалося — цілком.
"Ти можеш у це повірити?" — з щирим подивом говорив після матчу головний тренер Кьєтіль Кнутсен в ефірі TNT Sports. Його очі сяяли. "Я сам не можу повірити. Гравці були неймовірні. Я безмежно ними пишаюся".
Варто пам’ятати й ще один нюанс: Буде/Глімт грає в міжсезоння. Чемпіонат Норвегії завершився ще в листопаді. З одного боку, це навіть пішло їм на користь — саме тоді почалося їхнє європейське відродження, і відтоді команда не програє. З іншого — це суперечить футбольній логіці, згідно з якою неможливо досягати результату без регулярного ігрового ритму.
"Звучить нереально", — зізнається вінгер Єнс Петтер Гауге, який починав у Буде/Глімт, у 2020 році перейшов до Мілана, а у 2024-му повернувся додому. "Те, що ми зробили, — це щось особливе. Я дуже пишаюся командою. Ми всі разом і по-справжньому віримо в цей проєкт".
А проєкт цей заслуговує окремої уваги. Успіх Буде/Глімт не пов’язаний із грошима якогось багатого мецената. Він виріс природно. З філософії Кнутсена — інтенсивний, енергійний футбол — і з дуже точного підбору гравців. Тут шукають не лише тих, хто ідеально вписується в стиль, а й футболістів з ікс-фактором — однією винятковою якістю, яку інші могли не помітити. Бо гравець ще сирий, не відшліфований. Але саме в цьому і криється його сила.
"Кожен гравець, якого ми підписуємо, має свій Х-фактор", — пояснював у 2022 році колишній асистент тренера Мортен Кальвенес в інтерв’ю The Athletic. — "Ми запитуємо себе: чи є в цього футболіста саме той Х, який нам потрібен? Чи можемо ми побудувати його розвиток навколо цієї якості й знайти йому роль у команді, де вона справді працюватиме?"
Цей підхід давав результат ще тоді, коли Буде/Глімт лише змушував поважні європейські клуби скреготати зубами в Лізі Європи та Лізі конференцій. Але він працює і зараз — на найвищому рівні, причому з особливою переконливістю.
У штабі команди є ще одна нетипова постать — колишній льотчик-винищувач Бйорн Маннсверк, який відповідає за ментальну підготовку. Після того як Кнутсен прокачує тіла футболістів, Маннсверк береться за їхні голови, використовуючи досвід із зовсім іншого життя.
Один із принципів, який він переніс з авіації у футбол, називається кільце. Після пропущеного гола гравці збираються в коло і спокійно обговорюють, що пішло не так.
"У питаннях безпеки польотів було критично важливо одразу встати і чесно проговорити свої помилки, — розповідав він торік Sky Sports. — Не для того, щоб когось звинуватити, а щоб усі зрозуміли: з цього треба зробити висновки. Ти можеш припуститися помилки й вижити. Але якщо повториш її вдруге — можеш загинути. Саме тому ми ділилися помилками і не боялися їх. Це було обов’язково".
Отже, якщо підсумувати, Буде/Глімт робить усе інакше. Але коли ти походиш звідти, звідки вони, і маєш такі масштаби — інакше просто не вийде.
Чи є перемога над Інтером найбільшою сенсацією в історії плей-оф Ліги чемпіонів? Цілком можливо. Серед інших кандидатів можна згадати, як Динамо Київ обіграло Реал Мадрид у 1999 році — але там були Андрій Шевченко і легендарний Валерій Лобановський. Або неймовірний камбек Депортіво Ла-Корунья проти Мілана в сезоні-2003/04 — але це були недавні чемпіони Іспанії. Чи, можливо, перемогу Монако над Манчестер Сіті в сезоні-2016/17 — але там уже сяяли Кіліан Мбаппе, Радамель Фалькао і Бернарду Сілва. Історія Буде/Глімт — зовсім з іншої площини.
Це один із найдивовижніших моментів, які коли-небудь бачила Ліга чемпіонів. І, як звернула увагу аналітична компанія Opta, уперше з 1972 року команда не з топ-5 європейських ліг — Англії, Іспанії, Німеччини, Італії та Франції — виграла чотири матчі поспіль проти клубів із цих країн у Лізі чемпіонів або Кубку чемпіонів. У 1972-му це був Аякс, який зрештою виграв турнір.
Італійських грандів Буде/Глімт принижує не вперше. У 2021 році вони розгромили Рому Жозе Моурінью з рахунком 6:1 у Лізі конференцій. Далі — або Спортінг, або Манчестер Сіті. І навряд чи хтось наважиться сказати, що це буде їхнє останнє диво.