Через це пройшли Ярмоленко та Бекхем: найстрашніша травма у футболі та як виглядає шлях назад

 Це трапляється раптово. Ніби в тебе влучив снайпер з далекої відстані. Дехто навіть згадує характерний хлопок — різкий, як постріл. Інші просто відчувають це: миттєвий, пронизливий біль у задній частині гомілки — саме в ту секунду, коли ахіллове сухожилля рветься навпіл.

Для Юго Екітіке усе сталося так, як це часто і буває — у, здавалося б, буденній ситуації. Спроба змінити напрямок, поштовх правою ногою — і раптом біль. Форвард Ліверпуля звалився на газон, переконаний, що його збили ззаду — очевидний фол від захисника Парі Сен-Жермен. Але коли Екітіке перевернувся на спину, стало ясно: позаду нікого не було.

Вже наступного ранку клуб підтвердив найгірше: розрив ахіллового сухожилля. Сезон для Екітіке завершено. Як і його мрія — зіграти за Францію на своєму першому чемпіонаті світу цього літа.

"Травма ахілла стала найстрашнішою у футбол", — сказав ведучий Talksport і колишній півзахисник Тоттенгема Джеймі О'Хара. "З розривом хрестоподібних зв’язок (ACL) здається, що можна повернутися — те, що роблять хірурги, просто вражає. Але якщо рветься ахілл — це довгий шлях назад. І ти вже інший футболіст, коли повертаєшся".

Юго Екітіке не перший єдиний гравець, хто отримував таку травму. Раніше через подібний діагноз на довгий час вибували Андрій Ярмоленко та Девід Бекхем.

Чому ця травма настільки складна?

Частково — через саму природу ахіллового сухожилля, пояснює Люк Ентоні, клінічний директор GoPerform і колишній спеціаліст з профілактики травм у Норвіч Сіті. Сухожилля, яке з’єднує литковий м’яз із п’ятковою кісткою, повинно одночасно бути і пружним, і міцним.

"Воно критично важливе для розгону, гальмування, стрибків — будь-яких вибухових рухів", — каже він.
"Воно має буквально виштовхувати тебе вперед, тому потрібна еластичність для віддачі. Але водночас — і напруга, бо під час бігу через нього проходить навантаження у три-п’ять разів більше за вагу тіла. Коли ти виходиш на спринт, ці сили стають колосальними — це вже сотні кілограмів тиску".

Щоб пояснити це простіше, Ентоні наводить аналогію з гумкою: "Якщо ти хочеш запустити гумку через кімнату, береш нову й міцну — вона має сильну віддачу і летить далеко. Але стара, розтягнута гумка вже не дає такого ефекту. Вона не “вистрілює” так, як треба".

Щоб ахіллове сухожилля працювало як слід, ця пружність — критично важлива: "Якщо сухожилля загоюється більш еластичним, але менш міцним, ти втрачаєш здатність відштовхуватися, — пояснює Люк Ентоні. — Для спортсмена, який розганяється до 11 метрів за секунду, сухожилля має витримувати це навантаження і буквально штовхати тебе вперед.

Якщо ці механічні властивості втрачені — повернути їх повністю вже неможливо. Бігати ти зможеш, але відчуття опори і поштовху вже не буде тим самим. І головний виклик у довгостроковій перспективі — максимально відновити ці якості до рівня, який був до травми".

Саме повернення до власного піка часто стає найскладнішою частиною для футболістів топ-рівня.

"Люди не уявляють, наскільки важко знову набрати ту ж форму, швидкість і різкість", — згадував Каллум Гадсон-Одої у розмові з The Guardian через два роки після розриву ахілла у квітні 2019-го — в сезоні, коли він лише починав заявляти про себе в Челсі. "Це буквально “з’їдає” м’язи литки й інших частин тіла. Ти вже не відчуваєш себе так само. І, чесно, навряд чи колись відчуєш. Я щодня викладався на максимум, щоб повернутися без травм. Але дрібні проблеми все одно виникають".

За кілька тижнів після його травми той самий удар спіткав і партнера по команді — Рубена Лофтус-Чіка. Він порвав ахілл під час благодійного матчу в Бостоні. І хоча Хадсон-Одої повернувся на поле напрочуд швидко — приблизно за п’ять місяців — Лофтус-Чіку знадобилося дев’ять.

"У мене це зайняло більше часу, довелося запастися терпінням, — розповідав він клубному сайту. — Я повернувся, але не відчував себе собою: не було тієї сили, не було вибуховості, я вже не обганяв суперників так, як раніше. Здавалося, що втратив багато м’язів і потужності".

Пітер Д’Хооге — один із провідних спеціалістів зі стопи й гомілковостопного суглоба в клініці Fortius — оперував понад 500 ахіллових сухожиль у професійних футболістів. І навіть попри те, що медицина значно просунулась у розумінні цієї травми, цифри залишаються жорсткими: до 20% гравців так і не повертаються на свій попередній рівень.

"Тобто кожен п’ятий втрачає здатність грати на тому рівні, на якому був до травми", — каже він.
В інших видах спорту ситуація ще складніша: "У регбі — близько 25%, в американському футболі — до 35%".

Теоретично ахіллове сухожилля може загоїтися і без операції — якщо зафіксувати ногу в спеціальному ортезі з підкладками під п’яту, які тримають стопу в опущеному положенні. Протягом кількох тижнів кут поступово змінюють, повертаючи стопу до нейтрального стану.

Але у випадку з професійними футболістами найчастіше обирають хірургічне втручання — і на це є кілька причин, як пояснює Д’Хооге.

"По-перше, операція суттєво знижує ризик повторного розриву, — пояснює Д’Хооге. — По-друге, дозволяє швидше повернутися до гри. По-третє, підвищує саму ймовірність цього повернення. Але найважливіше — вона значно краще відновлює силу підошовного згинання стопи. А це ключ до всього: поштовх, вибуховість, різкі рухи — без цього неможливо грати на топ-рівні".

Втім, сама операція — лише частина роботи. За словами Д’Хооге, це приблизно 25% від усього процесу повернення у форму. Решта 75% — це довга і кропітка реабілітація.

І саме після операції починається найважче. Повільно, часом виснажливо повільно.

"Це, по суті, штучне відновлення, — каже Люк Ентоні. — Це не як із хрестоподібною зв’язкою, де використовують трансплантат з іншої частини тіла. Тут сухожилля просто зшивають — і цей “шов” потрібно захищати".

На перших етапах гравець взагалі не може навантажувати ногу — її фіксують і обмежують у русі. Цей режим триває досить жорстко: від шести до дванадцяти тижнів. Лише потім поступово додається рухливість у спеціальному ортезі, і з’являється можливість обережно переносити вагу на ногу.

У випадку з хрестоподібною зв'язкою усе виглядає значно швидше: вже за два тижні дозволяють ходити, через місяць — крутити велотренажер. Але при розриві ахілла сухожиллю потрібно спершу повністю "зростися", перш ніж воно взагалі почне працювати.

Навіть коли гравець знімає ортез і починає наступати на ногу, нормальна хода повертається не одразу — на це теж потрібен час.

Перший етап реабілітації зосереджений на відновленні рухливості гомілковостопного суглоба, а вже потім — на зміцненні литки та самого сухожилля. Важливу роль відіграють ізометричні вправи — коли м’яз утримується у фіксованому положенні. Вони допомагають створювати напругу в сухожиллі, що стимулює вироблення колагену.

"Колаген — це базовий будівельний матеріал сухожиль", — пояснює Ентоні.

Згодом, приблизно через три-шість місяців після операції, додаються функціональні рухи. Спочатку — у полегшеному форматі: з еспандерами або у воді, щоб зменшити навантаження. А вже ближче до завершення реабілітації — складніші вправи: стрибки на одній нозі, робота з бар’єрами, вибухові рухи.

І є один момент, який часто розуміють неправильно: сухожилля не потрібно розтягувати.

"Багато хто думає, що треба “повернути гнучкість” і тягнути його, — каже Ентоні. — Але це не те, що вам потрібно. Сухожилля має бути міцним і пружним, а не довгим і надто еластичним".

У підсумку це завжди довгий шлях. І часто довший, ніж здається. Сухожилля відновлюються повільніше, ніж м’язи — це інша тканина, інша фізіологія.

"Для більшості це мінімум шість місяців, а часто й більше, — підсумовує Ентоні. — І, чесно кажучи, цей термін зазвичай недооцінюють — як у плані повернення на поле, так і в плані відчуття повноцінної форми".

Перший рік після повернення — ключовий, наголошує Д’Хооге. У дослідженні 2022 року, де аналізували гравців Ліги чемпіонів протягом 17 сезонів, він дійшов висновку: ризик повторного розриву становить близько 9%, і більшість таких випадків трапляється саме впродовж першого сезону після камбеку.

Чому так багато? Причин кілька. "По-перше, сама операція має бути виконана ідеально. По-друге, потрібно чітко дотримуватися науково обґрунтованого процесу відновлення — щоб повернути силу, швидкість і еластичність. У клубах завжди є тиск, іноді ризикують, але все впирається в правильну оцінку ризиків. Якщо йти за протоколом — шанси на успіх високі. Це дуже схоже на хрести: якщо повертаєшся зарано, ризик великий. Комусь щастить, комусь — ні".

Найшвидше повернення, за словами Д’Хооге, — приблизно п’ять з половиною місяців. У середньому — сім, а в складніших випадках — до дев’яти. Але тут є важливий нюанс: "Ми маємо орієнтуватися не на календар, а на біологію. Є певні критерії відновлення: виконав їх — рухаєшся далі. Якщо хтось проходить ці етапи за п’ять місяців — добре. Але більшість — ні".

Люк Ентоні проводить паралель із хрестоподібними зв’язками: зазвичай потрібно близько року, щоб ACL повністю "дозріла" і ризик повторної травми був мінімальним. "З ахіллом історія схожа. Якщо на фінальному етапі недопрацювати, можна втратити ту саму останню частину функціональності. А якщо сухожилля не відновиться як слід — проблеми можуть переслідувати ще довго".

Найбільше труднощів, за його словами, виникає у гравців трохи нижчого рівня — тих, хто не має доступу до найкращих хірургів і реабілітологів. "Для 25-річного напівпрофесіонала повернення на свій рівень може стати справжнім викликом — навіть складнішим, ніж після операції на хрестти. Хоча і там усе непросто, але з ахіллом реабілітація ще більш делікатна і комплексна".

У Юго Екітіке буде те, чого бракує багатьом — доступ до топ-фахівців. І ще один важливий фактор — вік. Але навіть за таких умов гарантій немає.

"Тут усе потрібно зробити правильно, — підсумовує Ентоні. — Не можна просто розраховувати, що воно саме загоїться: зробив операцію, почекав — і повернувся. Попереду багато роботи. І не лише з відновленням, а й з тим, щоб знову стати футболістом рівня топ-збірної".