Райо Вальєкано — бунтівні півфіналісти Ліги конференцій, які досі продають тільки паперові квитки

Після фінального свистка у матчі, в якому Райо Вальєкано розгромив АЕК Афіни 3:0 у першій грі чвертьфіналу Ліги конференцій 9 квітня, майже всі 14 тисяч глядачів не поспішали розходитись. Вони залишались на трибунах ще понад 15 хвилин — співали, святкували і просто насолоджувались моментом разом.

Футболісти й тренери не йшли у роздягальню — вони залишились на полі, щоб розділити цю радість з уболівальниками, чия підтримка допомогла команді так впевнено розібратися з греками.

Згодом більшість таки рушила додому або в численні бари робітничого району Вальєкас — місця, яке і дало клубу його ім’я. Але частина фанатів залишилась біля стадіону. Вони вишикувались у черги, а дехто навіть ночував просто неба, аби дістати квиток на матч-відповідь.

Причина проста: Райо ніколи не продає квитки онлайн. Взагалі. Єдиний спосіб потрапити на гру — прийти до стадіону і купити квиток особисто. У часи цифрового світу це виглядає майже нереально — ніби інтернету і смартфонів просто не існує.

Колишній воротар клубу Альберто Гарсія каже, що це лише підкреслює, наскільки Райо важливий для людей.

"Багато з них навіть не спали, а наступного дня йшли на роботу, — розповідає він. — Сім’ї, компанії друзів — вони змінювали один одного вночі, щоб вистояти чергу і отримати свій квиток. Бо це було питання не просто гри — це було щось значно більше".

"Райо — бунтівний клуб. Коли стає важко, тут не відступають, а роблять крок вперед. Це ДНК Вальєкаса. І його фанатів".

У матчі-відповіді 16 квітня АЕК перехопив ініціативу і вже до 51-ї хвилини зрівняв рахунок за сумою двох матчів — 3:3. Здавалося, усе вислизає з рук.

Але саме тоді проявився той самий зв’язок між командою і трибунами — те, що цього сезону штовхає один із найменших і, мабуть, найдивніших клубів Ла Ліги до чогось по-справжньому великого.

Офіційним беттінг-партнером Ла Ліги в України є букмекерська компанія betking.

"Я був на трибуні в Афінах, коли рахунок став 0:3, — згадує журналіст і фанат Райо Карлос Санчес Блас. — Було відчуття страху, ніби все руйнується. І раптом — 1500 наших фанатів одночасно почали співати: “У Вальєкасі ми ніколи не здаємось”".

"Команда пів години не могла вийти зі своєї половини поля. Але цей момент ніби підштовхнув усіх. Цей зв’язок дійшов до гравців. І вже за п’ять хвилин Ісі Паласон забив. Для мене це був момент, коли всі об’єдналися, щоб не дати цій історії завершитись".

Гол Ісі повністю змінив хід гри. Райо зібрався, вистояв у захисті і втримав загальну перемогу 4:3.

Після перемоги на Вальєкасі над Страсбуром з рахунком 1:0 Райо спробує вистояти в Ельзасі. Цей єврокубковий сезон — лише другий в історії Райо і перший за останні 25 років. Увесь цей час клуб переважно жив між двома світами — балансуючи між Прімерою і Сегундою, паралельно переживаючи постійне напруження між лівоорієнтованими фанатами та консервативним керівництвом.

Ще у сезоні 2013/14 Райо мав зіграти в Лізі Європи, але так і не отримав ліцензію УЄФА через борги. І навіть тепер, коли команда знову пробилась у Європу, все було не так просто. До останнього залишалося незрозуміло, чи взагалі їхній старенький стадіон зможе приймати міжнародні матчі — через конфлікт між президентом клубу Раулем Мартіном Пресою та місцевою владою щодо того, хто має платити за ремонт і утримання арени. Зрештою, ліцензію дали. Але реальність залишилась далекою від ідеалу.

Відмова від онлайн-продажу квитків — лише одна з ознак того, що Райо живе за своїми, трохи застарілими правилами. Перед матчем плей-оф Ліги конференцій проти білоруського Немана в серпні на стадіоні навіть не встигли завершити підготовку: не були готові ані робочі місця для журналістів (дрібниця), ані туалети для людей з інвалідністю (і це вже виглядає як серйозна проблема).

Суперники з Європи дивуються. У грудні медіакоманда Леха Познань навіть зняла відео з гостьової роздягальні — тісної, зношеної, майже занедбаної. Але для Райо це не новина — тут до таких умов звикли всі.

І водночас саме ця "недосконалість" стала ґрунтом для чогось значно важливішого — особливого зв’язку між трибунами і командою. Особливо з тими гравцями, які пройшли через усе це разом.

Капітан Ісі, півзахисники Оскар Валентін і Оскар Трехо, вінгер Альваро — всі вони грали разом ще тоді, коли Альберто Гарсія стояв у воротах, а Райо курсував між двома дивізіонами у 2017–2021 роках.

"Коли ти приходиш у Райо, фанати одразу дають зрозуміти — ти один із них, — каже Гарсія, який нині працює експертом на DAZN. — Тут усі в одному човні: і вболівальники, і персонал, і гравці, і тренери".

"У Райо немає відчуття закритого світу. Перед матчем ти просто паркуєш авто на вулиці й ідеш через натовп фанатів. І дуже швидко розумієш: це інший клуб. Тут є справжнє відчуття єдності".

Більшість футболістів Райо не мали єврокубкового досвіду, і цей сезон став для всіх — і команди, і фанатів — справжньою пригодою. Вона привела їх у Північну Македонію, Швецію, Словаччину, Туреччину.

"Люди вигадують неймовірні маршрути, щоб потрапити на матчі, — розповідає Санчес Блас. — По три-чотири пересадки, потяги, автобуси, подорожі машиною через пів Європи, які тривають більше доби".

"Вони пропускають роботу, відкладають візити до лікарів — заради шансу, який буває раз у житті. Дехто виходить на межу фінансово. Але це вже неможливо зупинити — настільки сильне це відчуття".

І труднощі нікуди не зникають.

На початку лютого матч Ла Ліги проти Реала Ов’єдо довелося перенести в останній момент — поле у Вальєкасі було просто непридатним для гри. Останнім часом його стан трохи покращився, але газон усе ще настільки нерівний, що після першого чвертьфіналу тренер АЕКа Марко Ніколич назвав його "неймовірним для такого рівня".

Проблеми зі стадіонною інфраструктурою знову дали про себе знати під час того матчу.

"Полагодь вже це кляте табло, Преса!" — вигукнув один із уболівальників після того, як Ісі реалізував пенальті і зробив рахунок 3:0. Репліка викликала сміх у секторі поруч із прес-зоною — навіть у такі моменти тут не втрачають самоіронії.

Після гри журналісти запитали головного тренера Райо Іньїго Переса, чи усвідомлює команда, наскільки особливим є цей єврокубковий шлях.

"Можемо сказати, що ні, але це було б самообманом, — відповів 38-річний наставник. — Ла Ліга — це наша щоденна реальність: виживання, постійний тиск, боротьба за те, щоб утриматися на плаву".

"А Ліга конференцій — це щось інше. Це відчувається — ця енергія, цей ентузіазм, це відчуття свободи. Ніби певний катарсис — і для гравців, і особливо для вболівальників, у яких у житті вистачає труднощів. Це можна назвати моментом свободи".

Перемога над АЕКом вивела Райо у півфінал — і подарувала різкий контраст. Їхній суперник, Страсбур, на 99,97% належить інвестгрупі BlueCo — тому самому консорціуму, що володіє Челсі під керівництвом Тодда Боелі та Clearlake Capital.

Склад французької команди — це здебільшого молоді гравці, у яких уже вкладені серйозні інвестиції. 19-річний воротар Майк Пендерс, 20-річний захисник Аарон Ансельміно та 23-річний нападник Давід Датро Фофана виступають тут в оренді з Челсі. А капітан і форвард Еммануель Емега вже наступного сезону приєднається до лондонців.

"Це ніби зіткнення двох світів, — каже Гарсія. — У Страсбурі — молодь, яка лише робить проміжний крок у кар’єрі перед переходом у топклуби або продажем".

"А в Райо — зовсім інша історія. Тут багато гравців у середині або наприкінці кар’єри, які пройшли довгий шлях і вибороли право бути там, де вони зараз".

Фанати Райо, з їхніми лівими поглядами, навряд чи прийняли б ідею стати частиною подібної футбольної корпорації. Хоча навіть тут не приховують: інфраструктура і рівень організації у проєкті BlueCo викликають певну заздрість — достатньо згадати масштабну реконструкцію стадіону Страсбура вартістю 160 мільйонів євро.

Втім, є дещо, що об’єднує обидві сторони. Частина фанатів Страсбура також незадоволена новою реальністю клубу — на їхньому стадіоні регулярно звучить "BlueCo, йдіть геть". У Вальєкасі ж постійно лунає інше: "Presa, ve te ya".

Але головне відчуття навколо Райо зараз — це не протест. Це хвиля емоцій, яка накрила весь район.

"Ліга конференцій захопила всіх без винятку, — каже Санчес Блас. — Квитки були розкуплені, навіть попри те, що вони значно дорожчі, ніж зазвичай".

"Для людей з Вальєкаса це шанс усього життя — дістатися європейського фіналу".

The Athletic

betking — ліцензований букмекер, що входить до King Group та здійснює діяльність відповідно до законодавства України. betking пропонує широкий спектр послуг у сфері спортивного беттингу та онлайн-розваг, зосереджуючись на інноваційності, прозорості та принципах відповідальної гри.

betking активно сприяє розвитку спорту в Україні: підтримує професійні команди, реалізує партнерські проєкти та впроваджує ініціативи, орієнтовані на вболівальників і спортивну спільноту.

ТОВ "Слотс Ю.Ей": Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (Рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021), Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення КРАІЛ №559 від 21.11.2024).