Football.ua

Як Франція виграла чемпіонат світу-1998: непохитна оборона, голи Зідана головою й любов уболівальників

Розповідаємо про 16-й чемпіонат світу з футболу.
7 June, 10:03
Чтиво: Стаття

Чемпіонат світу-1998 — турнір, що залишив по собі теплі спогади, тріумфаторку якого визнали гідною цієї перемоги командою. Франція стала — у сучасні часи — тим рідкісним випадком, коли країна-господар виграла мундіаль. Якщо поділити 22 ЧС навпіл, то п'ять із перших 11-ти виграла приймаюча сторона, тоді як серед останніх 11-ти французький тріумф у 1998-му є єдиним.

Як і на багатьох інших чемпіонатах світу, тоді мав місце й ширший політичний контекст. На тлі зростання підтримки ультраправої лідерки Жан-Марі Ле Пен, яка неодноразово критикувала національну команду за велику кількість гравців з іммігрантським походженням або народжених поза Францією, підсумковий успіх збірної сприймався не тільки як звитяга її футбольного стилю, але й мультикультурності.

Тренер

Здебільшого, французькі тренери відіграють дещо другорядну роль. Вони не надто зосереджені на футбольній філософії, не постійно перебудовують свою команду й не є харизматичними, "великогабаритними" постатями на пресконференціях.

Еме Жаке мав великий успіх із Бордо в 1980-х роках, а згодом працював у збірній спочатку як технічний директор, а потім і як помічник тренера, коли Франції не вдалося дістатися ЧС-1994. Призначеного головним тренером Жаке французька преса регулярно критикувала, здебільшого за надто обережний, "консервативний" підхід. Однак Еме знав, що потрібно для перемоги: надійна оборона, згуртований колектив і багато гравців, здатних забивати.

Навіть після фінального тріумфу Жаке все ще відчував напруження через попередню хвилю негативу в свій бік. "Команда ставала кращою протягом турніру, і ми показали, що маємо гравців світового рівня", — сказав він після фіналу. "Вболівальники дедалі більше вірили в нас із кожною грою. Але ніколи нас несправедливо критикували, і я ніколи не пробачу тих критиків, які були дуже жорсткими до нас після невиходу на ЧС-1994 у США".

Після фіналу чемпіонату світу-1998 Еме повернувся до роботи технічним директором, донині так і не провівши більше жодного матчу як тренер.

Факт, що може здивувати

Попри радість після виграного фіналу, ще до середини турніру французькі вболівальники не могли по-справжньому "покохати" свою збірну. Невихід на ЧС-1994 все ще вважався неймовірним приниженням. Не без проблем Франція вийшла на Євро-1996 — гол Юрі Джоркаеффа у відбірковому матчі проти Польщі, ймовірно, врятував Еме Жаке від звільнення — і хоча французи дісталися півфіналу ЧЄ, вона не забила жодного гола протягом чотирьох годин поєдинків плейоф. Вболівальники справедливо хотіли чогось ефектнішого.

За межами Франції виникали питання щодо того, наскільки ця країна взагалі є футбольною. Відвідуваність матчів Ліги 1 у середньому становила лише 16 тисяч глядачів. Зіркові гравці виїжджали після введення правила Босмана, а французькі податки означали, що клуби не могли конкурувати фінансово. Брак по-справжньому конкурентних матчів перед турніром заважав уболівальникам повноцінно зацікавитися збірною. Капітан Дідьє Дешам закликав до того, щоб на трибунах було менше краваток і більше футболок національної команди.

Проте Франція ніби раптово полюбила свою збірну вже під час турніру — чим далі вона проходила, тим частіше французи дивилися матчі великими групами в публічних місцях, а не вдома. Радість від тріумфу запам'яталася особливо яскраво саме тому, що до початку турніру він здавався малоймовірним. У наступному сезоні середня відвідуваність чемпіонату країни зросла більш ніж на 20%.

Тактика

Франція завершила турнір у формації 4-3-2-1, яка не мала ані атакувальної ширини, ані швидкості.

Нападника Стефана Гіварша висміювали через нездатність забити бодай один гол. Згодом його внесок у гру переосмислили й почали хвалити за вміння тримати м'яч і відкриватися, хоч він і постійно втрачав рівновагу у виходах сам на сам або невдало бив по м'ячу. "Жодна команда ніколи не вигравала ЧС із такими неефективними нападниками", — йшлося в редакційній статті журналу World Soccer.

Певну атакувальну іскру позаду Гіварша створювали Зінедін Зідан і Юрі Джоркаефф — другий грав трохи вище, забезпечуючи більшу загрозу для воріт у відкритій грі. За їхніми спинами діяла трійка надійних виконавців: надзвичайно стабільний "роботяга" Дідьє Дешам, обережний Еммануель Петі, який додавав лівоногої рівноваги в центрі поля, тоді як працьовитий Крістіан Карамбе забезпечував більше енергії праворуч.

З огляду на структуру передач у фіналі схема французів скоріше виглядає як 2-7-1: флангові оборонці активно йшли вперед, широко розташовані хавбеки розтягували простір, а дві "десятки" опускалися глибше, щоб отримувати м'яч.

На початку ЧС-1998 Франція пропонувала більше швидкості й гостроти, використовуючи молодого Тьєррі Анрі, а іноді й Давіда Трезеге, на фланзі. Тим часом Крістоф Дюгаррі виходив у нападі й забив перший гол французів, але через травму підколінного сухожилля він пропустив більшу частину мундіалю. Як це часто буває, майбутні чемпіони світу ставали обережнішими протягом турніру.

Французька оборона вважалася найстабільнішою, хоча майже в кожному матчі виникали певні проблемі. Під час перемоги в групі над Саудівською Аравією (4:0) Фаб'єн Бартез уникнув вилучення після небезпечного підкату двома ногами, а лівого захисника Біксанта Лізаразю також могли вилучити за фол останньої надії.

У півфіналі Ліліан Тюрам опинився кількома метрами позаду своїх партнерів по захисту, чим "вивів" Давора Шукера в правильне положення для першого гола Хорватії. Пізніше Лорана Блана суперечливо вилучили після удару в груди Славену Біличу, внаслідок якого той впав, тримаючись за голову. У фіналі замість Блана в парі з Марселем Десаї вийшов Франк Лебеф — але вже в середині другого тайму Десаї вилучили після жорсткого підкату в моменті з Кафу, що призвів до другої для Марселя жовтої картки.

У підсумку Франції завершила ЧС із резервістом Лебефом, який грав поруч з Еммануелем Петі, що вимушено опустився з півзахисту в центр оборони — знайому йому за виступами в Монако позицію. Все це було значно більш хаотично й "незібрано", ніж оповідається зазвичай. Але варто зазначити, що в плейоф Франція забила шість голів і всі вони на рахунку оборонців (з урахуванням Петі у фіналі в ролі центрбека).

Ключовий гравець

Зінедіна Зідана давно вважали головною зіркою Франції, і оскільки саме він оформив дубль у першому таймі фіналу, забезпечивши своїй команді перевагу з рахунком 2:0, яку вона не втратила, його визначили символом збірної — буквально: обличчя Зідана проєктували на Тріумфальну арку, коли парижани вздовж  Єлисейських Полів святкували перемогу.

У той же час ЧС-1998 навіть не був найкращим у кар'єрі Зінедіна турніром. Найбільше Зідан сяяв на Євро-2000, також чудово зігравши на ЧС-2006 — і після турніру більшість спроб журналістів скласти символічну збірну не включали його імені.

У 1998-му Зідана вилучили в матчі проти Саудівської Аравії за удар ногою, через який його дискваліфікували на два матчі. Попри це, ажіотаж довкола Зідана як головної зірки — нового Мішеля Платіні — був настільки великим, що його відсутність майже затьмарила прогрес збірної.

Після повернення він був фактично нейтралізований у нульовій нічиїй з Італією в чвертьфіналі за рахунок персональної опіки його партнера по Ювентусу Джанлуки Пессотто, але проти Хорватії у півфіналі Зінедін зіграв відмінно.

Тюрам і Десаї вважалися найкращими гравцями Франції протягом усього турніру, але внаслідок фіналу беззаперечною зіркою національної команди став саме Зідан.

Фінал

Вирішальний матч у 2002 році був би про Роналдо. Фінал 2006-го — про Зідана. Цей же був про обох.

Передматчеві події, можливо, запам'яталися більше, ніж сама гра: з'явилися одразу два різні варіанти складу Бразилії — спочатку без Роналдо, якого замінили на Едмундо, а потім оновлена версія, де Роналдо повернули до старту. Згодом стало відомо, що він пережив серію судом під час післяобіднього сну й провів кілька годин у лікарні. На Стад де Франс Роналдо прибув окремо від партнерів по команді.

Зрештою він відіграв усі 90 хвилин, але виглядав помітно позбавленим звичної іскри. На тлі цих передматчевих проблем бразильці ледь встигли розім'ятися перед грою, так і не зумівши знайти свій ритм.

Франція домінувала, не демонструючи при цьому видовищного футболу, і вже до перерви вела 2:0 завдяки двом голам головою у виконанні Зідана, обом після того, як він переграв Леонардо й замкнув подачі з кутових із закрученою траєкторією. "Оформити дубль головою — це неймовірно", — сказав він після матчу. "Я не дуже добре граю головою. Але в обох випадках м'яч дійшов до мене ідеально, тож мені вдалося як слід цим скористатися".

Бразильці майже не відреагували навіть після вилучення Десаї на 68-й хвилині. Рахунок виглядав справедливим, а Петі поставив жирну крапку, скориставшись передачею свого партнера по півзахисту Арсеналу Патріка Вієйра.

Кульмінація

Ймовірно, найбільш радісним моментом усього турніру став другий гол Тюрама в півфіналі. Його помилка призвела до того, що Франція вперше опинилася в ролі команди, яка програє, і саме після цього почався найінтенсивніший відрізок гри у виконанні французів. І саме Ліліан став тим, хто в найдоречніший момент усе виправив.

Правий захисник до того ніколи не забивав за збірну — і більше ніколи цього не робив потім, — але на кілька хвилин він перетворився на справжню гольову машину: спочатку відновив паритет уже через хвилину після гола Шукера, а потім, ще неймовірніше, лівою ногою закрутив м'яч із-за меж штрафного майданчика.

"Це те, що я називаю своїм моментом Майлза Девіса, — пізніше розповів The Guardian Тюрам. "Футболісти можуть бути схожими на митців, коли розум і тіло працюють як одне ціле. Саме це робить Майлз Девіс, граючи фрі-джаз — все складається в один інтенсивний, прекрасний момент. Він не думає про це; це чистий інстинкт... ми не знаємо, чому це сталося, але це спрацювало".

Чи справді це була найкраща команда турніру?

Бразилія підходила до фіналу як фаворит, демонструючи більше атакувальної яскравості, ніж господарі — як, чесно кажучи, і Нідерланди, Аргентина й Хорватія.

У цей період виграш чемпіонату світу, здавалося, насамперед зводився до того, хто ж матиме найбільше "сухих" матчів. Франція мала сильну оборону, підстраховану надійними руйнівниками в півзахисті, і зрештою пропустила всього два гола в семи поєдинках — разючий контраст із бразильцями.

"Ми пропустили десять голів у семи матчах", — зазначив капітан Бразилії Дунга після фіналу. "Не можна сподіватися на виграний таким чином мундіаль". За чотири роки Бразилія повернеться на ЧС із кращою обороною — і здоровим Роналдо.

The Athletic

КОМАНДИ: Франція
ДЖЕРЕЛА: The Athletic

З питань реклами звертайтесь adv@football.ua

E-mail редакції: info@football.ua.
© 2025 football Всі права захищені.

Правила користування сайтом
Політика у сфері конфіденційності та персональних даних