Скільки триває відпустка футболістів і хто визначає, коли вона почнеться
Після завершення чемпіонату світу провідні футболісти нарешті отримали можливість трохи перепочити перед стартом нового сезону, який розпочнеться вже наступного місяця. Втім, для головних зірок світового футболу повноцінний відпочинок між двома сезонами стає дедалі більшою розкішшю.
Насичений календар значно збільшив навантаження на гравців. Однією з причин стало розширення чемпіонату світу з 32 до 48 команд, а можливе збільшення кількості учасників до 64 на турнірі 2030 року лише загострює проблему. Додатково ситуацію ускладнило й оновлення клубного чемпіонату світу ФІФА, який тепер проходить у значно масштабнішому форматі (хоча й раз на чотири роки). Через це часу на відпочинок у футболістів залишається менше, ніж будь-коли.
Але на яку відпустку футболісти мають право? Що зазвичай прописано в їхніх контрактах? Коли вони найчастіше відпочивають і чи виникають суперечки з цього приводу?
І якщо профспілки футболістів наполягають на мінімум 28 днях відпочинку перед початком нового сезону, то як це можна реалізувати в умовах і без того перевантаженого календаря?
Журналісти The Athletic поспілкувалися з експертами у сфері спортивного права, щоб розібратися в цих питаннях.
Що сказано про щорічну відпустку в контракті футболіста?
"Насамперед варто пам'ятати, що футболісти є найманими працівниками. Тож формально вони мають право на мінімальну щорічну оплачувану відпустку, гарантовану трудовим законодавством, як і будь-який інший працівник. Водночас вони працюють у дуже специфічній галузі", — пояснив The Athletic керівник практики трудового права британської юридичної компанії Onside Law Алекс Кларк.
За його словами, футболісти мають контрактне право на п'ять тижнів оплачуваної відпустки. Теоретично гравець може попросити відпустку в будь-який момент — наприклад, на два тижні посеред сезону. Однак на практиці клуб майже напевно відхилить таке прохання, і має на це повне право.
Натомість, як пояснює Кларк, футболісти практично завжди використовують усю свою відпустку в міжсезоння — після завершення сезону й до початку передсезонної підготовки. Крім того, контракт гарантує гравцеві щонайменше три тижні безперервної відпустки. Клуб не може безпідставно відмовити в такому праві, хоча все залежить від зобов'язань футболіста перед першою командою та викликів до національної збірної.
"Зазвичай футболісти беруть щонайменше три з п'яти тижнів відпустки поспіль улітку. Якщо ж у них немає матчів за збірну, відпочинок може бути й довшим, — пояснює Кларк. — Саме так відбувається майже завжди, адже у Великій Британії немає зимової паузи в чемпіонаті.
Клуби зазвичай наполягають саме на такому варіанті. Фактично команда йде у відпустку в повному складі, хоча за бажанням футболісти можуть приїжджати на базу й користуватися тренажерним залом. Водночас усі відпочивають одночасно та підтримують фізичну форму самостійно".
Партнер юридичної компанії Leathes Prior і керівник напряму спортивного та трудового права Ден Чепмен пояснює, що відпускний рік для футболістів триває з 1 липня до 30 червня.
"Його не рахують за календарним роком, як це звично для більшості працівників", — зазначає він.
За словами Чепмена, більшість гравців востаннє збираються на клубній базі десь у травні — наприклад, для підсумкового медичного або фізичного тестування. Після цього вони вирушають у відпустку, а до передсезонної підготовки повертаються наприкінці червня або на початку липня.
"У цей період футболістів можуть викликати на окремі фітнес-тести чи медичні процедури, але водночас їм повідомляють конкретні дати відпустки. Саме в цей проміжок більшість клубів надають гравцям майже всі або й усі п'ять тижнів відпочинку одним блоком.
Нещодавно я спілкувався з футболістом одного з клубів Прем'єр-ліги. Його команда розпочала передсезонну підготовку 4 липня, а попередній сезон завершила ще в середині, а можливо, й на початку травня. Тож фактично гравці отримали близько семи тижнів відпочинку. Саме так це зазвичай і працює завдяки паузі між сезонами".
Водночас Чепмен зазначає, що футболісти можуть просити вихідні й протягом сезону.
"Такі випадки трапляються нечасто, але я з ними стикався. Минулого сезону один із гравців хотів поїхати до Ірландії через сімейні обставини. Він попросив два дні відпустки, щоб пропустити кілька тренувань. Клуб розглянув ситуацію, визнав причини достатньо вагомими й погодився. Але це виключно рішення клубу. Він цілком міг відповісти: "Ні, усю відпустку ти отримаєш після завершення сезону"".
Як це працює у футболістів найвищого рівня?
Саме тут ситуація стає значно складнішою. Міжнародна профспілка професійних футболістів FIFPro вважає, що саме елітні гравці сьогодні найбільше потребують додаткового захисту. На думку організації, через майже безперервний календар із великими літніми турнірами футболістам дедалі важче зрозуміти, де закінчується один сезон і починається інший. У FIFPro звертають увагу, що окремі учасники чемпіонату світу вже повернулися до своїх клубів і встигли зіграти матчі кваліфікації єврокубків.
За словами Кларка, топфутболісти, як і всі інші, мають право на три тижні безперервної відпустки. Однак якщо вони беруть участь у таких турнірах, як Ліга націй чи клубний чемпіонат світу, команда не порушує контрактних зобов'язань, навіть якщо гравець не може використати весь цей час.
У таких випадках, пояснює він, клубу варто продовжити відпочинок футболіста після завершення міжнародних матчів і дозволити йому пізніше розпочати передсезонну підготовку. Водночас Кларк визнає, що на практиці багато гравців самі прагнуть якомога швидше повернутися до тренувань і нерідко навіть не використовують усю належну їм відпустку.
"Контракт передбачає п'ять тижнів відпустки, але якщо футболіст сам вирішує не використовувати їх повністю — це вже його вибір, — пояснює Кларк. — Гравець має повне право наполягати на своїх п'яти тижнях відпочинку, зокрема на трьох поспіль улітку. Після виснажливого сезону та матчів за збірну відмовити йому було б, як правило, необґрунтовано.
Але якщо клуб каже: "Передсезонна підготовка починається такого-то дня, і ми очікуємо, що всі будуть на місці", більшість футболістів навряд чи відповість: "Я не прийду".
Підозрюю, дехто все ж просить ще трохи часу, але реальність така, що гравці хочуть бути на виду в тренера вже з перших днів зборів, а не давати йому зайвий привід залишити їх поза складом. Крім того, багато футболістів настільки зосереджені на своїй формі та результатах, що самі прагнуть якомога швидше розпочати підготовку до нового сезону".
У FIFPro також звертають увагу, що після завершення сезону багато футболістів отримують інтенсивні індивідуальні програми фізичної підготовки. Через це їм складно повністю відволіктися від футболу навіть під час відпустки.
Як приклад Чепмен наводить півзахисника Арсеналу Деклан Райс, який разом зі збірною Англії дістався фінального вікенду чемпіонату світу. На його думку, лондонський клуб, найімовірніше, намагатиметься надати гравцеві три тижні відпочинку вже зараз.
"Думаю, між завершенням сезону в Арсеналі (31 травня команда грала у фіналі Ліги чемпіонів) і початком збору національної команди він мав максимум тиждень відпочинку. А під час самого сезону навряд чи брав відпустку", — каже Чепмен.
Втім, якщо додати до цього нинішню паузу після чемпіонату світу, Арсенал усе одно буде близьким до виконання своїх зобов'язань щодо щорічної відпустки гравця.
"Можливо, клубу доведеться надати йому ще кілька вихідних протягом сезону, але це цілком реально. Часто можна почути, як тренери кажуть: "Даю команді понеділок вихідним, адже ми несподівано перемогли в суботу". Такі позапланові вихідні також можуть зараховуватися як дні щорічної відпустки".
Кларк додає, що клуби справді іноді дають футболістам додаткові вихідні посеред тижня. Проте через надзвичайно щільний календар елітні гравці навіть у такі дні нерідко повинні відвідувати командні збори, брати участь у розборі матчів чи інших клубних заходах. Саме тому накопичити додаткові дні відпочинку буває непросто.
Чи виникають суперечки через відпустки?
І Кларк, і Чепмен погоджуються, що футболісти майже ніколи не оскаржують порядок надання відпусток.
"Єдиний випадок, який я пам'ятаю, стосувався гравця, що вже конфліктував із клубом і фактично був відсторонений від команди, потрапивши до так званого "Bomb Squad"... ні, радше "ізольованої" групи. Він просто шукав додаткові аргументи в суперечці з клубом і заявляв, що протягом кількох років йому не давали повноцінно використати відпустку", — розповідає Кларк.
Водночас він наголошує, що подібні ситуації — велика рідкість. Найчастіше питання відпочинку порушують саме профспілки, а не самі футболісти.
Чепмен також не пригадує випадків, коли зі скаргами зверталися гравці. Натомість він стикався з подібними питаннями серед представників тренерського штабу та персоналу клубів. За його словами, їм часто ще складніше знайти час для повноцінної відпустки, адже їхня робота триває навіть після завершення сезону.
"У мене був випадок, коли після звільнення тренер подав позов до клубу. Він стверджував: "У мене навіть не було міжсезоння. Щойно закінчився сезон — одразу почалися зустрічі щодо трансферів, голова клубу телефонував по п'ять разів на день, а футболісти тим часом поїхали на Ібіцу й відпочивали". Для тренерів і членів штабу взяти повноцінну відпустку насправді ще складніше", — розповідає Чепмен.
Чого вимагають профспілки футболістів?
Профспілки футболістів, зокрема FIFPro, вже давно закликають запровадити гарантовану мінімальну відпустку тривалістю 28 днів поспіль, після якої має бути ще щонайменше 28-денний період підготовки до нового сезону. На їхню думку, нинішня система не забезпечує футболістам належного захисту.
Особливо гостро ця проблема проявилася минулого року під час першого розіграшу оновленого клубного чемпіонату світу за участю 32 команд, який проходив у червні та липні. Саме тоді питання навантаження на футболістів і їхнього фізичного стану опинилося в центрі уваги.
Невдовзі після завершення турніру FIFPro опублікувала щорічний звіт Player Workload Monitoring, присвячений навантаженню на гравців. Дослідження показало, що фіналісти турніру — Челсі та Парі Сен-Жермен — надали своїм футболістам лише 20 і 22 дні відпочинку відповідно. Після цього команди мали всього 13 і сім днів передсезонної підготовки перед стартом кампанії-2025/26.
Як раніше повідомляв The Athletic, ці показники суттєво поступаються іншим видам спорту. Наприклад, фіналісти НБА отримують близько 14 тижнів міжсезонного відпочинку, а учасники Світової серії в бейсболі — приблизно 15 тижнів.
"Для нас, футболістів, надзвичайно важливо мати достатньо часу на відновлення, щоб організм встиг адаптуватися до навантажень і був готовий до нового сезону", — раніше заявив журналістам, серед яких були й представники The Athletic, нападник Ноттінгем Форест і збірної Нової Зеландії Кріс Вуд, який входить до глобальної ради гравців FIFPro.
Чепмен зазначає, що занепокоєння через перевтому футболістів і підвищений ризик травм є цілком обґрунтованими.
"Саме тому зрозуміло, чому профспілка виступає за обов'язкову 28-денну відпустку", — каже він.
За його словами, подібні механізми вже давно працюють в інших видах спорту.
"Наприклад, у Формулі-1 запровадили обов'язкову літню паузу посеред сезону через надзвичайно високе навантаження — і не лише на пілотів, а й на весь персонал команд. У цей період працювати заборонено: команди мають повністю закрити свої бази та фабрики, а всі співробітники — піти у відпустку. Вона триває лише два тижні, але є обов'язковою".
За словами Чепмена, таке рішення у Формулі-1 ухвалили після того, як міжсезоння стало надто коротким: сезон завершувався в середині грудня, а передсезонні тести стартували вже на початку січня.
"Теоретично подібна система могла б бути цілком логічною й для футболу, — вважає Чепмен. — Але, як це часто буває, вирішальним фактором залишаються гроші".