Коли футбольні вболівальники почали носити клубну форму?
"Коли вболівальники взагалі почали носити репліки ігрової форми?" — запитує Алекс Екоб. "На старих кадрах люди здебільшого у звичайному одязі, хіба що в декого є шарфи чи прапори в клубних кольорах. Що запустило цей тренд? Чи був якийсь клуб першим?"
Як і підказує саме запитання, однозначної відповіді тут немає. Тож приготуйтеся: ми вирушаємо у подорож від законів про авторське право до академічних досліджень, дорогою зустрінемо чимало неофіційних комплектів, саморобних варіантів, спеціальних форм до фіналів кубків, дитячих комплектів і нашивних емблем — і це ще далеко не все.
Але якщо все ж провести чітку межу й визначити конкретну дату або конкретну футболку як першу офіційну репліку дорослого розміру, яку клуб продав широкому загалу (або принаймні тим, хто жив достатньо близько до клубного магазину), то, схоже, пальму першості доведеться віддати Лідсу у 1973 році. Щоправда, спочатку форму випускали лише в дитячих розмірах.
"Першу репліку форми для Лідс Юнайтед у сезоні-1973/74 виготовила компанія Admiral", — пише Чай з Атланти. "Історія свідчить, що тренер Лідса Дон Ріві та власник Admiral Берт Патрік випадково зустрілися в одному з кафе. Там вони домовилися, що Admiral заплатить клубу £7000 за право грати в оновленій формі з логотипом компанії на футболках і шортах. Патрік також отримав права на виробництво повних комплектів форми для дітей. Коштували вони близько £5.
Після успіху Лідса до сезону-1977/78 вже 84 з 92 клубів Англійської футбольної ліги мали на формі помітний логотип виробника, а також продавали дитячі репліки. Того ж року в Шотландії Umbro продавала репліки Рейнджерс і Селтіка, а Adidas — Абердіна та Данді Юнайтед.
У Німеччині Adidas мав монополію на Бундеслігу. Однак компанія не продавала репліки форми кожного клубу. Замість цього випускалися звичайні футболки в клубних кольорах, а дітям пропонували самостійно пришити емблему, щоб форма мала вигляд офіційної. Якщо дорослі хотіли продемонструвати підтримку клубу, їм залишалося придбати спортивний костюм, у якому футболісти розминалися перед матчами. Першою реплікою футболки для дорослих стала англійська форма Admiral на чемпіонат світу 1982 року".
Історію про зустріч Ріві, Патріка та їхню домовленість у кафе підтверджує й сама Admiral. "Ріві, який завжди відзначався прагматичністю та випереджав свій час, погодився на пропозицію в принципі, але висунув одну умову", — розповідає компанія.
"Домашня форма — бездоганно білий комплект, натхненний Реалом, — була недоторканною й не підлягала обговоренню. А ось гостьову форму та екіпірування для тренувань можна було змінювати.
Одного рукостискання вистачило, щоб укласти угоду, яка згодом стала однією з найвпливовіших в історії футболу. Компанія Admiral одразу взялася до роботи, плануючи презентувати нову гостьову форму до Різдва. Результатом став сміливий і сучасний дизайн: яскраво-жовта футболка з помітними синьо-білими смугами вздовж рукавів — стилістичне рішення, якого до того не було на футбольній формі. Логотип Admiral розмістили на видному місці на грудях поруч із “усміхненою” емблемою “Лідс Юнайтед” — значком, який Ріві запровадив у межах ширшої стратегії, покликаної створити дружній до сімей і улюблений усією країною образ клубу".
Однією з можливих причин, чому британські клуби та виробники не взялися за продаж реплік форми раніше, міг бути Закон про авторське право на дизайн 1968 року. Він передбачав, що після офіційної реєстрації певного дизайну право на його виробництво отримував конкретний бренд. До цього жодних чітких правил фактично не було.
"У цій статті припускають, що першими репліками могли бути дитячі комплекти Umbro, або Umbrosets, які з'явилися у 1959 році. Це була форма Манчестер Юнайтед, хоча офіційного статусу ці комплекти не мали", — розповідає Нік Вільямсон.
Перші Umbrosets рекламував тренер Манчестер Юнайтед Метт Басбі, але до 1964 року на упаковці його замінив молодий нападник клубу Деніс Лоу. Схоже, він рекламував не лише репліки форми Манчестер Юнайтед і збірної Шотландії, а "ще восьми провідних англійських клубів, трьох шотландських клубів та форму збірної Англії".
Автори дослідження зазначають: "Самі футбольні клуби не були основною й навіть особливо активною стороною маркетингу цих комплектів. Водночас деякі з них, зокрема Манчестер Сіті, продавали репліки у своїх клубних магазинах і рекламували їх у програмках на матчі".
Втім, називати ці комплекти повноцінними репліками ігрової форми, яку носили футболісти, все ж було б перебільшенням. Радше йдеться про неофіційний одяг, який час від часу підтримували або продавали окремі гравці, тренери та клуби.
Пол Гейнс звертає увагу на дослідження Крістофера Страйда, Ніка Кетлі та Джо Хедленда, які проаналізували фотографії трибун 1960-х років. Дослідники не знайшли свідчень того, що дорослі чи діти приходили на матчі в репліках клубної форми аж до середини 1970-х. І навіть тоді йдеться лише про чоловіків на кубкових фіналах.
"На фотографії вболівальників Ньюкасла з фіналу Кубка Англії 1974 року видно невелику кількість людей у репліках форми без логотипів виробника", — йдеться в дослідженні. "На фіналі 1979 року також можна помітити екіпірування виробництва Admiral на дорослих уболівальниках Манчестер Юнайтед, хоча вузькі рукави натякають, що насправді це могли бути великі дитячі розміри. Так само кілька фанатів Ліверпуля носили репліки форми на фіналах Кубка європейських чемпіонів 1977 та 1978 років. А серед уболівальників збірної Шотландії, які перед матчем Англія — Шотландія 1977 року заполонили Трафальгарську площу, також були люди в репліках форми".
На завершення — чудова особиста історія від Джона Кіна, яка добре показує, наскільки повільно деякі клуби призвичаювалися до нової тенденції.
"Восени 1979 року мені спала на думку блискуча ідея — придбати футболку, в якій того сезону грав Редінг, — пише він. — Організувати це виявилося неймовірно складно, адже, схоже, до мене ніхто не додумався зробити те саме. Мені довелося окремо замовляти футболку через місцевий магазин, який постачав екіпірування самому футбольному клубу, — чудовий олдскульний Blake’s Sports Outfitters. Вони, своєю чергою, замовили її спеціально для мене у виробника Bukta. У результаті я отримав футболку лише наступного червня, коли сезон уже давно завершився. Я обожнював цю футболку. Шкода, що вона в мене не збереглася, хоча зараз я все одно навряд чи зміг би її натягнути".