Маліновський в Марселі: всі переваги, перспективи та ризики

Безумовно, для всього українського футболу саме Олександр Зінченко є головною експортною гордістю. Те, як гравець впливає на гру переродженого Арсеналу, викликає лише захоплення та тисячі клікбейтних заголовків у аналітичних текстах різних експертів. Зі схожим бажанням хочеться хвалити й Віталія Миколенка, який за рік в Евертоні став чи не єдиним надійним гравцем у проблемному клубі.

Але проста вболівальницька душа пересічного фана завжди тяжіла до яскравого та атакувального, хоч і куди менш стабільного Руслана Маліновського. Удари з кільканадцяти метрів, переможні голи Ювентусу, корона кращого асистента ліги та магічний ареал українця, який знову підкорює Італію. І це все – в унікальній Аталанті, яка з мінімальним ресурсом грала так, що деякі матчі хотілось записати на диск та передивлятись ще, ще і ще.

Справедливо сказати, що Руслан був найяскравішим нашим гравцем, який виступав за кордоном. Так було до початку цього сезону, у якому і в Аталанти не пішло, і у Руслана виникла необхідність щось змінювати. Зі всіх претендентів найбільш конкретним виявився Марсель.

Football.ua розповідає про те, які шанси у Маліновського стати зіркою ще й у Франції.

Чому Маліновський пішов з Аталанти?

Чотири сезони та 114 матчів за Аталанту награв Руслан з моменту переходу у 2019 році. За цей час роль українця змінювалась від перспективного новачка до джокера, який підсилював гру з лавки або майже-майже основного у хитрих тактичних схемах Гасперіні.

Проте Маліновському відверто не пощастило. Саме на його час перебування у клубі припало бажання головного тренера шукати більше балансу у центрі поля. Саме для цього минулого року за дуже солідні гроші Аталанта дістала Тена Копмейнерса – унікального та універсального півзахисника. Який дав команді і баланс, і об’єм, і виконання стандартів, і відмінні фізичні дані. І, якщо казати відверто, у конкретному випадку став кориснішим за українця.

"Аталанта шукає гравця, який може гарантувати більше 6 голів. Маліновський дуже добре адаптувався в новій для себе ролі, він був неймовірним. Але це правильно, що на ринку клуб шукає гравців з більш відповідними нашій грі характеристиками",- так казав Гасперіні перед початком цього сезону. І, не дивлячись на хорошу гру Руслана, свою думку тренер так і не змінив.

У який Марсель йде Руслан?

З літа з французькою командою відбувається дивне. Посеред підготовки до нового сезону з клубу пішов Хорхе Сампаолі – тренер, який привів Марсель до срібних медалей чемпіонату. Успішного аргентинця терміново замінили на Ігора Тудора, підписавши під нього одинадцять нових гравців.

У суцільному хаосі команда провела першу частину сезону. Десь, в епізодах стабільності, Марсель видавав хороші переможні серії. Але після – все одно наставали прикрі нічиї та безальтернативні поразки. На удачі провансальці ледь не пролізли до 1\8 Ліги Чемпіонів, але у сумбурному останньому матчі все ж програли Тоттенгему та не потрапили навіть у Лігу Європи. 

Не дивлячись на це, Марсель нині йде третім у чемпіонаті. Та зберігає шанси закінчити Лігу з призовими медалями.

Навіщо Марселю брати Маліновського?

Єдина стабільність у грі Ігора Тудора – це намагання зберігати від Сампаолі ігровий модуль 3-4-2-1. Ще за часів аргентинця Марселю вдавалось саме за цією схемою вдало атакувати та успішно оборонятись.

"Двійка" у схемі – це позиція під-нападників, які грають в центрі, мають реагувати на втрату м’яча, загострювати при атаках або й ставати додатковими опціями для завершення створених моментів.

На старт сезону Марсель підходив з повним комплектом гравців у цю лінію. Для цього у ростері були Амін Аріт, Ченгіз Ундер, Дімітрі Пайет та Жерсон. За потреби вище за звичну позицію міг зіграти ще й Маттео Гендузі.

Втім, практика показала, що лінія потребує підсилення. Через повну невідповідність до бачення гри Тудора, Марсель відправив бразильця Жерсона на Батьківщину. Крім того, з віковим Пайетом головний тренер не знайшов спільну мову від початку сезону і дуже обмежено довіряє капітану команди.  Останньою краплею стала травма Аміна Аріта, яка залишала Тудора з двома здоровими гравцями у лінії та Маттео Гендузі.

Чим Малиновський буде корисний Марселю?

Руслан приїздить грати у добре знайомий модуль та знайому позицію. Його головні чесноти – це динаміка, хороший удар, вміння швидко реагувати на втрату м’яча. Три роки в Аталанті покращили і пресинг-інтенсивність Руслана, на яку теж звертатиме увагу Ігор Тудор. Крім того, Маліновський зможе додати Марселю ще і якісних стандартів.

Примітно, що найбільш схожим з діючих гравців провансальців за профілем до Руслана є… діючий капітан Дімітрі Пайет. Якого цінують за ці ж самі ігрові якості. При цьому, Маліновський є значно молодшим та інтенсивнішим, дає більше об’єму і, поки що, не конфліктує з головним тренером.

Які ризики у можливому трансфері?

А тепер до сумнівного. Слід брати до уваги, що за пів року Тудор не зміг стабілізувати команду у зрозумілу концепцію. Від матчу до матчу Марсель змінюється, живе короткими циклами та про хоча б якісь стратегічні плани поки що говорити важко.

Звісно, багато питань до тренера, якому довелося брати в команду з одинадцяткою нових гравців, бути не може. Втім, п’ятірка з цих футболістів може покинути команду вже влітку: Нуну Тавареш, Ерік Байї, Амін Аріт, Ісаа Каборе та Рубен Бланко грають у Франції на правах оренди. І далеко не всіх буде готовий купити марсельський клуб. Тож доведеться знову шукати десь велику кількість нових гравців. І знову потрапляти у турбулентність.

Конкретні питання вже до тренера починаються з постійних історій про конфлікти штабу з гравцями. За короткі пів року Тудор встиг посваритись з Пайетом, Гендузі та Колашинацом. І на сторінки спортивних видань регулярно витікає інформація про нові скандали та важку атмосферу у команді.

Втім, із всіх можливих варіантів Марсель є для Маліновського чи не найкращим. Клуб потребує гравця саме такого ампула та рівня. Принаймні доки Тудор буде керувати командою Руслан може розраховувати на регулярну практику. Чого не гарантують ні переходи у Вест Гем, ні у Тоттенгем.

Звісно, новий чемпіонат у майже тридцять років – це завжди виклик. Але досвід у схожій бельгійській лізі та характер українця дає привід сподіватись на краще. Тим більше, що приклад Данила Ігнатенка, який ризикнув перейти у Бордо та не прогадав – надихає.

У будь-якому випадку ми бажаємо Руслану удачі. Що-що, але вболівати за нього точно буде вся країна.

Богдан Максимець, Football.ua