Підсумки 2022 року в Німеччині: відкриття, розчарування та інші

Новий 2023 рік вже настав. Будемо сподіватися, що він подарує нам перемогу, а також стане набагато яскравішим та насиченішим за попередній.

Ми продовжуємо виділяти різноманітні події, якими запам'ятався увесь календарний рік. Пропонуємо поговорити про Німеччину.

Команда року: Лейпциг

Минулі рази ми виділяли у подібних матеріалах Баварію, проте зараз дещо відійдемо від звичних нам стандартів. По-перше, Мюнхен провалився у минулосезонному кубку, по-друге, несподівано вилетів з Ліги Чемпіонів від скромного Вільярреала.

У цьому сезоні гра колективу Нагельсманна поки що залишає доволі неоднозначні враження. Словом, однією салатницею ситим не будеш.

А ось не відзначити прогрес РБ неможливо. Давайте згадаємо, що відбувалося із командою.

Сезон-2021/22 "бики" розпочали під керівництвом нового наставника Джессі Марша, котрий з тріском провалився, демонструючи посередні результати і в Європі, і в національному чемпіонаті. На момент звільнення, 5 грудня, команда практично без шансів поступилася Уніону та відкотилася у другу половину таблиці.

Керівництво не чекало ще більшого падіння, призначивши Тедеско. Доменіко саме закінчив працювати у росії, а пропозиція від клубу з Саксонії виглядала з категорії – "впіймати удачу за хвіст". Після звільнення з Шальке авторитет коуча у рідній країні дещо похитнувся, отже потрібно було повернути втрачене реноме. Не знаю, наскільки боси Ред Булла тримали в голові думку про пригоду тренера у Гельзенкірхені, проте звільнення тренера стало неочікуваним та не зовсім й справедливим. Чуток про конфлікт із лідерами не було, Доменіко наче й серйозно довіряли, та все одно вирішили розійтися.

Втім, медовий місяць, що розтягнувся практично на повний рік, вийшов неймовірним.

Тедеско одразу налагодив пресинг та зробив команду більш гнучкою, здатною змінюватися під обставини у конкретний момент. Це суттєво вплинуло на колектив, особливо на певних футболістів.

Розпочав наставник з виносу менхенгладбахської Боруссії (4:1), а після поразки у меншості від Армінії "бики" видавали доволі серйозні безпрограшні серії, трохи збавивши оберти лише наприкінці сезону, коли навантаження битви на всіх фронтах почало потрохи даватися взнаки. У Бундеслізі вдалося вийти переможцем у битві з Фрайбургом за заповітну четверту сходинку, вийшло обійти й Брюгге у Лізі чемпіонів, вийшовши до Ліги Європи.

У другому єврокубку саксонці вперше дісталися півфіналу, а взагалі це був лише їхній другий вихід до 1/2 фіналу у європейських змаганнях. Розібратися із Рейнджерс не вдалося – погана реалізація у першому матчі та дещо сором'язливий виступ перед ворожою публікою поставили крапку в амбіціях завоювати трофей. Паралельно Лейпциг крокував Кубком Німеччини, впевнено прибираючи з дороги усіх від Ганновера до Гладбаха. Ранні вильоти Боруссії та Мюнхена не лишали команді права на невдачу. В разі чергового програшу було б дуже болісно падати. Особливо враховуючи поразки у попередніх вирішальних матчах.

Принаймні ця історія зуміла завершитися хепі-ендом. За крок до фіналу ледве вдалося зробити міні-камбек проти Уніона, а в Берліні команда лишилася у меншості після видалення Марселя Хальстенберга, проте Крістоферу Нкунку вдалося зрівняти рахунок та перевести матч у овертайми. Колектив Штрайха мав кращі моменти за свого суперника, але провалив серію пенальті, у підсумку втративши кубок.

Тріумф став історичним, бо національна чашка стала першою в недовгій історії саксонського клубу. Врятувати посаду Доменіко це не допомогло.

Невдалий початок нової кампанії вкупі з сенсаційним розгромом від Шахтаря призвели до чергової зміни на тренерському містку. Новим керманичем команди став нещодавно звільнений з Дортмунда досвідчений Марко Розе, який зумів блискуче вивести РБ з кризи (про це поговоримо детальніше ближче до другої половини німецького сезону). Лейпциг підправив справи у чемпіонаті, а також видав блискучу серію у Лізі чемпіонів, впевнено перегравши Реал та українців, вийшовши до плей-оф турніру. Є підозра, що це лише цікавий початок нової пригоди.

Провал року: Герта

Ох, берлінці ризикували втратити абсолютно все. Спершу тут повинна була опинитися Армінія, проте її виліт став закономірним та вельми очікуваним, отже з інших кандидатів коло звузилося до мінімуму.

Минулого сезону склад команди оцінювався у понад 150 мільйонів євро, що не критично менше багатьох середняків, тобто потенціал клубу дозволяє розраховувати принаймні на перманентну боротьбу за єврокубки. Проте щороку ми бачимо лише купу проблем та негараздів.

Наприклад, у кампанії-2021/22 сталося одразу шість розгромів у чемпіонаті з гнітючим загальним рахунком – 4:33! Програла "стара дама" й усі столичні дербі у Бундеслізі та Покалі проти Уніона – 3:9!

Словом, тотальне розчарування. Жодного разу Герта не піднялася вище 10 місця, практично постійно балансуючи між 12-14 позиціями. Якби не наявність ще катастрофічніших Гройтер Фюрта та Армінії Білефельд, боротьба за збереження прописки у еліті навряд закінчилася б на користь команди. Втім, й без цього все висіло на тонесенькому волоску.

З приходом на пост головного тренера Фелікса Магата вдалося дещо підправити результати, проте тоді не все залежало від самого клубу. Потрібно було сподіватися на втрати очок Штутгартом та власні перемоги. Кульмінація сталася у крайньому турі, коли конкурент летів вдома Кельну, а берлінці несподівано вели в рахунку проти немотивованої Боруссії у Дортмунді. Проте характер у команди зі столиці точно не на солідному рівні, отже розслабившись гості пропустили двічі від Голанда та Мукоко, а в паралельному матчі Ватару Ендо вивів господарів вперед у доданий до другого тайму час. Повезло, що білефельдці провалились у попередньому турі.

Довелося тримати руку на пульсі та зіграти в напружених перехідних матчах проти Гамбурга, в яких вдалося здолати суперника лише у матчі-відповіді. Видавалося, що подібний холодний душ піде тільки на користь команді, проте дарма.

Цього сезону все також погано. Призначення головним тренером Сандро Шварца наразі себе не виправдовує. Герта знаходиться лише на п'ятнадцятому місці, в одному пункті від зони вильоту. В команди величезні проблеми попереду, де зараз є певні кадрові втрати, літом стався ряд доволі неочевидних трансферів, котрі поки себе не виправдовують. Втратили декількох знакових гравців основи, як-то кращого бомбардира Ісхака Бельфоділя чи захисника Дедріка Бояту.

Враховуючи ростер, в якому є багато відомих та статусних гравців, а також багатого власника, такі результати є повним провалом. Ларс Віндхорст, який в 14 років заснував свою ІТ-компанію, за короткий проміжок часу підвищивши капітал до 90 мільйонів євро, може, і є гарним підприємцем, проте у футболі він точно не геніальна персона.

Щасливчики року: Штутгарт

Власне, та сама вольова перемога у матчі проти рейнців заслужила потрапити до окремої позиції.

Штутгарт знову провалив черговий сезон. Півтора роки тому симпатична команда зупинилася за крок від єврокубків, а далі стрімко покотилася вниз. Про нестабільність "швабів" ми багато разів говорили у оглядах німецького чемпіонату. Хлопці з Баден-Вюртембергу вистрілюють в одному сезоні, потім неодмінно скочуючись донизу. Колектив нагадує змія Уробороса, що постійно кусає власний хвіст. Перервати це коло хаосу не вдається.

Після поразки від Дортмунда та нульовки проти міцного Майнца за чотири тури до кінця хлопці Матараццо опинилися у зоні перехідних матчів і перспектива виглядала дуже поганенько. Спершу поступилися прямим конкурентам з Берліну, яким в жодному разі не можна було програвати, а далі двічі зіграли внічию. Проте Герта, як ми вже встигли з'ясувати вище, сама подарувала супернику шанс. Нічия з Баварією та емоційна перемога у матчі з Кельном дозволила обійти столичних опонентів на фініші.

Звісно, Штутгарт з такими результатами заслужив вильоту не менше за "стару даму". І дуже шкода, що тріумф підопічних італо-американця Пеллегріно Матараццо сезоном раніше вийшов локальним та короткотривалим. Тренера остаточно звільнили, а на його місце поставили недосвідченого коуча Міхаеля Віммера, котрого остаточно також замінили на Лаббадію. Зараз "шваби" знову граються з вогнем разом із берлінськими конкурентами. Шальке та Бохум ще не сказали останнього слова, отже не сильно здивуємося, якщо вони дружньою компанією вилетять до Бундесліги 2.

Стабільність року: Боруссія Дортмунд / Баварія Мюнхен

У цьому матеріалі знайшлося мало місця німецьким грандам. Не будемо довго розповідати про звитяги китів, котрі кожного року ведуть боротьбу за трофей, скажемо тезово.

Баварія знову стала чемпіоном та виграла салатницю вдесяте поспіль. Проте провали у кубку та Лізі Чемпіонів не дозволяють назвати рік аж надто успішним.

Юліан Нагельсманн в певний момент навіть перебував за крок від звільнення, хоча це виглядає профанацією від журналістів. Втім, вдалі виступи на груповому етапі єврокубків цієї осені та повернення на першу сходинку перед стартом чемпіонату світу дозволяють споглядати у недалеке майбутнє з оптимізмом.

Боруссія впевнено стала віце-чемпіоном турніру та подолала групу разом з Манчестером, проте провальна зима з вильотом з кубку та Ліги Європи є провалом. Влітку склад команди суттєво посилився, повернувся Едін Терзіч, проте зараз виступи клубу дуже нерівні, хоча певний прогрес у деяких ігрових аспектах присутній. Побачимо, що буде у другій половині сезоні, коли повинен повернутися той же Себастьен Аллєр.

Регрес року: Баєр

Дивна пасивність на трансферному ринку вкупі з аномальною кількістю травм призвели до стрімкого регресу симпатичного колективу, який минулої кампанії виглядав дуже солідно.

Частково локальним успіхам допоміг оверперформанс, бо за багатьма показниками "аптекарі" перевершили себе та деякі інші колективи чемпіонату. Наприклад, xG. Різниця Леверкузена склала фантастичні +18, стільки ж в конкурентів з Дортмунда.

Команда не надто багато володіла м'ячем, проте вміла витискати максимум з позиційних та контратак. Застосовувала блискучий пресинг та контрпресинг, а більшість лідерів клубу провела м'яко кажучи сезон життя.

Патрік Шик, наприклад, забив на вісім голів більше очікуваних, обійшовши Голанда. Чи вдасться чеському нападнику принаймні ще один подібний сезон? Не факт.

На початку цієї кампанії щось зламалося. Баєр з великими труднощами набирав очки та ледь не закінчив виступи у єврокубках ще на стадії групи, проте звільнення Херардо Сеоане пішло команді на користь, хоча призначення Хабі Алонсо наразі виглядає спробою покликати гучне прізвище.

Досвіду в Легенди малувато. Проте в нього було достатньо часу познайомитися з командою ближче, бо на мундіаль поїхали лише Фрімпонг, Інкап'є, Азмун та Паласіос, що може вилитися у продуктивні зимові збори перед поновленням чемпіонату.

Сенсація року: Айнтрахт

Напевно, суперечки тут ні до чого, бо іншого кандидата на цю номінацію якось не видно. Фрайбург та Уніон вважати сенсаціями в повній мірі навряд можна, бо вони щороку демонструють поступовий прогрес, тому давайте коротко згадаємо.

"Грифи" практично весь попередній сезон боролися за потрапляння до зони Ліги чемпіонів, лише двічі пропустили більше двох м'ячів у чемпіонаті, проте втратили забагато очок на фініші. Сталося й перше в історії потрапляння до фіналу національного кубку, але й там образливо згоріли Лейпцигу. Сумувати не потрібно, бо цієї кампанії симпатичний колектив знову активно бореться за четвірку, а також вперше вийшов до плей-оф у єврокубках.

До речі, ідентично й в випадку берлінців. Проте "залізні" віднедавна лише відчули смак елітного дивізіону німецького футболу, тому їхнє досягнення ще крутіше. З 2019 року команда рухається лише вгору, двічі встигнувши прийняти участь у євротурнірах. Минулого року забракло досвіду подолати групу Ліги конференцій із Феєнордом та Славією, цього разу, вже у Лізі Європи, лишили позаду міцних горішків з Браги й Мальме. В Бундеслізі команда взагалі стала відкриттям, знаходячись на першому місці, проте передбачувано відкотилася трохи нижче. Щоправда, конкуренція зараз настільки шалена, що одна перемога може вивести команду одразу на другу сходинку у таблиці.

Словом, ті, хто слідкує за німецькою Бундеслігою, точно були не сильно здивовані крутезною грою скромного колективу.

А ось Айнтрахт, котрий традиційно кожного року бореться за топ-6, створив сенсацію поза чемпіонатом.

Команда Олівера Гласнера фантастично пройшла сітку у Лізі Європи. Франкфурт впевнено виграв свою групу, а далі прибрав таких топових суперників, як Реал Бетіс та Вест Гем. Проте кульмінацією стала вікторія над самою Барселоною, котру вдалося впевнено здолати у чвертьфіналі. Німці першими виявили головну вразливість Хаві та каталонців в вигляді поганої гри під високим пресингом суперника. Блискуче розібравшись із суперником в перехідних фазах, гості вели 3:0 на Камп Ноу, лише у кінцівці дозволивши скоротити відставання.

У фіналі були биті шотландці. Рейнджерс боровся, проте поступився у серії пенальті.

Тренер клубу став першим австрійцем з часів Ернста Хаппеля, котрий приводив його до звитяг у Європі. Айнтрахт ж окрім завоювання другого євротрофея нарешті дебютував у Лізі чемпіонів та одразу вийшов до 1/8 фіналу, отже казка продовжується далі.

Гравець року: Крістофер Нкунку

Не дивлячись на гольові звитяги Роберта Левандовські та Ерлінга Голанда був у німецькому чемпіонаті один герой, якого частенько забувають. Не забуваймо, що ми оцінюємо виступи у календарному році, отже свою порцію результативних пострілів цього сезону поляк та норвежець забили у Барселоні та Манчестер Сіті, що додаткового говорить на користь Нкунку.

Француз забив 37 голів та віддав 16 асистів в усіх турнірах за клуб та збірну Франції. Якщо ж зачепити першу половину сезону-2021/22, то отримаємо загальні 52 + 26. Тобто Крістофер забиває на рівні визнаних бомбардирів. Окрім цього, минулого сезону він був в лідерах за ключовими передачами, ударами та блискуче реалізовував моменти.

Завдяки вдалим виступам Нкунку його команда зуміла дістатися 1/2 фіналу в Лізі Європи, а також здобути історичний трофей. У фіналі національного кубка проти Фрайбурга саме француз зрівняв рахунок, коли саксонці перебували у меншості, перевівши матч у овертайми, а в серії пенальті впевнено реалізував свою спробу.

Влітку на футболіста полювало багато клубів, проте він поки що залишився у Лейпцигу. Бундесліга лише виграла від цього, а ось Шахтар точно незадоволений, бо саме гол+пас француза вирішили долю протистояння у листопадовому матчі.

Найкращий молодий гравець року: Ніко Шлоттербек

Захиснику нещодавно виповнилося 24 роки, проте коли дивишся на його виступи складається враження, що він набив щонайменше сотню поєдинків у чемпіонаті. Деколи трапляються помилки, але в кого їх немає. Та вони компенсуються зрілою грою й неймовірною зарядженістю перемагати. Практично кожен вдалий підкат чи перехоплення супроводжуються експресивною реакцією від гравця. З менталітетом в цього хлопця порядок. З безпосередніми обов'язками також.

Виступаючи за Фрайбург він перебував у лідерах за перехопленнями, заблокованими пострілами, верховими єдиноборствами, передачами з просуванням м'яча, цементуючи захист разом з Філіппом Лінхартом або Ніколасом Гьофлером.

Звісно, топ-клуби не змогли пройти повз подібний доволі дорогоцінний актив.

Влітку гравця придбав Дортмунд, де Ніко продовжує демонструвати солідний рівень, помітно додавши якості найбільш проблемній ланці команди.

Відкриття року серед гравців: Рандал Коло Муані

Широка публіка познайомилися із цим футболістом на катарському чемпіонаті світу, спершу у 1/2 фіналу проти Марокко, а потім у фіналі, коли його невдалий удар не дозволив Франції вирвати перемогу.

Проте шанувальники Бундесліги встигли познайомитися з Коло Муані ще на початку сезону.

Форвард минулої кампанії був одним з лідерів Нанта, якому допоміг завоювати французький кубок, а в якості вільного агента перейшовши до фінансової та банкової столиці Німеччини минулим літом, одразу сподобався прихильникам місцевої команди. Ні, серйозно, як вони це роблять?! Щоразу Айнтрахт втрачає лідерів, постійно знаходячи їм заміну. Блискучий скаутінг, можливо, самий ефективний у країні за співвідношенням ціни та якості.

У дебютному поєдинку гравець засмутив Баварію, далі набив 19 результативних балів в усіх турнірах. Взяття воріт француза дозволили франкфуртцям пройти Штутгартер Кіккерс у Кубку Німеччини, а також, наприклад, здобути ключові залікові пункти проти Марселя та Спортінга у Лізі чемпіонів.

В травні його цінник складав менше 20 мільйонів євро, зараз підскочив практично до 40, і в разі продовження вдалих виступів у другій половині сезону може зрости ще більше.

Найкращий тренер року: Крістіан Штрайх

Також претендентом був наставник берлінського Уніона швейцарець Урс Фішер, проте досягнення його колеги Крістіана вражають своїм масштабом ще більше. Обидва тренери мають одні з найдешевших складів у лізі (берлінці йдуть трохи нижче за шварцвальдців), проте примудряються творити дива.

Ми вже сказали про досягнення обох колективів трохи вище, тому коротко щодо тренера. Штрайх – справжня Легенда клубу. Свого часу він виступав за Фрайбург, після чого очолював молодіжні команди з другої половини 90-их до початку 10-их. До 2012 року перебував в статусі асистента Робіна Дутта та Маркуса Зорга, після чого нарешіт очолив клуб. В якості головного тренера він разом із "грифами" одного разу виграв другу Бундеслігу (що цікаво, навіть виліт за підсумками кампанії-2014/15 не схилив керівництво до звільнення тренера, котре повністю довіряло коучу), а також повернув Фрайбург у Європу.

За 118 років існування "бразильці з Брайсгау" двічі грали лише у кваліфікації Кубку УЄФА, а ось за правління Штрайха стільки ж разів виступали у групі Ліги Європи, у тому числі цього сезону, коли вперше пробилися до плей-оф, одразу до 1/8, та одного разу вилетіли від словенського Домжале у третьому кваліфікаційному раунді турніру.

Квартет команді цієї осені дістався потужний – досвідчені Карабах та Олімпіакос, міцний Нант, проте в підсумку вражаючі 14 пунктів та лідерство.

Сильний фініш Лейпцига не дозволив команді вийти до Ліги чемпіонів (програли й перший в історії фінал кубку), проте прямо зараз клуб знаходиться на другому місці у таблиці, і симпатичний футбол цієї команди точно змушує побажати їм успіхів.